«Девушка, вы со Львова - питали мене у Запоріжжі»,- ділиться враженням тернополянка

Недавно світ вразила новина, що в одеському магазині хлопців побили за те, що вони розмовляли українською в «русском городе Адесе». 

Причому сталося це в досить жорстокий спосіб. До хлопців прийшли і запитали, а чому вони розмовляють українською, адже це ганьба для Одеси, щоб вони виміталися геть з міста. Коли хлопці покази їм паспорт з пропискою, то ті подерли його. Після чого і почалася бійка. «При цьому вони говорили, що української мови не існує, це польський діалект. І навіть у відділенні міліції нам погрожували», – говорять постраждалі.

Нагадаємо, що зовсім недавно Вадим Колесніченко  назвав львівсько-галицький діалект відрижкою.

«Тут нічим не краще, - розповідає Бізнес область тернополянка Христина Салій, - коли я приїхала в Запоріжжя, то на мене тут дивилися, як на іншопланетянку, яка прилетіла чорт-зна звідкіля. Хоч і українську мову тут розуміють, та бувають такі чванькуваті люди, що принципово спілкуються лише російською. Так, бувало йдеш в магазин, щоб купити щось і коли говориш українською, то продавець вдає, що тебе не розуміє. Одна навіть дала мені зауваження «девушка вы со львова, тут так не говорят»».

Якщо ти спілкуєшся українською, то в Запоріжжі тобі роботу буде важко підшукати, зізнається дівчина. «Моя сестра тут навчається і живе, коли її направили на проходження практики в лікарню, то місцева медсестра іронічно зауважила: «Если ты не общаешься на русском, то не сработаемся. Ненавижу этой вашей мови». Після чого моя сестра пішла геть. Я теж пробувала шукати роботу, щоб не сидіти у когось на шиї, коли я спілкувалася українською, то мене просто виганяли, мовляв, тут цього «діалекту» ніхто не розуміє. Коли ж я усвідомила, що тут так нічого не вийде, то перейшла на російську. Роботи у Запоріжжі багато, тому я без проблем стала промоутером. Все було добре, поки я не заговорила українською. Тоді мене просто попросили піти.» А ще в Запоріжжі багато пам’ятників радянської епохи. Назви вулиць тут ,очевидно, з настанням Незалежності не встигли змінити, тут можна зустріти такі назви, як-от: проспект Леніна, вул. Орджонікідзе, вул. Радгоспна.

Все по-іншому в запорізьких селах. За словами дівчини, там можна почути чисту, українську мову. Проте, якщо до селян заговорити на російській, то вони з легкістю переходять на «язик», намагаючись таким чином підлаштуватись під співрозмовника.

Що ж страшно, коли в місті козацької слави  люди забули про неї. Натомість добре пам’ятають про «славу» кривавого диктатора Сталіна, возвеличуючи його пам’ятником. Можливо, люди там ще не усвідомили, що вони це не Малоросія, і навіть не СРСР.