"Мав би гроші, купив би коня і хату": про що мріють тернопільські безхатьки

Чим живуть в Тернополі безхатьки? Чим харчуються, з ким дружать, і як їхня життя довело до такого?

— Мрію про гроші. Мільйона для мене, певно, буде мало. Дивися, Янукович скільки має? І йому не хватає. Якби мав багато грошей, хату би купив. І ще коня. Люблю коней. Тато мав дві кобили. Не знаю, чи він живий. Я три роки не був удома, — каже безхатько 57-річний Ігор Вольський із Тернополя. В обідню пору сидить у центрі міста на лавці з товаришем. Той називається Василем. Йому 56 років. Чоловіки ділять кусень шинки, пише Газета по-українськи.

— Обідаємо, — пояснює Василь, пережовуючи. — Дали нам люди їсти. Аво, яка шинка добра! — Третій рік пішов, як ми друзі. Познайомилися над озером. Назвали — будинок Озеро, 3.

— Перед ставом — третій дім, — пояснює Вольський. — Жили там на другому поверсі.

— І на роддомі я жив, — додає Василь. — Мене там спалили. Такі самі, як ми. Пам'ятаю, був сніг. А Марина, жінка моя, вилазила до нас по драбині, три дні годувала. Потім бідна випригувала з другого поверху. Бо там не було, як вийти, — Василь починає витирати рукавом сльози. — В мене жінка слаба. Забрали її в Борщів. Три операції. Ногу відрізали. Лягла взимку на бетон. Простудила собі сідничний нерв. Перед лікарнею лежала весь рік. На спині пролежні були.

Василь порпається в салатовій сумці. Виймає пом'ятий одяг.

— Дивися, скільки ми зараз мотлоху в мусорках набрали, — показує Ігор Петрович. — Дай сигарету.

Кажу, що не маю. Виймаю із сумки гроші. Даю чоловіку.

— Тоді я сам куплю.

Василь складає одяг назад до сумки. Каже, що йде.

— Напишіть, що я Марину сильно чекаю, я її люб­лю, — плаче.

— Вася 33 роки відсидів у тюрмі, — продовжує Ігор Петрович. — Убивав людей. Просто захищав себе.

Я 17 років відсидів. Перед цим працював будівельником. Звинуватили у крадіжці державного майна в особливо великих розмірах, 1984 рік. Я що вкрав? Порошок, чотири пачки "Біломорканалу", якісь тапочки, 2 кілограми ковбаси і літр горілки. А вони написали мені на 100 з чимось тисяч.

Ігор Петрович — безхатько 20 років. Ночує в підвалі.

— Там щури бігають по мені, я їх скидаю з себе, — махає рукою на плече, ніби відмахується. — Не боюся. Вони живу людину не чіпають. Коли помру, тоді почнуть їсти.

В підвалі — труби. Зимою тепліше, ніж у квартирі. Роздягаюся до футболки. Вода є тільки гаряча.

Ігор Петрович знімає шапку, гладить себе по голові.

— Позавчора підстриг такий самий бомж, як я. Сильні воші були, курва. Не мився всю зиму. А де я зараз маю помитися? Влітку йду в озеро, помився, побрився і всьо — я файний хлопець. До мене ще дівчата липнуть.

Учора купив дві баночки від вошей. Тут в центрі роздівся, тим помастився. Бомжі хворіють дуже. Туберкульоз — однозначно. А також трипер і сифіліс. Бо сексом займаються хто з ким попало. І не миються місяцями, як от я зараз. Скільки їх уже пішло туда, в небеса. Грип, застуда? Мені таке до сраки. Я випив 100 грам, і все.

Ігор Вольський має 30-річну дочку. Вона не знає, що батько живе на вулиці.

— На пошті працює в Дніпропетровську, — говорить чоловік. — Хотів би з нею зустрітися. Але стидно. Я що їй скажу? Як мене посадили, їй 2 рочки виповнилося. Добре собі там живе. Ми з нею говорили по телефону, то на мене тільки "ви", не каже мені "батько".

В мене три жінки було Ірини. І ще була Ірина. Чи Марина? Б…дь, вже забув. Ще в Алушті з одною жив. Такво добре жив. Я був файний хлопець, не так як зараз. Вона продала квартиру й купила мені машину. А я на ній по дівках начав їздити. І втік, просто втік.

Були у вас жінки, коли стали безхатьком?

— Була в Одесі молдаванка Аня. Ми з нею жили біля "Привозу". Спилася. Померла у 32 роки. Ми йшли на базар, зашпорталася, впала і об бордюр головою вдарилася. Її мама тоже в 32 роки померла. Після Ані нікого не хочу.

В Одесі спочатку працював будівельником, люди кликали перенести щось важке, винести з хати чи зробити щось, поштукатурити. Але лишився на дворі, бо начав пити. Чому? Моя Аня померла і все — мені вже ні жінок не треба, нікого і нічого.

Кожного дня п'єте?

— Каждий божий день. Рано встаю, треба похмелитися. Потім йду в центр. Сідаю, прошу гроші, щоб ще похмелитися. Іноді отримую 300–500 гривень в день. А буває, що 20. Прошу з 8:00 до вечора.

Безпритульних, які просять милостиню, хтось прикриває? Забирає частину грошей?

— Забудь про це. Хай хтось у мене візьме хоч 10 копійок. І ще є правило. Якщо тут прошу милостиню, то другий бомж має право сісти десь за 200–300 метрів.

Бувало, що просто прийшли пацани, х…й їх знає, хто вони такі. Відлупили, забрали гроші. Я сказав — знайду, заріжу, курва.

Носите з собою ніж?

— Ні, в мене ножа немає. Але якщо просто сказати "заріжу", то самі втікають.

У кафе вас пускають?

— Одні не пускають, а другі пускають. Он там во є, — махає головою. — Можу піти за 20 рублів борщу взяти. Як тепло, їсти варю коло озера. Черпну тої води і нічого. Не вмер. Що находимо в мусорках, з того варимо. Може бараболя попастися, м'ясо, цибуля. Люди викидають ковбасу, хліб.

Чим цікавитеся?

— Художеством, строїтельством. Вмію малювати. Але лиць не вмію. Люблю політику. Як до когось приходжу, зразу включаю новини.

Вас запрошують додому?

— Є хлопці такі. Може, шкодують. І погодувати, і випити, і закурити дають. Газет не читаю, бо в мене окуляри вкрали.

Чогось боїтеся?

— Як кожна людина — смерті. Бо не знаю, де буду потім. Хочу легкої смерті. Бачив, як мучаться безпритульні, коли вмирали. Це щось страшне.

Але гріхів маю багато. Колись ходив до дівчини в моєму селі, файної такої. І я її зґвалтував. Вона й сама хотіла. Але кричала, виривалася. Була молодша від мене десь на шість років. А я придурок молодий, 20 років, якраз з армії прийшов. Не хотів того робити, але природа. Тепер шкодую.

Чоловік плаче. Зігнув голову. Закрив обличчя долонями.

— Шкодую, що я родився, — витирає сльози. — Мама дев'ять місяців мене носила під серцем, мучилася, коли родила. А я от така зараза. Нас п'ятеро дітей. А мати мене найбільше любила. Вона в селі буряки сапала. Померла, цукровий діабет. Я на похоронах не був. Знаю, що вона біля мене десь є. Люб­лю маму. Але тата трохи не люблю. Бо він нас і маму бив. Такий курвий син був.

Довіряєте людям?

— Людям не можна довіряти. Люди — це скотобаза.

Знімає шапку, показує шрами. Задирає куртку і кофту. На животі зліва — кілька шрамів.

— Ні за що, просто так. Бо я не хотів з ними випити. І то не бомжі, нормальні люди. Одному пацанові десь було 16 років, другому — 30. Курва, взяв мене і бритвою. То було біля ресторану в Одесі.

Як вижити серед безпритульних?

— Непросто. Вони один в одного все крадуть. Виживає не той, хто сильніший, а той, хто хитріший. Бомжі жорстокіші за тих, що сидять у хаті. Бо не мають де жити, не мають, що їсти, і їх від цього зло бере.

І вас зло бере?

— Ні. Що Бог дав, те я маю. Дасть Бог день, дасть піщу. За цим принципом я живу.

"Привіз бабу додому, тато її собі сподобав"

Безхатько Ігор Вольський народився у Великих Чорнокінцях Чортківського району на Тернопільщині.

— Моя одна сестра живе там, друга Галина і брати — за кордоном. До них не хочу, — розповідає Ігор Петрович. — Я колись привіз бабу додому. Тато її собі сподобав. А вона гроші хапнула.

Мені добре самому. Бо коли встав — тоді встав, коли ліг — тоді ліг. Є їсти — поїв, немає — не поїв.

Деколи стидно перед людьми — в мене тут стрий живе, біля ЦУМу. Часом мене бачить. До мене йде, а я втікаю. Ніколи не думав, що колись стану бомжем. Хотів стати космонавтом. Трактористом робив на Т-150.

безхатьки життя
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Так як і минулого року, під монетизацію підпадають зекономлених домогосподарствами еквівалент вартості 150 кіловат електроенергії, якщо цей ресурс використовується для опалення, або 100 кубів газу. До 1 липня 2018 року підприємства-виробники чи підприємства-виконавці послуг з газо-, та електропостачання в паперовому та електронному вигляді надали структурному підрозділу з питань соціального захисту населення списки енергоощадних субсидіантів із зазначенням...
Суспільство
З метою перевірки умов проживання дітей, родини яких опинились в складних життєвих обставинах інспектор ювенальної превенції Збаразького відділення поліції спільно із представники служби у справах дітей та працівниками РЦ ССДМ побували в селі Чернихівці та окремих сім’ях м. Збаража. Під час виїзду обстежено умови проживання родин. На жаль, в окремих сім’ях умови проживання дітей потребують покращення та батьки не усвідомлюють наскільки катастрофічною є сит...
Кримінал
Працівники Тернопільського відділу поліції просять допомогти встановити осіб причетних до злочину. Незнайомців підозрюють у крадіжці перфоратора з вулиці Чорновола. Подія трапилась 16 серпня, близько 23:30. Зловмисники помітили майно, яке робочі залишили без нагляду на вулиці, де проводяться ремонтні роботи. Скориставшись моментом вони вчинили протиправне, тим самим завдали збитків на суму 4000 гривень. Камера відео спостереження зафіксувала підозрюваних....
Суспільство
17 серпня поблизу торгового центру "Орнава" трапився прикрий випадок. Бригада швидкої допомоги, яка прибула за викликом, відмовилась опікуватися непритомним чоловіком. Одна із перехожих, свідок події, Інеса Лемперт поділилася про ситуацію враженнями на своїй сторінці у Фейсбук: "Отож, йду сьогодні крізь "Топільче" додому. Здалеку бачу групку людей навколо непритомної людини. Підходжу, кажуть, що знайшли чоловіка без свідомості й викликали швидку. Придивила...
Суспільство
Перше публічне звітування по виконанн ю ремонту на дорогах загального та місцевого значення відбулося сьогодні в обласній державній адміністрації. Звітували Перший заступник голови ОДА Іван Крисак, начальник Служби автомобільних доріг у Тернопільській області Богдан Юлик та начальник управління капітального будівництва ОДА, на балансі якого тепер перебувають всі дороги місцевого значення, Віктор Кузяк. Спільне та відкрите звітування привернуло увагу медіа-...
Кримінал
Працівники Тернопільського відділу поліції просять допомогти встановити особу причетну до злочину. Незнайомця підозрюють у крадіжці бензопили з багажника іномарки, припаркованої в місті Тернополі на вулиці Тролейбусній. Подія трапилась 11 серпня, близько 11 години. Власник транспортного засобу «Citroen Berlingo» не зачинив автівку, чим і скористався невідомий. Він відчинив багажник та викрав майно вартістю 6000 гривень. Камера відеоспостереження зафіксувал...
Суспільство
Раніше ми вже писали про те, що відома тернопільська блогерка Аліна Френдій та син екс-мера Тернополя, народного депутата України Романа Заставного, Петро мають стати сім'єю. Однак несподівано у Instagram пара заявила, що вони віддаляються на тисячі кілометрів одне від одного. А все для того, щоб відстань лиш надійніше сполучила два серця. "З вашого дозволу відкладу на трохи телефон і насолоджуватимусь останніми днями "красивої жінки незаміжньої"",- пише А...
Суспільство
У ході спільного відпрацювання обласного центру міграційники і поліцейські виявили громадянина Грузії, який на момент перевірки перебував в Україні понад дозволений строк. Щодо іноземного громадянина складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 203 КУпАП - порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 гривень. Штраф іноземець вже сплатив. Також посадові особи...
Кримінал
Медики Бучацької районної лікарні 9 серпня повідомили поліцію, що до них поступив чоловік з численними травмами та переломом ребер після удару коня. Чоловік помер. Проте рідні померлого кажуть, що причина смерті - не удар коня. Смертельні удари жителю села Бариш завдав кінь, якого того дня господар повів напитись до річки, повідомляли у відділі комунікації поліції Тернопільської області. Біля водойми випасався інший кінь і обоє почали брикатись. Чоловік не...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!