«Було все: і нестерпно спекотне сонце, і вода з багнюкою у взутті, і «пальоні» лісозаготівлі», - тернопільський мандрівник про Карпати (ФОТО)

Двадцятирічний студент із Тернополя Микола Лучик називає себе  неабияким прихильником пішого туризму. Хлопець неодноразово брав участь у непростих багатоденних мандрах по Карпатських та Кримських горах. А повертаючись домів, із нетерпінням чекав зручної нагоди, аби  вкотре викарабкатись на скелясту височінь.

Не пройшло й місяці, як тернополянин підкорював Карпатську гору Сивулю. Про пригоди, які з ним траплялися в дорозі, юнак охоче розповів кореспонденту 0352.com.ua.

- Загалом, по складеному маршруту, на мене з товаришами чекало чимало вершин. Правда, саме Сивуля була основною задачею, - розпочинає парубок. - Перший день у нас стартув о 4-й ранку, а о 8-й автобусом уже добралися з Тернополя до Франика. Далі запакувались в маршрутку, яка прямувала в сторону Калуша. Опісля нас чекав шлях до Осмолоди – три години по вибоїнах, які поступово ставали кам’янистою гірською дорогою.

У розмові Микола часто згадує про дотепну винахідливість мешканців гуцульського краю: «На одній із зупинок мене просто «вбило» оголошення Скидаю кліпи через блютуз. Недорого».

- В Осмолоді зустріли місцевого дідка, який  розповів, що в горах багато ягід. Жалівся про безкінечну вирубку лісу і хвалив тутешню воду, котра, з його слів: «Пройшла крізь срібло і золото», - продовжує студент. - Попереду у нас було 5 вершин, 4 дні, 3 ночі, кільканадцять кілограм їжі, «розбитих» по рюкзаках, і близько 35-ти кілометрів доріг, стежок та каміння.

В поході уся команда слідкувала за дотриманням плану мандрівки. Харчувалися теж за розкладом. «Типовий туристичний раціон - халва, хліб, ковбаса, печиво, снікерс – удар калоріями по кровоносній системі. На вечір - м’юслі, залиті водою та заправлені вершками (імітація молока), й печиво з чаєм. Сніданок - гречані пластівці з тушонкою, і ті ж чай з печивом», - перелічує мандрівник.

- В дорозі часто до льодяників бралися. Це було таким-собі тимчасовим джерелом енергії й хорошою альтернативою воді, якої багато не вип’єш, адже вода в Карпатах дуже м’яка, і така… «водяна», що не наситишся, - веде далі парубок.

На розбивку кемпінгу, приготування їжі, власне, саму трапезу та підготовку до сну в учасників походу займало близько двох годин. Те ж саме і зранку: півтори-дві години на «поснідати, вмитись, зібратись».

 - Далі, слідуючи стежці, яку не важко було загубити з поля зору, ми вийшли на місце з крутезним спуском. Там натрапили, так зрозумів, на незаконну лісовирубку. Поки я дістав фотоапарат, аби зазнимкувати побачене, знизу, з будки на колесах, вийшов якийсь «апасний» дядько… Далі почався «змістовний» діалог між ним та моїм товаришем:

Дядько: Хлопчі, ту не можна фотографувати!

Товариш: Фо?

Дядько: Не фотографувати!

Товариш: Вчора?

Дядько: Я фотоапарат відберу!

Товариш: Штріляй!

З розповіді тернополянина, коли він з іншими мандрівниками вийшли на гору Ігровець, їх «накрила» хмара. «Відчуття від цього - надзвичайно цікаві. Звуки значно приглушуються та відчувається легка прохолода, а видимість падає до десятка метрів», - додає він.

- На Сивулі ми зустріли іншу групу таких же туристів, тільки з Івано-Франківська, - каже хлопець.

- А на останній день подорожі, вже спустившись з гір далеко вниз, зупинились неподалік водоспаду, кторий мав метрів з 10-ть висоти, а далі впадав у невеличке озерце, яке, в свою чергу, виливалось у річку, - продовжує розповідь Микола. - Там ж неподалік була малесенька хатинка – очевидно, людей, які пасли корів у горах. Один з нас не втримався, та й пішов розпитати в хазяйки, чи не продасть нам свіженького молока. На наше здивування, жінка молока дала, та ще й грошей не хотіла брати. З її слів, молоко вони здають за мізерну плату (гривня з лишнім за літр).

20-річний мандрівник зізнається, що весь чотирьохденний похід кожному учаснику обійшовся у межах 300 гривень. Усі кошти, як правило, витрачались на транспорт й провізію.

- Дуже пощастило цього разу. Було все: і нестерпно спекотне сонце, і вода з багнюкою у взутті під часу дощу… Хоча не кожен такими результатами тішитиметься. Однак я був задоволений. В цьому є якийсь свій кайф, якого у кам’яних джунглях не знайти, - з ностальгією підсумовує парубок.

Фото Миколи Лучика.