Візова стіна з Росією — бути чи не бути?

Головною темою тижня несподівано стала реальна перспектива введення візового режиму з Росією. Спусковим гачком для цієї теми, яка вже і так два роки перманентно спливає в українських ЗМІ, став арешт у Москві журналіста агентства «Укрінформ» Романа Сущенко, обвинуваченого російськими властями в «шпигунстві».

Як зазначив російський режисер Панасенков, безглуздя звинувачення на адресу Сущенко підкреслює той факт, що Романа заарештували в перший же день його візиту до родичів у Москву. Які страшні військові таємниці Росії він міг дізнатися в аеропорту?

Багато шуму і нічого

У понеділок, 3 жовтня, спікер Верховної Ради Андрій Парубій заявив про необхідність введення візового режиму і анонсував успішне голосування за безвиз вже 6 жовтня.

Однак ініціатива Парубія, як з'ясувалося, виявилася повною несподіванкою для колег по коалиии з БПП.

В анонсований день голосування, 6 жовтня, заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко заявив, що президентська фракція не буде голосувати за введення безвізового режиму.

«По-перше, ми проурядова фракція і тому приймати рішення без консультації з урядом ми не можемо, а є позиція Міністра закордонних справ, який аргументує, що це неправильно. По-друге, у нас є мільйон українців, що працюють в Росії і заробляють гроші для своєї сім'ї, пояснив він, додавши, що Росія, звичайно, зробить симетричну відповідь на введення віз і тоді для багатьох українців можливість відвідувати РФ з метою заробітку буде закрита. Це питання вимагає виваженості та обережності, а емоції не повинні домінувати при прийнятті цього рішення», - аргументував Гончаренко.

Після заяви Гончаренко в президентській фракції виник скандал. Ряд нардепів заявили, що ніякого на думку ряду нардепів засiдання фракції не було.

На пряме запитання Петру Порошенку про його ставлення до перспектив введення Україною візового режиму з РФ, президент відповів досить розпливчасто: «Я чекаю на рішення парламенту».

У підсумку проект постанови про введення візового режиму з Росією не був винесений на голосування.

Весна 2014 року — втрачена можливість

У березні 2014 року тисячі дивних людей з характеною для середньої смуги Росії вимовою наповнили вулиці Донецька і Луганська.

Завезені росіяни абсолютно не орієнтувалися в українських обласних центрах і випитували у місцевих дорогу на центральні площі Донецька і Луганська, де по вихідних проводили мітинги «російської весни».

Без завезених на сотні автобусів росіян «народне повстання» проти київської хунти скінчилося б повним провалом. Красиву картинку багатолюдних мітингів для російського телебачення створювали завезені з Ростова, Воронежа та Курська росіяни. Так, у мітингах брали участь і місцеві, але їх від сили було 20-25 відсотків від загальної маси.

Так, і місцевим і в голову б не прийшло захоплювати СБУ та відділи РВВС, щоб потім роздавати зброю алкоголікам і наркоманам.

А вже донеччанам ніколи в голову не прийшло б топтати прапор улюбленого «Шахтаря», який завезена орда росіян прийняла за прапор УПА.

Якби в березні 2014 року Верховна Рада знайшла в собі сили і мужність ввести візовий режим з Росією, сьогодні б «ДНР» і «ЛНР» б просто не існували.

Вигідно чи не вигідно

Сьогодні прихильники збереження безвізового режиму з Росією запевняють, що введення віз вдарить насамперед по економіці України. І, треба визнати, що для цього у них є певні аргументи.

По-перше, Росія (в першу чергу Москва і Санкт-Петербург), незважаючи на девальвацію рубля, залишається поки ще для українців привабливим ринком праці.

За різними оцінками, на території Росії працюють від 1 до 1,5 мільйона українців, з них офіційно зареєстровані лише 400 тисяч.

У 2015 році, за даними НБУ, з Росії наші співгромадяни перевели в Україну 1,2 млрд. доларів.

Проте привабливість російського ринку сьогодні знижується з кожним місяцем. У російської економіці триває затяжний спад, багато підприємств закриваються, а проблема пошуку роботи все більше стає головним болем для корінних росіян.

З іншого боку, наші найближчі сусіди з західної сторони останнім часом почали різку лібералізацію трудового законодавства, щоб залучити якомога більше українських працівників.

У Чехії не вистачає робочої сили. Головний союз промисловості Чехії хоче компенсувати недолік власних працівників українцями. Зараз мова йде про 140 тисяч робочих місць.

Союз промисловості і транспорту вже закликав уряд прискорити працевлаштування українців на свої підприємства.

"Особливо не вистачає тих, хто має вузькі спеціалізації. Нам терміново треба щось з цим робити, адже багато компаній вже скаржаться на застій роботи. І якщо ми не можемо знайти цих співробітників у нас, то повинні шукати їх закордоном. Нам потрібні тисячі українців, тому що наш ринок праці забезпечити компанії своїми людьми не може", – заявив голова Союзу Ярослав Ганак.

Ще більші апетити на українські трудові ресурси в Польщі. Посполита готова прийняти від 1 до 2 мільйонів громадян України та офіційно їх працевлаштувати через демографічної кризи. Про це заявив віце-прем'єр і міністр економіки Польщі Януш Пехочиньский.

Та й зростання економіки в самій Україні — за оцінками МВФ, до трьох відсотків ВВП в 2017 році, посилить попит на робочі руки і піджене зростання зарплат в Україні.

Неминучість візового режиму

Найближчі політико-економічні перспективи розвитку України і Росії говорять нам про те, що найближчим часом Україна все ж таки введе візовий режим з РФ в цілях національної безпеки.

Путінський режим на всіх парах веде Росію до страшного політичного й економічного колапсу. Про це впевнено говорять самі росіяни, даже тi кто дотримуються різних політичних поглядів.

Ось думка російського ліберального журналіста Аркадія Бабченко:

«Країна вибухне, її рознесе на шматки, і після того, як пекло, який буде тут вирує кілька років, якщо не десятиліть, вляжеться, не залишиться нікого і нічого з колишнього світу - сьогоднішнього світу, який зараз навколо нас — і з колишнього кола спілкування.

Все, що ми зараз знаємо, всі, з ким ми зараз спілкуємося, все, що складає зараз наше життя — зникне. У прямому сенсі цього слова».

А ось що пише російський націоналіст і відомий блогер Олексій Кунгуров:

«Деградировавший путінський рейх впаде, немов картковий будиночок у разі, якщо «вашингтонський обком» вирішить поміняти в Росії політичні декорації або взагалі захоче прикрити лавочку. Чому Захід досі терпить слетевшего з котушок кремлівського карлика? А навіщо його міняти? Путінська еліта під акомпанемент пісеньки про вставання з колін відмінно справляється із завданням утилізатора Росії».

Щось подібне говорить і фанат «Новоросії» політолог-імперіаліст Анатолій Несміян (Ель Мюрид):

«В тому і мерзiсть нинішнього режиму - мало того, що він вже увергнув країну у катастрофу в усіх сферах - економіці, фінансах, політиці, соціальній сфері, культурі, освіті, народосбережении і так далі. До всього іншого, ведучи справу до свого власного краху, путінський режим неминуче призведе і до територіальних втрат в момент свого краху», - зазначає Ель Мюрид.

Крах такого геополітичного гіганта, як Росія, стане, як це ні парадоксально, можливо, навіть більшою проблемою для України, ніж навіть нинішня гібридна війна.

Введення візового режиму і облаштування справжньої, а не бутафорської стіни на кордоні з Росією стане не політичною грою — а просто необхідністю для самозбереження України.

Адже в разі потрясінь мільйони російських біженців кинуться в «рідну братську» Україну.

Чим швидше це зрозуміють політики і суспільство, тим більше у нас залишиться часу для підготовки до серйозних випробувань, які нас чекають вже в зовсім недалекому майбутньому.