У Тернополі безліч підпільних «казино», в яких грають на гроші (ФОТО, ВІДЕО)

Закон, що забороняє гральний бізнес в Україні, був прийнятий ще за каденції екс-президента Віктора Ющенка й формально діє по сьогодні. Відповідно, власникам «одноруких бандитів», рулеток та інших азартних «цяцьок», котрі, всупереч чинному законодавству, продовжують підпільно функціонувати, загрожує штраф від десяти до п’ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадянина (тобто 170 – 850 тис. гривень), а також конфіскація грального обладнання.

У свою чергу в міліції звітують, що з початку 2012 року лише у Тернопільській області правоохоронними органами було порушено двадцять кримінальних справ, котрі стосувалися грального бізнесу.

Проте ні статистика силових структур, ні чимала сума штрафу й ризик опинитися за ґратами не стали на заваді окремим тернопільським підприємцям, аби успішно розвивати свій бізнес. В цьому пересвідчився кореспондент інформаційного порталу 0352.com.ua, провівши спільне розслідування із журналістом одного з місцевих видань.

За затемненими вікнами – підпільне «казино»

Центр міста. Неподалік – технічний університет. Довкола різнобарвні логотипи крамниць, підприємств, банківських й аптечних філій. Кожна вітрина заманює чергових покупців та клієнтів. Не вписується в усю цю рекламну ідилію лишень скромна, безіменна установа на куті Руської, 60.

Ні тобі графіку роботи, ні таблички «Відчинено», ні фірмового логотипу  – суцільна темна плівка на склі вхідних дверей, котрі, до речі, виявилися відчиненими. Заходимо. 

У просторій залі з романтичним освітленням одразу помічаємо кільканадцять ввімкнених комп’ютерів, кожен з яких має власний номер. За деякими з них зосереджено «працюють» незнайомці. Біля вікна (очевидно) касира , за яким сидить молода дівчина, натрапляємо на дещо здивованого нашою присутністю хлопця, років 25-ти (як з’ясувалося пізніше – оператора). 

Працівникам закладу пояснюємо, що хочемо пограти на автоматах. На що дівчина-касир відповідає, мовляв, грати можна лиш на комп’ютері й для цього потрібно зробити мінімальну ставку у 10-ть гривень. Ми погоджуємось, ставлячи двадцятку. Правда, зізнаємося, що нічого не тямимо в грі. Однак зніяковілий парубок-оператор заспокоює, каже, що усе пояснить.

- Таку забавку на свій комп’ютер можна поставити, - запитую в нашого «гіда», чекаючи, поки загрузиться гра.

- Та нє… То хіба договір з Москвою треба робити, - серйозно відповідає хлопець.



Декілька хвилин намагаємось засвоїти настанови оператора щодо ведення гри. Але так і не розібравшись що й до чого – починаємо. Приблизно через десять хвилин бачимо надпис «Game over». Пересвідчившись, що двадцятка успішно протринькана, покидаємо конспіративне приміщення.  



У центрі міста – кілька закладів з гральними автоматами

Донедавна власники підпільних установи, де повним ходом ідуть азартні ігри, маскували свої дітища під «Інтерент-клуби». Тепер, очевидно, через неефективність конспірації, узагалі відсутні хоча б якісь розпізнавальні таблички. Мабуть, мотивуючись переконанням: кому потрібно – все одно відшукає.

Наступне «казино» у підпіллі знаходимо в новобудові за адресою Шептицького, 4. Зовнішній інтер’єр, а вірніше його відсутність, не відрізняється від попереднього об’єкту розслідування. Середина закладу теж майже аналогічна до свого попередника. 

- Вам Інтернет потрібний, чи хочете грати, - діловито цікавиться чоловік, років 40-ка. - Бо у нас тільки грають. 

Та не Інтернетом єдиним… Тому кажемо, що прибули задля азарту.

Окрім столів з пронумерованими комп’ютерами бачимо барну стійку й чималий асортимент безалкогольних напитків. Чи було присутнє «градусне» пійло, на жаль, помітити не встигли.

«Гральний автомат», тобто комп'ютер, під номером 13-ть, за якими ми розмістилися, виявився нефартовим, і жодна з обраних нами ігор не була виграшною. Тому швидко просадивши ставку у 20-ть гривень, поспішаємо покинути залу.

Грають навіть на зупинках

Наступних три об’єкти ревізуємо на м-нр. «Сонячний», де уже не граємо, а лише засвідчуємо факт гри на готівку.

Першим під приціл фотоапарату потрапляє невелика одноповерхова будівля, поруч із супермаркетом «Сільпо», що на бл. Петлюри й неподалік від зупинки громадського транспорту. В працівників запитуємо чи можна скористатися Інтернетом, однак ті зізнаються, що таких послуг не надають. А ось пограти на гроші - запросто.

Другий заклад із уже знайомим інтер’єром та ціновою політикою знаходимо поруч із піцерією, що за ринком по вул. Київській. Працівники цієї установи настільки переконані у власній безкарності, що навіть вхідні двері тримають навстіж відчиненими. Упевнившись, що й там не гребують прийняти спраглих на азарт тернополян, шукаємо наступний «Лас-Веґас».

Остання місцина - в якій запросто можна пограти у, скажімо, віртуальну рулетку, але на реальну готівку – виявилася розташованою на самісінькій зупинці громадського транспорту по вулиці Тарнавського. 

Потішила ця крихітна кімната із кількома комп’ютерами тим, що на відміну від своїх попередніх азартних побратимів має вивіску «Відчинено». У цьому невеликому приміщені засвідчуємо кілька гравців, що зосереджено мізкують над моніторами, та двох працівників: хлопця і дівчину, котрі приймають ставки.



Варто зазначити, що попри наші передчасні перестороги, ніякого фейс-контролю у жодному з перевірених закладів не було. Принаймні в залах для клієнтів. 

Тим не менше, п'ятірка конспіративних «казино», у котрих нам вдалося побувати, далеко не єдині ігрові заклади в Тернополі,  у яких ставки робляться не фантиками, а реальними грішми. 

Реакція правоохоронців

Аби упевнитися в реагуванні міліціянтів на порушення закону «Про заборону грального бізнесу в Україні», викликаємо наряд працівників МВС до останнього об’єкту розслідування. Проте на протязі 30-ти хвилин з моменту дзвінка на номер 102, ніхто зі співробітників органів внутрішніх справ так і не навідався до грального закладу по вулиці Тарнавського. 

Лише згодом до одного із журналістів зателефонував міліціянт, зазначивши, що його колеги таки прибули на виклик.

Від редакції: більше відео до цього матеріалу дивіться згодом.