Як тернопільська вчителька зробила кар’єру на Британських островах

Про щиру патріотку України Оксану Хріновську тернополяни дізналися завдяки благодійній акції з допомоги дітям загиблих учасників АТО. Саме вона взяла на себе місію координації збору від товариства «Голос України в Уельсі».

Це дозволило журналістам ближче познайомитися з неординарною жінкою, колишньої вчителької української мови однієї з тернопільських шкіл, яка понад двадцять років мешкає у британському місті Лланеллі, пише "НОВА".

Довкола її родини згуртувалася невелика українська громада, яка активно долучається до волонтерства в Україні. Чоловік пані Оксани Степан Хріновський, українець за походженням, два десятиліття був депутатом міської ради Лланеллі, а упродовж однієї каденції обіймав посаду міського голови. На жаль, торік він відійшов у засвіти.

— Пані Оксано, про вас досі тепло згадують у тернопільських школах, де ви вчителювали. Чому ви подалися до Великобританії?
— Родом я з Гримайлова Гусятинського району, мешкала у Тернополі і працювала вчителем української мови і літератури у ЗОШ №22 та №14. Виїхала з України у 1996 році. На той час по півроку не платили зарплатню, а я сама ставила на ноги двох доньок, тому довелося їхати на заробітки. Нелегко було прийняти таке рішення, адже я дуже любила свою роботу, проте не мала іншого виходу. Старшій доньці Мар’яні тоді було 17 років, молодшій Христині — 14. Дівчата залишилися з моїми батьками. Великобританію вибрала випадково — туди їхали мої знайомі. Але, мабуть, так мало бути, кожному на роду щось написано…
— Як складалося життя за кордоном?
— На початках було складно: не знала мови, не мала близьких друзів, які підтримали б, покладалася тільки на себе. Найважче переживала розлуку з рідними. Це нині є мобільні, а тоді доводилося чекати листа по кілька місяців. Кардинально змінилося моє життя після знайомства з майбутнім чоловіком Степаном. Зустрілися ми на свято Маланки в українському клубі в Лондоні. Так випало, що ми сиділи поруч, колядували увесь вечір, знайшли спільну мову, а через три дні він запропонував вийти за нього заміж. На той час він був самотнім, перша його дружина-валлійка померла, дітей у них не було.
— Ваш чоловік був родом із України. Як доля закинула його туди?
— Степан народився недалеко від Коломиї. Під час війни німці забрали його, 15-річного юнака, на роботу до Австрії, потім він переїхав до Уельсу, самотужки ставав на ноги. Пройшов величезні випробування, але не зламався! Мешканці Лланеллі прийняли його за свого, адже він був доброзичливим, щирим, словом, людиною великої душі. Я мала за щастя зустріти таку особистість! Наразі Степан — єдиний українець, котрий обіймав посаду мера у Великобританії. Ми прожили разом майже двадцять років. Він чудово ставився до моїх доньок, які також живуть в Лланеллі. Але життя не вічне — торік чоловік відійшов у кращі світи…

— Чим, окрім політики, ще займався пан Степан?
— Коли ми познайомилися, він був пенсійного віку. Раніше працював на сталеварному заводі.
— Проживши все життя в Уельсі, він не забував про Україну?
— Серцем Степан завжди був з Україною. Багато робив для нашої держави. У 90-их роках виступав у Коломиї на День Незалежності, вітав краян і радив брати приклад із Заходу, щоб мати гідне життя. Хотів налагодити зв’язок між Коломийською гімназією та гімназією в Лланеллі, міркував над різними бізнес-проектами, але з українською стороною було важко співпрацювати. Разом зі Степаном ми їздили в Україну. У своїй домівці в Лланеллі ми радо приймали українців. Наша оселя була своєрідною українською амбасадою в Уельсі. Степан стежив за подіями в Україні, вболівав за наш народ.
— Як ви себе почували у ролі дружини мера європейського містечка?
— Доводилося брати участь у зустрічах із різними делегаціями, у культурних заходах. З перших днів почала посилено вчити англійську. Закінчила інститут за напрямками соціальне забезпечення та менеджмент, навчилася керувати автомобілем. Деякий час працювала вчителем, а згодом влаштувалася соціальним працівником по роботі з біженцями при міській раді сусіднього міста. Нині працюю у житловій сфері. Пригадую, як на початках попросила Степана допомогти мені знайти роботу. «Тут так не прийнято, — здивувався він. — Мусиш сама надсилати резюме, іти на інтерв’ю».
— В Україні на адресу високопосадовців часто звалюється чимало критики. Як сприймали вашого чоловіка на посаді мера?
— Степан прислухався до людей, чинив за законом. Ми не могли спокійно пройтися містом — до чоловіка підходили люди з різними запитаннями, цікавилися бюджетними витратами. Степан був чесним і відповідальним перед виборцями. Скажімо, щоб не витрачати бюджетні кошти на оплату телефонних розмов (держава відшкодовувала 10% вартості дзвінків із дому), телефонував до мене із таксофона. Коли їхав до Лондона, зупинявся не в готелях, а в друзів, щоб зекономити кошти бюджету. А якось було припаркував авто в забороненому місці, виписали йому штраф, і він чемно заплатив — там усі рівні перед законом.
— Чим відрізняється життя в Україні від життя у Великобританії?
— Британське суспільство набагато гуманніше: у центрі будь-якого питання стоїть людина. Там держава захищає інтереси своїх громадян, відповідно — набагато легше жити. Якщо людина хоче працювати — може багато чого досягти. А в Україні, як пам’ятаю, прості люди гибіли, але нічого з того не мали. А ще британці надзвичайно законослухняні, тому всюди панує порядок.
— Нині ви підтримуєте українців як волонтер. Яким чином збираєте допомогу?
— У 2014-ому році неподалік від нашої столиці відбувалося засідання країн НАТО, приїжджав Петро Порошенко. Ми вирішили поїхати туди і підтримати Україну. Звернулися із заявою до поліції щодо акції, а нам сказали, що Україна вже зареєстрована. На зустрічі ми познайомилися із українками з міста Суонсі.
Згодом створили групу «Голос України в Уельсі», до якої входять жінки з Полтавщини, Запоріжжя, Херсонщини, Київщини, Львівщини, Закарпаття, Хмельниччини, Черкащини разом зі своїми родинами. У наших заходах, окрім українців, беруть участь валлійці, поляки, казахи, литовці. Організовуємо національні фестивалі, виставки, майстер-класи, популяризуємо українську культуру. Очолює нашу групу Світлана Філіпс із Полтавщини, Богдана Баглай-Мирфі розповідає на зустрічах про історію України, сучасну політичну ситуацію. Активну участь в усіх заходах бере Сінді-Маруся Літнянська, яка народилася в Уельсі, її батько походив із Купчинців Козівського району. Сінді самотужки вивчає українську мову, навчалася в Українському Католицькому університеті. Особливо популярні щорічні фестивалі «Смак України», під час яких влаштовуємо розпродажі, ярмарки, частуємо учасників свята українськими стравами. Усі зібрані кошти спрямовуємо на підтримку України. Цьогорічний фестиваль був присвячений пам’яті Степана. У святі взяли участь понад 200 осіб, зібрали понад чотири тисячі фунтів, які використовуємо для придбання подарунків дітям загиблих учасників АТО. Спершу ми допомагали воякам на Донбасі — купували бронежилети, шоломи, теплий одяг, а коли держава почала більше фінансувати армію, переключилися на допомогу дітям і біженцям, хоча приватно продовжуємо підтримувати бійців. Свого часу нас вразила історія багатодітної сім’ї із Донбасу — батьки і семеро дітей пішки утікали з-під куль.
— Ваші доньки теж оселилися в Уельсі. Маєте онуків?
— Вони переїхали через кілька років після мене. Навчалися там, старша донька має свій бізнес, молодша працює стоматологом. У мене троє онуків — Максимко, Амілія, Ейвелен. Вони відвідують школу, вчать валлійську та англійську мови, вдома стараємося прищеплювати їм українську мову — співають наші пісні, колядки. Мої батьки вже померли, сестра мешкає у Празі. У Гримайлові самотньо пустує наша хатина…
— Про що мрієте?
— Щоб Україна нарешті вийшла з кризи. Коли збираємося з українцями — тільки про це й розмови. Україна для нас, цитуючи Тараса Шевченка, «неначе цвяшок, в серце вбитий». Розумію, що за день чи два неможливо щось змінити, тому мусимо спільно трудитися для майбутнього нашої держави.

Тернопіль вчителька карєра Британські_острови
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
14 жовтня, у свято Покрови, в одному з храмів Кременця віряни могли спостерігати дивовижне явище, яке своєю красою та водночас скромністю зачарувало багатьох. Кременчани вже вирішили, що це хороший знак, та пов'язують його з успіхами на шляху до одержання томосу. На своїй сторінці в мережі Фейсбук парафіянка храму Анюта Кічата опублікувала фото, щоб поділитися побаченим без зайвих слів . "Веселка у храмі Св. мучениці Тетяни 14.10.2018". - Написала вона. В...
Пригоди
На Тернопільщині, в селі Борсуки (Лановецький район) хлопчик зумів упіймати величезну щуку. Дядько юного рибалки лише пильнував на підмозі, аби поспішити на допомогу, якби раптом щось пішло не так. На своїй сторінці в мережі Фейсбук про це повідомив Саша Арабський, опублікувавши фото вражаючого улову. "Порибачили з племінником", – написав Саша Арабський. Як зазначається у коментарях до допису: щуку впіймали у річці Горинь. Вага рибини становить 7,330 кг. "...
Суспільство
У рамках фестивалю “Бібліофест-VIII” відбулася презентація соціального проекту «Аудіоказки письменників краю». Він здійснений з метою допомоги інклюзивній освіті, для дітей з особливими потребами, зокрема незрячих. Проект «Аудіоказки письменників краю» – це спільна праця медіалабораторії ПК «Березіль» (керівник Оксана Ратушняк), театральної школи-студії «Мельпомена» (художній керівник Надія Шамрик) та звукорежисера Тараса Сотули. – Минулого року побувала в...
Суспільство
У селі Тютьків Теребовлянського району з’явився унікальний вишиваний іконостас. Очевидці запевняють, що аналогів немає ні в області, ні в усьому світі. На створення цього “восьмого чуда України” пішло більше півтора року. Кожну ікону створювала окрема родина, яка входить до складу парафії. Майстрині пришили 1 436 433 бісеринок вагою 17,724 кг. Загальна площа вишитих ікон — 7,12 м кв.
Суспільство
Страшну хворобу, «саркома», діагностували медики у молодшого сина тернопільського співака Віктора Павліка. В інституті нейрохірургії йому зробили операцію, вирізали пухлину на рівні шиї, біля четвертого хребця, яка виявилася злоякісною. Попереду — лікування в ізраїльській клініці, на яке будуть потрібні мільйони.За словами артиста, таких великих грошей він самостійно назбирати не може, тому вдячний усім тим, хто зголосився на його клич про допомогу і надси...
Суспільство
У зв'язку з початком роботи у Тернополі одного із закладів популярної мережі фастфудів "McDonald's" з'явилося декілька його несправжніх офіційних сторінок у мережі Instagram. Як повідомляє "ТН.Область",тернополяни в соціальній мережі натрапляли на декілька сторінок закладу з розіграшами. Так, за умовами акції пропонувалося підписатися на сторінку "McDonald’s". Перші 150 користувачів мали отримати в подарунок "Біг мак меню", наступні 300 – знижку 25 % на за...
Пригоди
Літню кухню обійняв вогонь 14 жовтня близько опівдні. Розташовувалась господарська будівля у Борщеві на вул. Вовківська, 46. Належала борщівчанину 1964 року народження. Власне, згідно з офіційною інформацією,  на місці пожежі й було виявлено труп господаря.Вогонь на сусідній будинок не перекинувся. Знищив речі домашнього вжитку, пошкодив  облицювання стін, повідомляє topnews.in.uaПричина виникнення пожежі та матеріальні збитки встановлюються.Пожежу рятувал...
Суспільство
Різку заяву в ефірі інформаційного спецпроекту зробив український дипломат, екс-віце-прем'єр-міністр України (2005), Роман Безсмерний. Коментуючи питання надання томосу українській церкві, він закликав "розрізняти священнослужителів, бізнесменів у рясах і резедентуру у рясах". В ефірі телепрограми на каналі "ZIK" Роман Безсмерний сказав наступне: "Якщо в черговий раз українська держава проявить слабкість, то ми не тільки будемо мати конфлікти, ми матимемо ...
Спорт
Золото з молодіжного Чемпіонату світу з самбо серед юніорів і юніорок привезла студентка Тернопільського національного економічного університету Алла Бегеба.У фіналі категорії до 48 кілограмів у дівчат Алла перемогла Мушарраф Ібодуллаєву із Киргизстану з перевагою в один бал – 3:2.Привітання опублікував ректор ТНЕУ Андрій Крисоватий.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!