Чому Тернопільщина може втратити унікальне озерце? (ФОТО)

Невеличке озерце у селі Смиківці Тернопільського району з витоком у річку Гніздечну має шанси стати одним із кращих в Україні.

Ще два роки тому воно ледь жевріло, а сьогодні може претендувати на всеукраїнське визнання у щорічному конкурсі природних джерел. Більше того, на місці витоку джерела місцева громада планує встановити образ Матері Божої. Втім, є одне але. Зараз доля відродженого озерця залежить від бетонної балки та від вміння прихильників та противників водойми знайти компроміс, але усе по порядку…

Бетонна балка розділила інтереси односельчан

Більше 25 років на території села Смиківці діє садівнице товариство «Енергетик», членами якого є понад півсотні тамтешніх мешканців. Два роки тому ініціативна група товариства виявила бажання відродити занедбане під час будівництва навколишніх дворів озерце. Місце джерела та невеличкої водойми, яка утворилась внаслідок його витікання, визначено ще у проекті землеустрою 1996 року. З часом озерце заросло та замулилось. Його закидали будівельними матеріалами, які накопичувалися під час будівництва дачних будиночків. Колись водойма була таким собі оазисом селища, тому на її занехаяний громаді стало боляче дивитися. Ініціативна група садівничого товариства вирішили рятувати джерельце. Люди власними руками розбирали сміття, організували транспорт, вивезли два КАМАЗи непотребу, які не давали «життя» маленькій водоймі. «Енергетівці» працювали не покладаючи рук. Чого тільки не доводилось бачити серед величезної купи сміття? Величезні хащі буквально не давали проходу до маленького потічка, у який перетворилось озерце. Протягом двох років члени товариства боролися з заростями та борщівником. У бій вступали хто з чим: одні з косами, інші – з бензопилами. Весною на берегах висіяли травичку. Та завзятість людей обірвало прикре непорозуміння з найближчими сусідами водоймища.

Власницею сусідньої з озерцем дачної ділянки є Катерина Уруська. Жінка уже пенсійного віку, тому фізичної можливості допомагати ентузіастам не мала. Втім і ініціативі людей вона не перечила. Згодом сюди переїхала її дочка з чоловіком. Ось у молодшого покоління власників зауваження до односельчан знайшлися.

- До останніх  років в усіх документах на місці ставу визначено витік джерела до річки. Нещодавно голова кооперативу захотіла викопати тут став, хоча без дозволу відповідних органів, вона не мала права цього робити, - розповіла Номер один донька Катерини Уруської Лариса Ячмінська. Одного разу весною приїжджаю на дачу і бачу величезний котлован. Глина з дна водойми нагорнута на наш сад, важкою технікою знищено посадки: сливи, калина, які росли над берегом. Ми найняли людину, яка розрівняла берег. Заплатили за це власні кошти, привели подвір’я до ладу і вирішили огородитися, щоб більше жодна техніка не могла до нас заїхати. Згідно Водного кодексу, такі дії називають несанкціонованим гідротехнічними роботами. Через встановлення біля витоку озера у річку плотини, вода у ставі піднялася на 40 см, сюди ж було запущено сотні рибин. Мабуть, голова кооперативу хотіла розводити тут рибу. Ми звернулися у природоохоронні органи, які видали припис на демонтаж плотини. Загалом я не проти ставку, єдине – рівень води було піднято штучно. В екологічній інспекції мені пояснили, що поглиблення ставу, розширення та підняття рівня води впливатиме на навколишнє середовище. Сад може зсохнути. Уже померло кілька яблунь та слив.

Слід зауважити, що водойма, яка утворилась на витоці з  джерела вказана на мапі кооперативу з моменту його заснування. А неподріб із захаращеного ставка якщо і складувався на його берегах, то ніяк не на подвір’ї садиби Уруських, адже існує природоохоронна смуга завширшки не менше п’яти метрів, кажуть члени кооперативу.

Громада просить доступу до колективного озерця

У вересні 2011 року власники сусідньої до ставка дачі почавили встановлювати на своїй ділянці огорожу. В цілому межі дачної ділянки розташовані паралельно до озерця – практично на відстані близько двох метроів від схилу. Втім люди продовжили собі перпендикулярну сторону огорожі до самого озерця. Журналісту «Номер один» пані Лариса пояснила, що, мовляв, їхня дача практично єдина, яка не мала огорожі у селі. Протягом багатьох років сусіди ходили через їхнє подвір’я,  у саду не затримувався врожай, тому виникла крайня необхідність встановити огорожу. Грошей на весь пліт не вистачало, тому огородити довелося тільки ту частину подвір’я, що межує з дорогою. Натомість паралельної до озерця сітки люди не встановили, а щоб сусіди і далі не продовжувати топтати їхнє подвір’я, перекрили прохід біля озерця.

Тоді ж голова садівничого товариства «Енергетик» Тетяна Дорошенко написала на ім’я Катерини Ониківни повідомлення, що дії вчинені нею суперечать відповідним пунктам товариства в частині самозахоплення земельної ділянки. Голова товариства висловила прохання в 10-денний термін демонтувати огорожу. Час пройшов, а бетонна балка з місця так і не зрушилась. Тоді товариство надіслало до власників ділянки повторне звернення, але цього разу адресат відмовився від одержання повідомлення. Натомість пані Лариса звернулася в управління водних ресурсів в Тернопільській області зі скаргою на підняття рівня води у водоймищі, зумовлене встановленням у місті витоку озерця дерев’яної плотини.

Структура надала висновок демонтувати самовільно встановлену гідротехнічну споруду. Так мовою документів називалась невеличка дощечка на місці витоку озерця. Її члени товариства встановили для того, що не забивалася труба, якою водоймище стікає у річку. Та вимогу природоохоронних органів «Енергетик» виконав.  У свою чергу, товариство підготувало колективне звернення до  цього ж управління з повідомленням, що на території села знаходиться джерело. Водойма нанесена в проекті землеустрою 1996 року. Земля перебуває у власності загального користування. Громада сплачує щорічний земельний податок, тому хоче мати доступ до водойми.

Паралельно пані Лариса звернулася до членів правління товариства «Енергетик» з проханням дозволити їй встановити загорожу ( а фактично приєднати природозахисну смугу джерела до свого обістя.– авт.).  Правління у складі п’яти осіб проголосувало. Більшість залишила за жінкою право встановлення загорожі. Втім, як з’ясувалось згодом, правління товариства не має повноважень роздавати землі загального користування. Таким правом наділенний лише виконком сільської ради с.Смиківці. Попри все загорожа була встановлена.

Природоохоронці тричі проти

Члени товариства звернулися до державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області з проханням перевірити додержання вимог земельного законодавства та законність встановлення огорожі. Держінспекція надала висновок, що самовільно встановлена бетонна огорожа на землях садівничого товариства створює незручності іншим членам товариства в користуванні природною водоймою. По результатах перевірки видано припис на здійснення її демонтажу. Припис видано 10 травня 2012 року, а бетонна балка і далі там. Через місяць після видачі припису ініціативна група товариства звернулася до голови Смиківецької сільської ради І. Кафтанника , начальника управління водних ресурсів в Тернопільській області Т. Капусти, начальника державного управління навколишнього природного середовища в Тернопільській області О. Сінгалевича і описала усю ситуація, яка відбувається навколо водойми.

За результатами роботи комісії встановлено, що на відвідному каналі водойми 0,01-0,02 га, з лівої сторони водойми, від її краю до дачної ділянки загороджено металевою сіткою. Це свідчить про те, що окремі члени товариства збільшують розміри своєї ділянки за рахунок прибережної смуги водойми, що є порушенням чинного законодавства. Комісія пропонує демонтувати загорожу біля водойми, дотримуючись обмежень в межах прибережної смуги.

В обласному управлінні водними ресурсами журналісту «Номер один» пояснили, що джерело, відвідний канал та водойма є водними об’єктами. Навколо водойм, згідно чинного законодавства має бути прибережна захисна смуга шириною 25 м. Враховуючи той факт, що власники ділянки мають державний акт права власності на землю, ширина прибережної смуги встановлюється з урахуванням умов, що склалися, тобто від межі дачної ділянки до водойми.

- Люди зробили добру справу: розчистили та облагородили водойму, - каже заступник начальника управлінняЯрослав Вівчарук. – Натомість інші члени товариства самозахоплюють землю. Підняття рівня води через облаштування озерця є надуманою проблемою. Така проблема є у всьому населеному пунктів, але вона не пов’язана з озерцем.

З іншого боку, у водоймі встановлена відвідна труба. Вище неї рівень води в озерці не може підійматися.

- У селі вода знаходиться  близько біля поверхні землі. Коли копаєш яму, вона одразу ж наповнюється водою. У багатьох господарів у підвалах стоїть вода. Люди періодично привозять насоси і викачують воду з будинків, - пояснює Тетяна Дорошенко. - Розводити рибу у водоймі неможливо, тому що у холодній джерельній воді вона гине. Можливо у водоймі і було кілька рибин. Зимою на озерці зимували качки. Ймовірно вони занесли сюди ікринки. Та у джерельній воді вона не прижилась.

На початку липня пані Лариса звернулася до голови товариства з проханням дати згоду на оренду земельної ділянки поблизу водойми. За словами Тетяни Дорошенко, рішення про передачу землі в оренду може прийняти тільки сесія сільської ради. Втім, заява Катерини Угурської включена до порядку денного загальних зборів товариства, та дата їх проведення наразі невідома. Така ситуація пригнічує членів садівничого товариства. Відтак зникає будь-яке бажання трудитися на користь громади, особливо, коли зроблене людьми, стає здобутком інших.

Торік область привезла з всеукраїнського конкурсу природних джерел п’ять нагород. На всенародне визнання може претендувати і смиківецьке озерце. Залишається сподіватися, що сторонам конфлікту вдасться знайти точки дотику, та об’єднатися заради хорошої справи…