Малюк мріє навчитися ходити - страшні наслідки лікарської халатності (ФОТО)

Молоде подружжя відчайдушно бореться за життя свого синочка.

Стасик — надзвичайно добра і світла дитина. Він дуже любить людей і часто усміхається усім довкола. Батьки, Ірина та Олександр, з нетерпінням чекали його народження, з трепетом обирали ім’я, слухали, як б’ється його сердечко під час УЗД… 

Лікарі казали, що знають, як правильно

Ірина народила на 27-му тижні. Передчасні пологи спровокувала лікарська халатність. Вагітну на шостому місяці оглянула «в дзеркала» акушерка. Коли ж Ірина, яка сама має медичну освіту, почала обурюватися, їй сказали сидіти тихо, мовляв, тут знають, як правильно. У вівторок мене оглянули, а в четвер зранку забрали в передродову. Всілякими способами стримували родову діяльність. Але безуспішно, пише Місто. 

maluk 2

— Народила я аж у понеділок вранці. П’ять днів не спала і не їла. Це був неймовірний біль. Коли почались пологи, то втратила свідомість. Дякувати Богу, малюк народився, — розповідає Ірина.

«У пологовому питали, чому не відмовлюсь від дитини»

Новонароджений хлопчик відразу ж закричав і почав дихати. Однак через певний час легені перестали працювати. Дитину перевели в обласну дитячу лікарню, помістили в спеціальний кювез і підключили до апарата штучної вентиляції легень.

Спершу лікарі не давали нам жодної надії. Попросили похрестити малюка, щоб вразі непоправного у дитини було ім’я. Через два дні після народження чоловік зі своїми та моїми батьками разом зі священиком похрестили Стасика в реанімації. В той час я лежала ще в пологовому будинку. Коли вперше я побачила свою дитину, він був такий безпомічний, з купою трубочок. Моє серце розривалося від того, що я нічим не могла йому допомогти. Йому важко було дихати, тому він раз у раз здригався. Але все ж я вірила, що він все це здолає. Мені здається, що вся наша родина вимолила в Бога для нашого Стасика право жити, — зізнається жінка. —У пологовому мене питали, чому я не відмовлюся від такої дитини. Я не розумію, як можна народити немовля і відмовитися від своєї крові.

Допоміг хрест, що кровоточить

Стасика виписали додому через два з половиною місяці. Проте попереду сім`ю чекали нові проблеми. На першому плановому обстеженні офтальмолог виявив у малюка загрозу відшарування сітківки обох очей.

— Нас направили у Київську лікарню “Охматдит”, — розповідає Ірина. — Діагноз підтвердився. Синочка двічі прооперували. Ліве очко вдалося врятувати. Праве — ні. Лікарі сказали, що ми звернулися надто пізно. Після виписки з Києва у вісім місяців в Стасика почалися неврологічні проблеми. Йому поставили діагноз — ДЦП. Відтоді в нас почалася активна боротьба за здоров’я нашого сина.

Ірина та Олександр зверталася у різноманітні реабілітаційні центри, возили сина у санаторій в Микулинці, у святі місця до священиків та монахів. Але відчутних поліпшень не було. Щоправда, коли ми поїхали в урочище Джублик на Закарпатті, де закровоточив хрест на одинадцятій стації Хресної дороги, чоловік приклав його до чудотворного місця, і йому стало трішки краще — він почав більше говорити, розуміти нас. Тому у своїй біді ми надіємося на Бога і людей.

У півтора року родина Сенківських дізналася про міжнародну клініку відновного лікування професора Козявкіна у Трускавці. Він якраз займається такими дітьми і успішно ставить їх на ноги.

«Як мама, розумію, що не можу опускати рук»

Сьогодні хлоп’яті рік і вісім місяців. Він не може сидіти самостійно, не повзає і не ходить, майже осліп на праве око і вимовляє лише деякі слова.

Лікарі дають шанси, що з часом малюк стане на ноги, буде ходити і бігати. Але потрібна тривала реабілітація, коштів на яку в сім’ї немає.

Один 12-денний курс лікування коштує 20 тисяч грн. На рік їх потрібно три-чотири (це 70-80 тисяч гривень). Таких грошей сім’я не має. Єдина надія — на Бога і добрих людей.

— Професор дозволив Стасику пройти перший курс лікування безкоштовно, — додає мама хлопчика. — Ми одразу побачили зміни на краще. Раніше синочку не вдавалося втримати рівновагу. Тепер він декілька хвилин може сидіти, звісивши ніжки, рівно стоїть біля опори, навіть пробує ходити в ходулях. Відмовитися від цього лікування ми не можемо, адже для Стасика — це єдина надія. Незважаючи на всі труднощі, які нас спіткали, я вдячна Всевишньому за мого неймовірного синочка. Він надзвичайно світла і життєрадісна дитина. Навіть, їдучи у маршрутці, усміхається до всіх навколо, щиро радіє життю і дуже хоче бути здоровим. Нам усім дуже важко, але я, як мама, розумію, що не маю права опускати рук і припиняти боротися.

Батьки будуть безмежно вдячні усім, хто зможе їм допомогти, пожертвувавши кошти або ж просто помолившись за здоров`я цього маленького дива.

Реквізити:
ПРИВАТБАНК
№ рахунку: 29244825509100,
МФО 305299,
ОКПО 14360570,
ІН 3365702542.
Призначення платежу: поповнення картки 4627081258839773,
Сенківська Ірина Миколаївна.
Телефон матері 096-623-37-43.