"Людям не можна довіряти, навіть собі": історія тернопільського безхатька (фото)

Ігор Петрович у п’ятнадцятиградусний мороз в центрі Тернополя просить милостиню.

Сидить на снігу, підстеливши під ноги картон. Поруч – великий собака. Чоловік – безхатько уже 20 років. Прізвища не називає. Спершу погодився сфотографуватися. За яку хвильку – розповісти про себе, пише ПроТе.

– Такий мороз, вам не зимно?– цікавлюся.

– Та як не зимно? Я ж не залізний. Навіть залізо на морозі тріскає. Як собі вип’ю сто грам, тепліше. А во, дали мені щойно кави, часом поїсти хтось принесе. – показує на пластиковий стакан з кавою.

– Де ви ночуєте?

– Де прийдеться. На залізничному вокзалі, десь у підворітні. Літом, то можна навіть на морі. Я так наше озеро називаю. З вокзалу о шостій годині рано вже виганяють – хоч мороз, хоч дощ, хоч щось.

– Як в такий мороз безхатченки обігріваються?

– По-перше горілкою, по-друге – стимул. От у мене є стимул. – показує на каву, яка парує, потім трясе пластиковий стаканчик з грошима.

– Цей пес давно з вами ходить?

– Років два. Собаку звати Діна, вона зі мною завжди.

– Кому більше довіряєте – людям чи собакам?

– Людям не можна довіряти. Навіть собі, бо і сам собі деколи можеш збрехати. А собака ніколи не продасть, вона завжди буде біля тебе, і гавкне, коли хтось буде до тебе йти. А людина така, що маму рідну продає. Собака ніколи маму рідну не продасть. А люди продають за сто грамів, за три рублі. Бували такі «случаї», що маму вбивали, бо вона не хотіла дати 3 рублі на сто грам. Зі мною в тюрмі сиділи такі. Він маму вбив – шукав гроші, знав, що вона пенсію получила. І сидів 15 років. Але його взагалі потрібно було розстріляти.

Я колись мав все. І жінку, і дітей. Дочка одна зараз живе в Дніпропетровську, їй 30 років.

– А вона знає про ваш спосіб життя?

– Ні. Хіба якщо їй племінниця подзвонила і розказала. Бо жінка перша там живе. Моя друга жінка померла в 32 роки.

– Хотіли б з дочкою зустрітися?

– Хотів би. Але мені стидно. Я що їй скажу? Вона з двох років мене не бачила. Як мене посадили, їй 2 рочки виповнилося. Зараз дочці 30. Вона нібито знає, що я її батько. Але що я їй маю сказати? Я її не годував. Вона добре собі там живе. Ми з нею говорили по телефону, то вона мені казала тільки «ви». Не каже мені «батько», а тільки «ви».

– Маєте пенсію?

– Яка пенсія? Я 17 років в тюрмі сидів. Прийшов з тюрми і всьо – сестра хату забрала.

– За що в тюрмі сиділи?

– Крадіжка державного майна в особливо великих розмірах, 1984 рік.

– То у чому вас звинуватили?

– У тому, що я вкрав. Але вони більше списали, ніж я вкрав. Я що вкрав? Порошок, 4 пачки «Біломорканалу», якісь тапочки там були, 2 кілограми ковбаси і літру горілки. І все. А вони то всьо списали. Написали мені на 100 з чимось тисяч.

– Ви десь працювали?

– І у Владивостоці, і в Хабаровську – де тільки не працював. А засудили мене у Дніпропетровську.

– Чи багато у Тернополі безхатьків?

– Багато. Точно не знаю, але 50-60 тільки у цьому мікрорайоні, в центрі – точно є. Вони живуть по 5, по 6 чоловік, там таке скопище бомжів.

– Де живуть?

– Десь у закинутих приміщеннях. Ви знаєте, он там внизу був банк за пологовим? Там зараз живе щось 7 чи 6 чоловік. То там страшне, що робиться.

– Є якась конкуренція серед безхатченків? Коли вам милостиню дають, то вас може хтось з цього місця прогнати?

– Можуть. Але спробуй мене прогнати.

– Чи правда, що кожен безхатько має свою територію, де просить милостиню?

– Ні, неправда. Це таке хочуть собі придумати. Моя територія – весь Тернопіль. Я можу зараз бути на Дружбі, там ходити. Можу бути тут, можу поїхати ще дальше. Мені то до одного місця.

– А якщо хтось сяде просити милостиню поряд з вами?

– Ні. Сісти може он аж на тому боці. Он коло магазину «Єва». Десь за 200-300 метрів від мене. Якщо хто сяде коло мене, то буде… але ніхто не сяде, то не можна. Всі розуміють, що ні йому так не дадуть, ні мені не дадуть.

– Є якісь закони серед безхатченків?

– Закони є. Коли я підійшов до смітника, бо шукаю щось поїсти, виймаю пляшки якісь, а інший бомж підходить і так само туди лізе, то він не має права. То чужі так пробують, вони мають свої хати, на літо приїжджають сюди. Літом собі заробили і зимою їдуть додому. То не то, що я – пропив.

– Скільки в день отримуєте милостині?

– 300-500 гривень щодня. Є такі люди, що можуть за раз дати 500 гривень. Йде якийсь крутелик і йому не шкода, але то рідко таке буває.

Я як в Одесі бомжував, то жив шикарно. Там люди годували і навіть додому забирали, щоб помився і пожив трохи. Тернополяни додому не запрошують. Бояться нас.

– Деякі тернополяни на роботі стільки не заробляють…

– А ви попробуйте тут на морозі висидіти. Я б ворогові не побажав такого життя.

– Безхатьки закохуються, зав’язують стосунки?

– Є. І живуть разом. Не одружуються, бо без документів, просто живуть. Дитину он мала одна. Поїхали в село до його батьків, але вона звідти втекла. Дитину лишила в них і втекла знову сюди. Бо тут – свобода.

– Яка ця свобода?

– Не знаю, як пояснити. Ось я сидів 17 років, був закритий у чотирьох стінах. Я хотів свободи. Як вийшов, то думав, що я здурію. Тепер йду, куди хочу, сплю – скільки хочу. Хочу – йду на роботу, не хочу – не йду. Оце є свобода.

– А те, що не маєте де жити – це свобода?

– Я маю де жити – земля і небо. Обігрітися нема де, але якось Бог дає.

– Якщо хтось захворіє, як допомогти?

– Дають раду. Приїжджає «скора», дають пару уколів і все. Мені он викликали «скору», бо я щось випив, знайшов якусь баночку з рідиною. Я думав, що то спирт і отруївся, вмирав. Викликали «скору», мене повезли до лікарні, промили повністю. І ще той лікар почав сваритися з ними, бо мене повезли в першу лікарню, а потім у центральну. Той лікар каже: «Чому ви йому першу допомогу не надали, а якби він помер? Хто би був винен?» Потім сказав: «Помити, поголити, переодягнути і в палату». І він пішов. Промили мені шлунок. А я встав, чую, мені вже легше, санітарки вже воду в ванну набирають, а я кажу: «Ні, не хочу, я у тюрмі насидівся, тепер ще тут у тюрмі сидіти».

– А помитися хіба не хочеться?

– Я за цілу зиму ще не мився. Ви би подивилися на мою голову, то ви б спалахнули.

– А влітку де миєтеся?

– А он море. – показує в бік ставу. – Кавалочок мила купив, покупався, побрився. І їсти варив, то зі ставу воду брав. Нормальна вода. Живіт не болів.

– До скількох років доживають безхатьки?

– Мені 56. Є в мене знайомий, якому 70 років. Він 40 років вже на вулиці і нічо – здорові, як коні. Якщо людину якусь зараз з хати вигнати і дати йому їсти те, що я їм, то він вмре. Або понос буде. А я їм все, що викидають їстівне – м’ясо, хліб, ковбаса. Викидають холодець, всякі недоїдки. Але якщо вже смердить, то ні, не їмо. А що зі столу зібрали, викинули, то забираємо.

Але тут свобода. Я от зараз захочу і піду додому. Ну, як додому? Як найду, де лягти спати. Коли захочу, тоді встану. І ніхто наді мною не стоїть – йди на роботу, діти не плачуть цицькові.

– Тепер вам до під’їздів важче потрапити через кодові замки?

– Є відкриті двері. От є підвал на Дружбі, там трактором можна розвертатися. Там тепло, але двоє чоловік нас. У нас також є страх. Можуть і побити, можуть зарізати і ніхто фамілії не спитає, ніхто шукати тебе не буде. Моя мама – покійна, чи живий ще батько, я не знаю. А якщо б мене зарізали? Ніхто не знає, яка моя фамілія. Знають тільки, що Ігор, все. Або Сєдой. Поганяло у мене таке, бо сивий.

– Якби у Тернополі створили притулок для безхатченків, вони б туди йшли?

– Йшли б. Але там був би такий бардак, стільки було б хвороб і вошей. Був би жах. Хто б їх там лікував? За гроші треба лікувати, а задурно – хто буде?

– Чим безхатьки хворіють?

– В основному трипер, сифіліс, воші і туберкульоз. Бо сексом займаються – хто з ким попало, і не миються місяцями, як от я зараз. Але добре, що в мене хоч бабів нема.

– Чому люди опиняються на вулиці?

– Горілка. Або з рідними щось не погоджуються, як от мені сестра зробила. Хату забрала і все. І куди? І вона знає, що зі мною. Бо стрий мій тут живе біля ЦУМу, двоюрідний брат живе, мій колега он недалеко живе з мого села. Але що він? Ігор підходить, його також Ігор звати, дає мені пару рублів, каже: «Ігорку, у тебе ж колись долари були, все було, а зараз он як». А я кажу: «А що я зроблю? От так сестра моя зробила, старша на два роки. Якось вони мене зуміли виписати, бо мама померла». Нас було п’ятеро в сім’ї.

– Що для вас щастя? Коли вам було чи є добре?

– Коли з жінкою спав, тоді добре було. А зараз що? Є кусок хліба, от чай, що мені людина дала, це для мене нормально. Це моє щастя – гаряче дали. І все. Я колись в армії відслужив у Хабаровську, потім жив у Владивостоці з жінкою і дитиною, а зараз от все так, як є…

фото: Наталія Лазука
безхатченко життя люди
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Екологія
Тепло виходить з квартири і не повертається. А якщо повертається, то у вигляді послуг з теплопостачання, за які доводиться сплачувати гроші. Наближається зима, то ж тернополяни готують свої оселі до можливих морозних днів. Варто знати наступні 10 фактів про втрату тепла, які водночас є десятьма порадами, які допоможуть зберегти і тепло, і кошти. Факт перший: майже 30 % всього тепла виходить з вашої оселі через шпарини у дверях та вікнах. Порада: елементарн...
Суспільство
"Здай кров - врятуй життя!" - загальнонаціональна акція, яка проводиться в кожному місті України з метою допомоги постраждалим особам у дорожньо-транспортних пригодах. Як інформує прес-центр патрульної поліції, у рамках Тижня безпеки дорожнього руху, 15 листопада, патрульні долучилися до акції, аби допомогти тим, хто цього дійсно потребує. Кожна краплина крові – це велика можливість і шанс зберегти чиєсь життя. Поліцейські запевнили, що, перебуваючи на слу...
Суспільство
Тернополяни занепокоєні – на Тернопільському ставі продовжують знаходити мертвих птахів.  Відео із пернатими у передсмертному стані опублікувала тернополянка у соціальні мережі.  "Найстрашніше те, що вона ще жива і дихає. Але мені страшно до неї торкатися".- Каже дівчина на відео.  Масову смертність птахів у Тернополі спричинило отруєння. Фахівці лабораторного центру пояснили, ймовірно, чайки загинули від речовини, призначеної для знищення гризунів. У Держ...
Суспільство
До Тернополя з’їдуться флорбольні команди з Львівщини, Рівного та Києва. Протягом вихідних вони змагатимуться з тернопільськими клубами за першість другого туру чемпіонату України сезону 2018/2019. Очікується, що участь у флорбольному турі візьмуть понад 12 команд, а це більш ніж 150 юніорів віком до 15 років.  Такого рівня змагання у Тернополі проходять не часто. Адже флорбол потребує наявності великого ігрового поля, яких у місті небагато, а також відпов...
Суспільство
Пішохідну та велосипедну доріжки облаштують на вулиці Чумацькій. Проектно-кошторисна документація для виконання першої частини робіт уже готова. А для другої  замовили документацію. Під час чергового засідання виконавчого комітету цей об’єкт внесли до титульного списку капітального ремонту та реконструкції об’єктів благоустрою в Тернополі на 2018 рік. Повідомляє За Збручем. – Оскільки відбувся тендер щодо будівництва пішохідної зони та велосипедної доріжки...
Суспільство
Таня Песик, одна з найвідоміших тернопільських актрис, показала світлину, де вона круто позує. Фото викликало фурор серед фанатів дівчини. А вам як сюжет? А фігурка? Здається, там все ідеально. Пише Місто.
Суспільство
Задум мають намір втілити у життя вже у 2019 році. Запропоновано облаштувати туалет з такими приміщеннями: універсальна кабінка для мало мобільних груп населення та з пеленальним столиком для немовлят, жіноча кабінка, чоловіча кабінка та технічне приміщення, – пише Доба. Забезпечено підігрів приміщення в холодний час року та примусова вентиляція для комфортного перебування в ньому. Всі сантехнічні прилади антивандальні, виготовлені з нержавіючої сталі, пов...
Суспільство
Повідомляємо, що у зв’язку із ремонтними роботами, не буде електропостачання в окремих будинках Тернополя. А саме: - 19.11.18р. з 09:00 год. до 14:00 год. за адресами: вул. Багата, вул. Танцорова, 4, 6, вул. Руська, 18, вул. Маркіяна Шашкевича, 9.
Суспільство
Агрохолдинг «МРІЯ» завершив збір врожаю пізніх зернобобових та олійних культур. Компанія зібрала соняшник з площі 33,1 тис. га, сою з площі 25,3 тис. га і кукурудзу з площі 14,9 тис. га. Всього у 2018 році «МРІЯ» зібрала врожай зернових, бобових і олійних культур із площі близько 137 тис. га, картоплі – з 635 га, а валовий збір становить понад 457 тис. тонн і 23 тис. тонн, відповідно. «Цьогоріч, незважаючи на мінливість погодних умов, збиральну кампанію зе...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!