«Зачинила, щоб не втекли»: як живуть хворі у психоневрологічному інтернаті на Тернопільщині

На Тернопільщині поки чиновники ділять з духівництвом землю, на якій розташований заклад, понад сімдесят хворих чоловіків перебувають в умовах, які далекі не лише від міжнародних норм, а й людських.

«Чуєте, пані, напишіть, що тут є такий Альоша, який файно співає», – просить худорлявий чоловік, який мешкає у Бережанському психоневрологічному інтернаті. З дитячою посмішкою запрошує в кімнату і показує костюм, у якому мріє заспівати на сцені.

Кілька ліжок одне біля одного, вицвіла білизна, старі матраци, обшарпані стіни, затерта, а місцями зруйнована підлога. В таких умовах, як Олексій, живуть й інші підопічні інтернату. Поруч – ніби інший світ. Старовинний василіанський монастир, з відреставрованими фасадами й під новим дахом, пише ІА ZIK.

Контраст підсилює те, що на інтернат обласна влада виділяє кілька мільйонів гривень у рік. Монахи відновлюють свої приміщення на пожертви.

Представники церкви та чиновники вже десятки років не можуть дійти згоди щодо території,  на якій у тісному сусідстві розташовані культові й державні споруди. Церковники хочуть повернути землі, які належали їм до приходу радянської влади. При цьому заявляють про жахливі умови й навіть експлуатацію хворих.

У листопаді минулого року в інтернаті правозахисники виявили «карцер», у якому за ґратами утримували двох підопічних. Тісна кімната з металевою решіткою на дверях була замкнена, без електричного освітлення і доступу свіжого повітря та води, з прогнилою підлогою. Замість туалету – відро. Дії керівника закладу та працівників розслідує поліція за статтею 146 Кримінального кодексу – незаконне позбавлення волі людини.

Чиновники визнають – проблеми в інтернаті таки є, але стосуються вони ремонту приміщень. Його відсутність в обласній адміністрації виправдовують конфліктом за територію, на яку претендує духівництво, і запевняють – шукають, куди перевести заклад.

Війна за землю

Бережанський психоневрологічний інтернат розташований у селі Краснопуща. На цьому місці ще 1664 року монахи заснували монастир, який з часом став відомим релігійним центром. Після війни, у 1946 році,  радянська влада ченців репресувала, а монастир закрила. В його основній будівлі спершу розмістили пансіонат для літніх людей, а з 1979 року облаштували психоневрологічний інтернат. Внутрішній простір монастирської церкви тоді розділили на два поверхи: на першому була їдальня, замість вівтаря – кухня, а вгорі – палати.

Після розпаду Союзу духовенство взялося повертати свої будівлі. Врешті, два роки тому інтернат таки відселили з келій монастиря. Відтоді хворі живуть не у пам’ятці архітектури XVIII століття, що не пристосована під такий заклад, а займають кілька будинків поруч. Це колишні господарські приміщення, збудовані ще в 1940-х роках.

Сьогодні всі культові споруди на цій території належать церкві. Земля й решта будівель колишньої обителі залишаються у комунальній власності області.

Настоятель монастиря отець Стефан Романик не налаштований на таке сусідство. Це місце є відпустовим центром і щороку сюди з’їжджаються тисячі вірян. Церква, пояснює священик, лише прагне повернути історичну справедливість та відновити обитель.

«Колись Краснопущу називали другою Зарваницею, – розповідає він. – Це місце відоме століттями, відколи заснували монастир, який був сплюндрований у радянські часи».

Перемістити інтернат, переконаний священик, потрібно і задля людей, які там мешкають. У монастирську церкву вони часто приходять молитися. За словами отця Стефана, після минулорічного скандалу покращення умов у закладі він не помітив.

«Це концтабір, а не інтернат, – емоційно висловлюється священик. – Нехай мене хтось за такі слова засуджує, але я не можу мовчати на таке беззаконня. Умови проживання підопічних жахливі, за ними не доглядають, як слід. Не раз вони просять по селу їсти. В село їх відпускають часто, особливо допомагати працівникам інтернату. Підопічні пишуть заяви, що йдуть у гості. Але це неправда. Фактично, їх використовують як дармову робочу силу. Подейкують, що неспокійних пацієнтів іноді чимось наколюють. Для таких людей потрібен кваліфікований персонал. Видно, владі вигідно утримувати заклад і виділяти на нього кошти».

«Зачинила, щоб не втекли»

Керівництво інтернату наголошує – сили до підопічних не застосовують і працювати не примушують. Заперечили й закиди про недостатнє харчування. Кажуть, проблема тільки в тому, що приміщення непристосовані, потребують ремонту, а фінансування не вистачає.

«Від 2010 року коштів на капітальний ремонт ми не отримали ні копійки, – розповідає  в.о. директора Бережанського психоневрологічного інтернату Оксана Град. – Даємо собі раду, як можемо. Зараз зробили поточні ремонти у всіх житлових корпусах. Так само в кухні, медпункті».

Білизна на ліжках, переконує керівник інтернату, не стара. А виглядає такою, бо заклад не може дозволити собі купити дорогу й вона швидко втрачає колір.

Щодо інциденту з так званим карцером, керівник інтернату й працівники теж розповідають свою версію того, що сталося.

«Це житлова кімната, – пояснює Оксана Град. – Заґратовані двері залишились у ній ще від радянської системи. Наші підопічні не позбавлені дієздатності, вони можуть голосувати, вільно переміщатися. Іноді в деяких з них відбувається загострення хвороби. Так сталося тоді з двома чоловіками.

Санітарка пішла отримувати миючі засоби і, щоб вони не втекли, зачинила їх».

Після візиту правозахисників, каже директорка, двері з решіткою зняли і вони самі розсипались – від давності. У кімнаті, де знайшли замкненими двох людей, побілили стіни. Проте, на перший погляд слідів ремонту не видно – приміщення старе й недоглянуте.

Хто винен? Радянська влада

Начальник департаменту соціального захисту населення обласної адміністрації Вадим Боярський переконує, що влада зацікавлена в тому, аби мешканці інтернату жили комфортно.

«Сьогодні умови проживання там потребують, ми це визнаємо, покращення, і значного, – каже він. – Якби представники монастиря розглядали можливість сусідства з інтернатом, ми б шукали кошти на капітальні ремонти. Але такого порозуміння нема. Вкладання великих коштів при існуючих вимогах з боку монастиря, який історично претендує на ці господарські приміщення, не має перспективи. Ми хочемо вирішити цей конфлікт, який створила ще радянська влада у 1940-х роках. Тому зараз розглядаємо можливість переселення інтернату в інше місце».

Про переміщення закладу в обласній адміністрації теж ведуть мову вже близько десятка років. Листування щодо переселення підопічних ледь поміщається у чималу папку. Більшість документів – про відсутність відповідного приміщення.

«В області є один заклад такого типу для чоловіків – у Почаєві. Він заселений майже повністю, – пояснює теперішню ситуацію Вадим Боярський. – Ми розглядали можливість переведення інтернату в Кременець, де був санаторій, підпорядкований департаменту охорони здоров’я,  а також у Білобожницю Чортківського району. Але не досягнули порозуміння з громадою.  Разом із тим, там продовжують функціонувати медичні установи. При вивільненні приміщень, пристосованих для проживання, будемо шукати можливість переселити заклад».

Подалі від людських очей

Зараз на інтернат у Краснопущі виділяють у рік близько 3,5 млн грн. На 73 підопічних, що перебувають тут на утриманні держави, є 61 штатний працівник. Значна частина коштів іде саме на заробітну плату.

Координатор уповноваженого з прав людини в Тернопільській області Володимир Шевченко, який виявив замкненими двох мешканців Бережанського інтернату, розповідає: те, з чим зіткнулися у закладі – не поодиноке явище загалом в Україні. Проблема не лише у катастрофічному браку фінансування, а й у тому, що персонал часто не має достатньої кваліфікації.

«Потрібна краща фінансова підтримка від держави, а ще проста людська увага, – каже він. – Чомусь в українські інтернати їдуть волонтери, наприклад, із Польщі, а наші роблять це вкрай рідко. Особливо якщо мова йде про заклади для дорослих.  Люди там забуті всіма. Їх простіше вивезти десь у віддалені села, щоб ніхто не бачив».

У Краснопущі після візиту правозахисників до дисциплінарної відповідальності притягнули 15 працівників інтернату. Розслідування кримінального провадження, за словами керівника сектору комунікації обласного управління поліції Сергія Крети, на завершенні й буде відправлено в прокуратуру Бережанського району. Вона і робитиме висновки, чи було порушення у ставленні до хворих.

Тим часом, в інтернаті продовжується звичне життя, а в монастирі готуються до храмового празника – 7 липня тут буде велика проща.

Сюди приїжджають з усієї України просити милосердя у Бога. Мешканці інтернату потребують такого ж милосердя – від людей. Поки ж вони продовжують бути заручниками конфлікту між двома інституціями – державою і церквою, кожна з яких по-своєму мала б їх підтримувати.

Психоневрологічний інтернат Тернопільщина
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Пригоди
13 липня на передовій на Донбасі поблизу Зайцевого попри домовленість про припинення вогню підтримувані Росією бойовики обстріляли групу військовослужбовців. Вони намагалися евакуювати з поля бою тіло українського бійця. Унаслідок обстрілу загинув медик, ще двоє військових були поранені. "Російсько-окупаційні війська вкотре порушили усі моральні та гуманітарні норми і обстріляли трьох військовослужбовців, які мали здійснити евакуацію тіла полеглого українс...
Пригоди
11 липня о 13:20 в Зборівському районі. На автодорозі Тернопіль-Львів-Рава-Руська зіткнулися ВАЗ 21121 та скутер.   Водій мототранспорту - шістнадцятирічний житель району. Неповнолітній виїжджав з автозаправної станції і не переконався в безпечному русі, не надав переваги автомобілю та врізався в нього.   В результаті удару юнака з переломами ноги та іншими травмами доправили до лікарні.
Суспільство
З метою забезпечення прав дитини та створення комфортних умов для її зростання у період, коли дитина через певні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками чи законними представниками, в Україні та в Тернополі, зокрема, діє програма «Патронатна сім’я». Хто такий патронат? Патронат – це професійна комплексна послуга, що надається у сім`ї патронатного вихователя та передбачає: тимчасовий догляд, виховання, реабілітацію дитини на період по...
Суспільство
Жахлива трагедія сталася 11 липня на Бережанщині: обірвалися життя двох підлітків, 16-річного мешканця Бережан та 15-річного жителя села Вільховець,- хлопці  потонули у місцевій водоймі. "Педколектив, класний керівник, учні та батьки 9Б класу, учні Бережанської школи -гімназії висловлюють глибоке співчуття з приводу трагічної смерті Юрія Савківа. Наше серце розбите вчорашньою звісткою.Звістка про смерть … – страшний удар! Боляче навіть подумати про те, що...
Кримінал
Таємне викрадення чужого майна інкримінують працівники Тернопільського відділу поліції 39-річному місцевому мешканцю, який спокусився на чужий інструмент.   Як повідомив заявник, один з працівників комунального підприємства косив траву на газоні. Він на деякий час залишив інструмент без нагляду, чим й скористався невідомий.   У ході розшукових заходів поліцейські встановили особу підозрюваного. Ним виявився місцевий мешканець.   Тепер йому за скоєний проти...
Кримінал
Водій "Мерседеса", який, за словами очевидців, влаштував смертельну ДТП під Києвом, раніше був неодноразово судимий. Серед правопорушень, вчинених 39-річним Антоном Желепою – побиття власної дружини та дитини. "Дані судового реєстру свідчать, що чоловік є уродженцем міста Фокіно, Росії (раніше як закрите селище мало назву Шкотово-17). Він є громадянином України. Станом на липень 2019 року був одружений, мав трьох неповнолітніх дітей. З 2017 року має стату...
Екологія
Незвичне явище помітили у небі над Кременеччиною. Як інформує "Терен", там з’явилася тендітна фігура з хмарин схожа формою на ангела. Фотографію феномену розмістила на своїй сторінці в мережі Фейсбук Лариса Антонюк."Небо над Підлісцями. Загадка природи!", – прокоментувала вона знімок."Ніби Ангел крилами прикриває , а може так і є…", – прокоментувала Віра Шуман.Інші користувачі у коментарях зазначили, що це гарний знак.
Суспільство
Героїня нашого сюжету – Галина Осадчук понад 20 років хворіє та має першу групу інвалідності. Жінка уже тричі пережила клінічну смерть. Нещодавно, каже, вперше зустрілась з халатністю лікарів. Пані Галина розповіла, що 29-го червня ввечері їй стало погано, а вночі стан різко погіршився. Щодо симптомів, то це були рвота, біль в області нирки. Додалися й переживання, адже, каже жінка, не розуміла чому так сталося. Пов’язувала це і з тим, що напередодні вийшо...
Суспільство
Наприкінці минулого робочого тижня народні депутати з партії «Слуга народу» передали три сучасні апарати штучної вентиляції легень у лікарняні заклади області. Зокрема, голова обласної партійної організації Володимир Гевко доставив апарат в Борщівську центральну районну лікарню, нардеп Людмила Марченко – у Гусятинську, а Іван Калаур – у Підгаєцьку. Цього тижня ще два аналогічні апарати за сприяння нардепів отримають Тернопільська обласна дитяча лікарня та...