Мешканка Тернопільщини ховала свого чоловіка-повстанця на горищі 40 років (ФОТО)

Ця драматична історія кохання та відданості й через десятки літ вражає та захоплює. Це чи не найяскравіший приклад жертовної любові. Бо Емілія Турчин з Тернопільщини усе своє життя віддала повстанцю Ількові Оберишину. Вона сорок (!) років переховувала його на горищі. Їхнє знайомство, таємне вінчання та короткі зустрічі крадькома від усього живого жінка не забула і в дев’яносто літ.

Таємно вінчалися у лісі

Господь відвів Емілії Миколаївні довгий вік. Вона самотньо мешкає у селі Городниці Підволочиського району й завжди рада кожному, хто ступить на поріг її хати. Бо розповідати про своє життя любить.

Те доленосне знайомство із майбутнім чоловіком Ільком відбулося далекого 1948 року. Вона, зразкова вчителька, запізналася з офіцером УПА Оберишиним із Прикарпаття. А познайомив пару шваґро пані Емілії, який допомагав повстанцям.

—Боже коханий, я той момент і досі пам’ятаю! —при цій згадці усміхається жінка. —Ілько був у білому кожусі, ставний такий молодий чоловік. А голос мав який! А ще він мене тоді поцілував. То так дивно було. Сміливо.

Обличчя повстанця тоді добре не розгледіла— розмова відбувалася у потемках. Обмінялися лише кількома фразами. Та ці слова стали незабутніми.

Ще мить— і жінка починає цитувати вірш, який Ілько написав 70 літ тому під враженням від першої зустрічі з нею: «Упершу нічку листопада я тебе пізнав, в темноті розмови щиро покохав. І хотів би я, щоб стала другом ти мого життя. Разом з нами днів прожитих дружно зацвіте весна…»

Хоча спочатку чоловік досить обережно ставився до нової знайомої. Та зовсім скоро вона заслужила довіру й вже особисто доставляла папір у таємний схрон для листівок, які друкували повстанці.

Минуло небагато часу, й Ілько покликав Емілію дошлюбу. Їх таємно повінчав у лісі брат нареченого— отець Василь. Хоча перед тим, якзвершити таїнство, він відмовляв дівчину від такого кроку. Бо знав, що усі повстанці— смертники. Не хотів, аби замолоду ламала своє життя. Та почуття Емілії були сильнішими від будь-яких переконань. Зранку вона пішла науроки в школу, він— невідомо куди.

Батьком сина«записала» шваґра

Лише зрідка Ілько навідувався до дружини. Небезпечні, страшні то були часи. Через довірених осіб час від часу передавав коханій коротенькі записки. Та згодом таки мусив до неї прийти— шукав прихистку.

То було у 1951-му. Усі побратими Ілька Оберишина загинули, а йому дивом вдалося вціліти. Він ходив на таємні пункти зустрічей, та ніхто, окрім нього, там більше не з’являвся. Немав ні що їсти, ні що пити. Перебивався… ранковою росою, яку пив із листочків. Врешті, виморений голодом та знесилений, тишком постукав у дім Емілії.

Батьки дозволили чоловікові залишитися, влаштували йому схованку. Та натайник натрапила сусідська дитина. Аби ненаражати себе та повстанця на небезпеку, Турчини вирішили будувати новий дім. Для цього навіть взяли кредит! І в новобудові нагорищі батьки зробили місце для зятя.

А ж тут у район дійшли чутки: Емілія, вчителька, чоловіка немає, а вагітна! Жінку відразу викликали у КДБ. Довго допитувалися, з ким согрішила. Та спершу віднікувалася, мовляв, то її особисте діло. Та, зрозумівши, що їй спокою недадуть, вмовила той гріх взяти на себе сестриного чоловіка. Він був партійним, головою колгоспу з орденом Леніна!

Тож коли шваґро посвідчив у КДБ, що то його дитина, врешті від жінки відчепилися.

Ілько не бачив дитинства свого сина Аркадія. А дитина й невідала, що насправді не того чоловіка батьком називає. Таємницю в родині свято берегли. Оберишин лише немовлям тримав первістка на руках, а потім побачив його лише, коли хлопчику виповнилося 12 літ. Перед тим йому мама все розповіла: хто такі повстанці, що як тата викриють, він живим нездасться, мамі «світять» табори, а Аркадію— поневіряння по дитбудинках. Після цієї розмови згорища зійшов Ілько:

-Ти мене незрадиш? — запитав у сина.

—Ні,— відповів він, і вперше обидва обнялися.

Одружував сина крізьшпарину удаху

Відтоді стали вони бачитися щовечора. Ілько багато синові розповідав, а той уважно слухав. А вдень Оберишин читав газети та вивчав іноземні мови. Зароки досконало виштудіював латинь та польську, німецьку та англійську.

Було, що через сина ледве невтрапив у халепу. Якось у гості прийшов сусідський хлопчина— хотів пограти у м’яча. А Емілія закинула іграшку на горище, аби син незбивав черевики (божважко гарувала, сама, заробляючи на трьох, шукаючи різні підробітки, тому й шкодувала взувачку— щоб довше послужила). Хлопець підбіг догорища й тихенько прошепотів: «Тату, киньте м’яча». І цепочув товариш. Він став допитуватися, хто там у Турчиних сидить. Відповідь Емілії хлопця незадовольнила, тож про все розповів батькам.

А ті… вдали, що нічого незрозуміли, й невидали сусідів.

Минали рік зароком. Аркадій вирішив одружитися. У хаті молоде подружжя на шлюб благословляли Емілія та Василь— чоловік сестри. Пізніше шваґро підіймав першу чарку «засина».  А за усім цим крізь шпарину в даху, стискаючи від хвилювання кулаки, дивився Ілько. Якби він хотів у цю мить сидіти з сином поруч…

Настала «хрущовська відлига». Газети багато писали про те, що радянська влада амністує усіх членів ОУН-УПА, які прийдуть «з повинною». Але Ілько навіть не думав здаватися комуністам. Він вперто чекав, що постане вільна українська держава, й тоді він вийде зі сховку.

І цей день настав. Після референдуму, почувши по радіо Гімн України, він вийшов з підпілля, пише "Високий замок".

Після того життя Ілька Оберишина наповнилося іншим змістом. Він активно влився  у політичне життя. Перебрався до Тернополя. А вдома лишилася чекати його віддана дружина Емілія, яка з 1951 по 1991-й переховувала свою любов.

Якось жінка таки відважилася поїхати в область шукати Ілька. «Пам'ятаєте, пане, ви у мене винаймали квартиру?»— несміливо запитала, коли побачила. Бо в душі щепанував страх. Він відізвався. Та в село назад не поїхав. Отримавши квартиру у Тернополі, жив там, доки важко незанедужав. Лише тоді повернувся удім, де сорок літ мав надійний схрон. Кохана догледіла його досмерті…

Тернопільщина коханий повстанець горище переховування
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Студентські команди програмістів ТНТУ - найкращі в Україні. Вони перемогли у фіналі Всеукраїнської олімпіади з програмування ACM 2018, яка проходила 10 - 12 жовтня в місті Одеса. Команда студентів кафедри програмної інженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя TNTU_YeahBoi у складі Бармака Ігоря, Заяця Володимира, Заярного Миколи отримала диплом I ступеня, а команда TNTU_TNT у складі Борівця Богдана, Зашка Богдана, Прив...
Суспільство
З 1 січня 2019-го року на пенсію у 60 років зможуть вийти тільки ті, хто заробив не менше 26 років стажу. Іншим доведеться трудитися до 63 і навіть 65 років. З 2019 року всі, хто заробив менше 15 років стажу, не можуть претендувати на пенсію. Як повідомляють "Новини України сьогодні", 60-річні українці, які в наступному році матимуть лише 15 років стажу, зможуть вийти на заслужений відпочинок в 65 років. Ті, у кого від 16 до 25 років стажу – в 63 роки. Пос...
Пригоди
Сьогодні (19 жовтня), близько 15 години, на автодорозі М-19 (Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече) поблизу с. Вигода, Заліщицького р-ну, Тернопільської області, патрульні виявили нетверезого водія вантажного автомобіля. Як повідомляє прес-служба патрульної поліції, інспектори зупинили вантажівку за порушення правил дорожнього руху. Перевіряючи документи патрульні помітили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота,...
Спорт
Учасники осіннього чемпіонату Гусятинщини з міні-футболу на кубок "Вірні збірній!" серед дитячих команд 2004 р. н. і молодших (загалом змагалося вісім команд) відвідали матч Ліги Націй між збірними України і Чехії, який відбувся 16 жовтня у Харкові. 104 особи вирушили у 2 спецвагонах з Тернополя у Харків і назад у потязі під назвою "Вірні збірній!". Віталій Остафійчук голова Федерації футболу Гусятинського району поділився враженнями: "Велике спасибі голов...
Суспільство
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств Тернопільщини, грошові витрати на харчування в середньому за місяць на одне домогосподарство в 2017 році збільшились на 12,1% у порівнянні з 2016 роком і становили 3268 грн. Вартість харчування в середньому на одну особу склала 37 грн на добу. Про це повідомляють в Головному управлінні статистики у Тернопільській області. На купівлю м’яса та м’ясопродуктів домогосподарства спрямували 18,5% коштів,...
Кримінал
За минулу добу правоохоронці зареєстрували три крадіжки двоколісних  транспортних засобів в обласному центрі. Злодії викрали два ровери з під’їздів та один з вулиці. Велосипед вартістю 10 тисяч гривень викрали у 27-річного тернополянина. Свій засіб пересування чоловік на ніч залишив на сходовій клітці у під’їзді. Вже зранку його не було. У безпеці свого двоколісника був впевнений 39-річний житель Тернополя. Чоловік теж на ніч  залишив велосипед у під’їзді,...
Суспільство
Ще днями Тетяна Песик розповідала на своїх сторінках в соцмережах, як вона та її друзі з команди «ВІП Тернопіль» прогулювались вуличками Лондона, відпочивали у британських пабах та як «палко» вона цілувала «Бреда Піта». Та, сьогодні, на зовні проявилась справжня правда її життя – вона просто завзята і роботяща українська жінка. «Ось вони реалії життя… Вчора ти був у Лондоні, а сьогодні…ти знаходишся в селі…в Тернопільській області… і йдеш … обривати ябка…...
Кримінал
Черговою жертвою телефонних шахраїв стала 60-річна жителька обласного центру. Повіривши у вигадану незнайомцем історію, жінка втратила 20 тисяч гривень. Поліцейські встановили, що кошти були зняті в Київській області. Зі слів потерпілої, на мобільний їй зателефонував незнайомий чоловік і повідомив, що в неприємну ситуацію потрапив її син. Аби вирішити проблему, потрібні кошти – 20 тисяч гривень. Жінка замість того, аби набрати номер сина і переконатися, чи...
Суспільство
За перевезення тварин у тернопільських таксі доводиться доплачувати. Фірми беруть додаткових 25-50 гривень, залежно від встановлених тарифів. Тернополяни обурюються через таку ідею, не знаходячи у цьому  логіки, пише Терен. – Є ще хтось такий, хто, як і я не розуміє логіки в доплаті у розмірі 50 грн до вартості проїзду за перевезення кошеня в закритій переносці в себе на руках? – пише Людмила Чеховська. – Із такими тарифами зіткнулись на днях у таксі «Піло...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!