В одному з універсамів «Дружби» спершу частують горілкою на розлив, а потім відправляють «відпочити» на газон (фото, відео)

Коли у спраглого тернополянина немає грошенят на плящину оковитої, аби «погасити труби», працівники уже відомого універсаму по вул. Просвіти, 21 готові зглянутися над кожним, хто має таку проблему, пропонуючи хильнути щось на зразок «горілки» рівно стільки, на скільки вистачить готівки. А щоб не завдавати лишніх клопотів - пригощають своїх «покупців» просто біля каси.

Про таку ситуацію повідомила редакцію 0352.com.ua тернополянка пані Надія.

- У цьому магазині відбувається щось неймовірне, - розповідає жінка. – Навіть точно не знаю, скільки довелося мені чекати своєї черги за товаром, поки дівчина, що працює в алкогольному відділі, наливала горілку у пластмасові стаканчики цілій компанії чоловіків. Мало того, вони її розпили просто біля прилавку. Але я вже на це й дивуватися перестала, бо там таке щодня відбувається…

Кореспондент 0352.com.ua вирішив перевірити на достовірність факти, про які сповістила тернополянка.

Виявляється, пані Надія – не перша, хто скаржиться на сумнозвісний універсам. Близько місяця тому на офіційний сайт Тернопільської міськради надійшло ось це гнівне повідомлення (див. фото – авт.), зміст якого був поширений серед місцевих Інтернет-ЗМІ.

Безымянный

Як можна переконатися із вищенаведеної світлини, профільні чиновники мерії таки відреагували на сигнал тернополян, запевняючи, що була проведена перевірка закладу торгівлі й складений акт про адмінпорушення за ст. 156 ч. 3 КУпАП.

Згідно цього акту, правоохоронцями мав би бути накладений штраф на продавчиню спиртного у розмірі від 3-х до 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадянина. А також - конфіскувати самі предмети торгівлі. Та чи було це зроблено насправді?

Неділя, 5-те серпня, 18:30. На газоні - що одразу біля входу до універсаму по вул. Просвіти, 21 – «відпочивають» троє чоловіків із плящиною підозрілого вмісту. По їхньому зовнішньому вигляді та відверто неадекватній поведінці роблю висновок, що «релаксують» вони уже з добрячий проміжок часу. За мить один з них - що так-сяк тримався на ногах – уже нерухомо лежить на траві. Більш стійкі товариші намагаються привести до тями свого компаньйона. Та зрозумівши, що їхні старання на марне – облишили свій задум й продовжили частування. 

Збираючись заходити в середину крамниці, перестріваю ще двійку чоловіків, років 45-ти. Обоє щось говорять між собою, направляючись до входу. «Там собі по сто грам возьмем…», - мимоволі вловлюю уривок бесіди. 

Вирішую почекати, поки збереться побільше «відповідного» народу, й згодом таки заходжу у магазин. Праворуч, за кілька метрів – алкогольний відділ, біля якого уже згуртувалося кілька «покупців». 

Ті, ставши у півколо, не гаючи часу, розливають випивку у пластмасові стаканчики. На прилавку, який слугує імпровізованою барною стійкою, помічаю ще тару для рідини та напівпусту пляшку горілки із невідомою мені маркою.

Після побаченого - виходжу на вулицю. Від трійки попередніх «відпочивальників» залишився лише один, котрий лежав на газоні обличчям до трави, а поруч з ним – залишки від нещодавнього «бенкету».