"Якщо не працюєш — можна втратити все": дівчина з Тернопільщини розповіла про життя в США

Чортківчанка розповіла, яким насправді є життя в Штатах, та як вона знайшла там своє щастя.

Моя нинішня співрозмовниця — яскравий приклад self-made woman — жінки, котра буквально зробила саму себе. Уродженка Чорткова Ольга Мосежна (нині — Olha Martinez) у 19 років подалася «підкоряти» Америку. І… таки її підкорила! Хоча на шляху до мрії було чимало перешкод… Оля відверто розповідає про труднощі, які довелося пережити: і життя «з чистого аркуша», і невлаштованість в чужій країні, і важку працю… Проте усе це не зламало її, а, навпаки, викристалізувало і додало сили стати тою, якою вона нині є. В Америці Оля отримала престижну освіту, здобула стипендію, знайшла місто своєї мрії і коханого чоловіка! Нині дівчина веде в Instagram свій блог під іменем @olgerdam, у якому пише про життя та навчання в США. Про те, як їй вдалося втілити в життя свою американську мрію і в чому вона, власне, полягає, Оля розповіла НОВІЙ….

— Олю, з Чорткова — і аж до Америки, це не задалеко тебе «занесло»?.. 

— Ой, ну я ще й до Америки намандрувалася нівроку… Навчалась у чортківській гімназії імені Маркіяна Шашкевича. Вчилась посередньо: не було мотивації, як і у багатьох підлітків. Займалась танцями в ансамблі «Яблунька» і весь вільний час присвячувала поїздкам-виступам. Важливою частиною мого життя була церква «Христос для всіх», де я знайшла вірних друзів, гарну компанію і де проводила дуже багато часу. Відвідувала музичну школу, польську школу, щороку їздила у Польщу. Тому згодом вже не було страху їздити за кордон…

Закінчивши школу, я зібрала гігантський наплічник і поїхала по всій Україні, мріючи вступити до університету на державну форму навчання. І так сталось! Мрії збуваються, якщо про них дуже просити Бога. Я вступила на факультет української філології кафедри видавничої справи та редагування у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка. Провчилась там три прекрасні роки, була у п’ятірці кращих студентів групи. У мене з’явилося дуже багато мотивації досягати неможливого. 

— Наступним «неможливим», якого тобі вдалося досягти, стала Америка…

— Вперше я поїхала у США після другого курсу університету по програмі Work and Travel, у штат Нью-Йорк. Мені було 18 і в Америці мені… не сподобалось! (сміється, —  авт.) Моя англійська ще була не «на висоті». Друзів багато не знайшла, адже ця програма передбачає, що потрібно буде багато працювати і не залишається часу подорожувати чи розважатись. Тож я вже не могла дочекатися кінця літа, аби повернутися додому. Але наступного року я вирішила спробувати ще раз. І мені дуже сподобалось. Я приїхала у місто Вайлдвуд, що в штаті Нью-Джерсі. Працювала в парку атракціонів та розваг. Підівчила англійську, знайшла багато друзів. Мені дуже сподобалось. Я вирішила залишитись в Америці і навчатися тут. Переїхала в Бруклін, що в Нью-Йорку. І… знову мені стало дуже важко. Гроші, зароблені влітку, помалу закінчувались, а знайти роботу було дуже важко. Ходила на навчання п’ять днів на тиждень. Пам’ятаю, ще й зима видалася, як ніколи, холодною. І я не витримала і… купила квиток у Сан-Дієго, що в Каліфорнії (дуже цікаво обирала це місто: за порадами знайомих та інтернету!). Подала документи в коледж і переїхала до Сан-Дієго. І це виявилося моїм найкращим рішенням. 

— А взагалі, чому саме Америка, а не, скажімо, Європа, яка ближча і доступніша?

— Коли я ще тільки збиралася їхати в США, мені завжди здавалось, що там все буде, як у фільмах. Багатоповерхівки, рух, цікаві люди, нові можливості… Коли ж приїхала, то зрозуміла, що таке є лише у великих містах, як Нью-Йорк, а багатоповерхівки — узагалі лише в центральних районах. Мене вабило те, що в США можна бути незалежним, найперше — фінансово. Навіть якщо працювати на найгіршій роботі з найменшою зарплатнею, собі можна дозволити дуже багато чого: смачні обіди, поїздки, покупки. До цього, звісно, звикається і це не є головним в житті. Але жити набагато спокійніше, коли ти знаєш, що маєш за що жити…

— Як поставилися рідні до твого рішення?

— Мене вони не тільки підтримали, а й на це підштовхнули. Моя мама почула якось, як одна дівчинка розповідала про те, як провела літо в Америці, не втрималась і підійшла до неї, щоб дізнатись про все детальніше. Мама працює бухгалтером у Чорткові, вона — прекрасний спеціаліст, якого всі поважають. Я завжди беру з неї приклад. Мені було дуже прикро, що мама так далеко від мене, але декілька років тому вона не витримала й пішла в посольство, і їй відкрили візу до США. Тепер щороку вона приїжджає до мене на кілька місяців.

— Життя в Америці порівнюють з їздою на велосипеді — доки крутиш педалі, доти «їдеш»… 

— Життя в Америці важке, тут постійно потрібно працювати. Оренда дуже дорога, а купити будинок у хорошому місті — ще дорожче. Якщо не працюєш — можна втратити все. Тому в Америці надзвичайно велика кількість безпритульних. Але якщо працювати хоча б трішки — можна жити нормально. А якщо працювати багато і важко, можна досягнути дуже великих висот. Мені це подобається. Тому що я знаю, що моя праця тут буде поміченою. 

— Розкажи про навчання в США, порівняй його з українською освітою. 

— Інтернаціональному студенту доволі важко вступити у коледж, адже він повинен здати складний TOEFL тест. Вступаючи до коледжу в Сан-Дієго, я не знала, що вибрати. Англійською спілкуюсь, та акцент «видає». Журналістська кар’єра, про яку я так мріяла, «відпала». Вступила на факультет мультимедіа. Отримала освіту і… вирішила ще продовжити навчання. Нині опановую графічний дизайн і беру класи по правильному харчуванню. Кожного семестру студентам видається нова книга з розкладом і вони самі собі обирають класи. Більше того, тут є навіть спеціальні «радники», які можуть допомогти студентам обрати потрібні класи.

Навчання не є важким: 10% оцінки залежить від відвідування. На початку семестру кожен вчитель видає нам план роботи на семестр. І ми вже знаємо, скільки балів можна набрати за яке завдання. Я в захопленні також від того, що мені не потрібно брати такі класи, які взагалі не знадобляться для моєї освіти. Це дуже правильно. Що мені тут не подобається, то це те, що нема такого студентського життя, як в Україні. Мені подобалось жити в гуртожитку, грати на гітарі, співати з подружками, вчити уроки разом, ходити на концерти, виступати. А тут такого нема. Всі працюють. Це для мене був шок!..

— Під час навчання тобі навіть пощастило отримати стипендію… 

— Так, навчаючись у коледжі, я там же і працювала: проводила тури по коледжу, допомагала новим студентам звикнути до студентського життя. І коли настав час подавати заявки на щорічну стипендію, я написала есе, в якому розповіла про себе, своє життя. Через декілька місяців мені прийшов e-mail, що я виграла одну із стипендій. Зазвичай ця стипендія лише $300, мені ж вручили чек на $1500! У мене був шок. Це дуже приємно — отримувати винагороду за свої успіхи та досягнення. 

— Америка подарувала тобі не лише можливість реалізації, а й коханого чоловіка. Чи важко вжитися двом людям різної ментальності — американської та української?..

— Мій чоловік — це найкраще, що сталось зі мною в США. Ентоні — надзвичайно розумний, цікавий і, порівняно зі мною, небагатослівний… (сміється, — авт.) Тому зачасту я говорю, а він мене слухає, у всьому підтримує, на все мотивує і дуже в мене вірить… Цього літа їдемо разом в Україну. Намагались навчити його української мови, проте йому мови взагалі «не йдуть», у той час як я спілкуюсь п’ятьма мовами, і ще вивчаю дві. Ентоні — людина дуже добра і проста. Ми разом майже три роки, і ще ні разу не посварились. Ви таке уявляєте? Хоча ми з різних країн, але думаємо однаково. У нас з ним навіть хобі однакові! Що цікаво, я познайомилась з ним на танцювальному майданчику, у перший день, коли почала займатись уроками бачати та сальси в Сан-Дієго. Тільки познайомившись, ми стали друзями. Проте не розглядали одне одного як романтичних партнерів. Але після півроку знайомства і дружби моя мама (чарівниця!) сказала, що на нашому спільному фото з компанією друзів є хлопець, який їй дуже подобається. І це був Ентоні. Це змусило мене звернути на нього увагу, і так склались зірки, що у той же час він запропонував мені зустрічатись. Два роки по тому ми одружились…

— Чи збулася твоя «американська мрія»? У чому вона полягає для тебе?

— Моя американська мрія збувається крок за кроком. Знайшла кохання — це номер один. Отримала американську освіту — номер два. Люблю місто і людей, де живу, — три. А ще попереду знайти улюблену роботу, народити трьох дітей і об’їздити весь світ. Я щаслива, і це моя американська мрія.

люди США досвід
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Суспільство
Лікар і медсестра, які робили розтин хворого на коронавірус волинського лікаря-гінеколога, отримали позитивні результати тесту на COVID-19. Про це повідомив директор Волинського обласного патологоанатомічного бюро Володимир Онищук, передають Волинські новини. "Медикам провели тестування відразу після завершення процедури розтину. Станом на 3 квітня у лікаря і медсестри підтвердився коронавірус, результати дослідження ще однієї медсестри очікуються", - розп...
Пригоди
В Одесі патрульна поліція застосувала силу, аби затримати власника однієї з торгових точок, який нібито порушував правила карантину.Відео інциденту 5 квітня опублікувало місцеве видання "Думская".На кадрах видно, як правоохоронці силою затримали чоловіка після кількахвилинного діалогу. "Думская" пише, що затриманий підприємець Петро Юрочкін нібито потрапив до лікарні з розтягненням та струсом мозку. За словами підприємця, поліцейський слідував за ним до лі...
Пригоди
Як відомо, на час карантину у Тернополі заборонили працювати ломбардам. Проте деякі із них вирішили, що така заборона їх не стосується. Пише Терен. Вчора, 4 квітня, тернополяни уже встигли зафіксувати двох порушників, які не зважаючи на чималий розмір штрафу продовжують працювати. До  слова, Кабінет Міністрів дозволив ломбардам запрацювати знову, проте остаточне рішення було за владою на місцях. Тож під час засідання Штабу із подолання надзвичайної ситуаці...
Суспільство
Лабораторний тест не виявив коронавірусу в жінки, яка померла в пологовому будинку Івано-Франківська 1 квітня. Про це в суботу повідомив мер міста Руслан Марцінків. Пише "LB"."Жінка, яка померла в міському пологовому будинку, у неї не виявили коронавірусу ПЛР-системою. Це свідчить про те, що жінка померла з іншої причини", - розповів він у фейсбуці.Несподівано померла жінка була на 36-му тижні вагітності. Лікарі провели розродження, дитину помістили в реан...
Суспільство
Знайомство з Монастириським районом для широкої української аудиторії розпочалось 25 березня, коли там від коронавірусної хвороби помер 68-річний чоловік (мешканець села Ковалівка, Монастириський район). На сьогодні цей район є найбільш ураженим в Україні. За інформацією Тернопільського штабу для боротьби з коронавірусом, в області підтверджено (станом на ранок 2 квітня) 111 хворих, з них 83 є жителями Монастириського району: 10 лікарів, 14 медсестер, 8 мо...
Суспільство
Попри карантин, деякі церкви на Тернопільщині організовують богослужіння за участю значної кількості людей, – повідомив начальник ГУ Нацполіції області Олександр Богомол. Зокрема, нехтує вимогами російська православна церква, пише "ZZ". У поліції зареєстрували кілька порушень щодо релігійної діяльності в період карантину. Втім, дотепер керівників церков і прихожан не штрафували. «Відповідно до правил, які затвердив Кабінет Міністрів України, не можна прово...
Пригоди
Художниця Людмила Круп’як зробила годинник із фанери, шпаклівки і гіпсу. У деталях показує техніку, як застосувати і скульптурний живопис, і литі квіти. У результаті – оригінальний годинник у квітах. Показує Суспільне.Демонструючи різні техніки, розмірковує про час. Вважає, що час працює на людину саме тоді, коли вона набирається позитивних вражень в подорожах, стосунках або улюбленій справі.– Позитив саме у новизні і відкриттях, – каже Людмила. – Буває й...
Суспільство
Тернопільська кінокомісія з ініціативи її голови Леоніда Бицюри започаткувала серію пізнавальних роликів, які інформуватимуть населення, як правильно поводитися під час пандемії. Пише ЗЗ.Як сподіваються ініціатори акції, це дозволить в найкоротший час побороти інфекцію і повернутися до звичного життя. Серія йтиме під назвою “Прості речі рятують життя” і виготовлятимется за підтримки соцально-відповідального бізнесу Тернопільщини.Перший ролик виготовлено за...
Суспільство
Порожні вулиці та бігові доріжки, поодинокі автівки на вулицях і незвично тихі парки. Ось такий нині Тернопіль на карантині.  Погляньте разом із Т1 на наше місто в цю пору згори - епічні кадри та неймовірно красиві краєвиди. Мандруйте Тернополем, не виходячи з дому.