Тернопільські актори перемогли аж у трьох номінаціях на всеукраїнському фестивалі - Інтерв'ю

Чергову перемогу привезли до рідного міста актори тернопільського лялькового театру.

Героїчна казка за п’єсою Григорія Усача «Малята-кармалята» на III Всеукраїнському фестивалі театрів ляльок «Лялькова веселка-2012» у Запоріжжі перемогла одразу у трьох номінаціях. Наші лялькарі отримали дипломи за «Кращу виставу для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (за рішенням дитячого жюрі)» та за «Кращий акторський ансамбль».

А досвідченого актораТараса Іванківа, який у цій виставі грає роль писаря, визнали переможцем у номінації «Краща чоловіча роль другого плану». До речі, минулого року ця ж вистава отримала Гран-прі на престижному міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2011» в Ужгороді, пише ТГН. Тому сьогодні ми запросили до розмови режисера-постановника цієї казки, головного режисера Тернопільського академічного театру актора і ляльки, заслуженного артиста України Володимира Лісового.

– Володимире Михайловичу, схоже, перемагаги на різних фестивалях стало уже доброю традицією для тетару.

– Ну, перемагаємо ми не завжди, але дуже часто. Пояснити це можна тим, що наш театр уже має чималий досвід – акторський, режисерський, постановчий. Наші вистави користуються повагою не тільки у нас, а й в інших містах України, а також закордоном. Утім, ці нагороди не головне, головне те, що ми можемо на фестивалі спостерігати за творчістю інших театрів, а вони – за нашою. Таким чином актори взаємозбагачують свій творчий досвід, що дуже корисно.

– Вистава – це результат роботи багатьох людей. Розкажіть, хто ж залишається за лаштунками?

– За лаштунками дійсно залишається багато працівників театру, які і працюють над тим чи іншим твором. Залишається режисер, композитор, драматург, художники, балетмейстери. Глядачі бачать тільки декорації, ляльок, акторів. І бачать їх у цілому сюжетно, а не окремо. І дуже добре, що діти не замислюються, хто працював над цією виставою, а думають, яка чудова чи не дуже казка. Зрештою, за кулісами залишаються навіть наші бухгалтери, контролери, касири. Усі вони працюють на кінцевий результат – на виставу. У нас багато висококласних спеціалістів. Наприклад, художник по світлу Володимир Баранов. До нього часто звертаються за допомогою інші театри – і лялькові, і драматичні. Багато років працює в театрі і головний художник Володимир Якубовський. У нас навіть є така посада, як художник-конструктор ігрових ляльок. Це Андрій Абрамік, який уже понад 20 років працює у театрі. Він робить так, щоб лялька виразно рухалася, артикулювала, відкривала-закривала очі, якщо це треба для вистави.

– Хто сьогодні складає творчу основу лялькового театру?

– Це наша досвідчена трупа акторів, яка складається із 22 осіб. Працюють у театрі і ветерани, і актори середнього віку, і молодь. Я, як головний режисер, пишаюся нашою акторською трупою. Про кожного її учасника можу багато розповісти хорошого, але це окрема тема. У Запоріжжі ми ож\держали диплом у номінації «За кращий акторський ансамбль». Для мене особисто це дуже приємна нагорода. Задоволений, що працюю у цьому колективі. А радість від того, що глядачі приходять до нас, люблять наш театр переважає усі складні моменти нашої роботи.

– Ви керуєте усім творчим процесом. Але є ще різноманітні господарські, організаційні, фінансові питання…

– Усіма цими справами займається директор театру Іван Шелеп. Він – заслужений діяч мистецтв України. І цю нагороду він дійсно заслужив, бо те, що наш театр став академічним, те, що він користується популярністю, це також і його велика заслуга. Приміщення театру, транспорт, фінансові питання – усе це у його віданні.

– Володимере Михайловичу, у вашому репертуарі є вистави не тільки для маленьких глядачів, а й для дорослих. Чому взялися ще й за такі постановки?

– Це була ідея батьків, які приходять з найменшими нашими глядачами на вистави. Вони часто запитували, чи можна зробити виставу ще й для них. Так і з’явилися у нашому репертуарі вистави для дорослих. Це концертна програма «Ляльки-шоу», вистава за п’єсою Марини Ладо «Дуже проста історія». Цього сезону хочемо додати до них ще одну виставу за п’єсою відомого російського драматурга Олександра Вампілова «20 хвилин з ангелом». Попри це, у нас є декілька дитячих вистав, які із задоволенням дивляться і дорослі. Це – «Шукай вітру в полі», «Бременські музиканти», «Чарівний перстень» та інші. Та й загалом, якщо ми зробили для найменших глядачів гарну виставу, то і глядачі різного віку дивляться її із задоволенням.

– Напевне, маєте ще інші цікаві ідеї, які варто було б втілити у нашому театрі?

– Дуже хочу на базі нашого театру організувати Міжнародний ляльковий фестиваль. Так, фестивалів є уже багато, але все-таки я, думаю, варто його започаткувати і в Тернополі. Якби місцева влада допомогла нам, то можна було б реалізувати цю ідею. Такий захід необхідний насамперед для того, щоб наші діти познайомились із мистецтвом інших театрів. Зараз тернопільські глядачі бачать вистави тільки нашого театру ляльок, бо відсутні гастролі. А такі фестивалі дають можливість познайомитися з мистецтвом лялькарів інших театрів. І не тільки України. Дуже цікаві театри ляльок є у Білорусі, в Росії, у Прибалтиці, країнах далекого зарубіжжя. До того ж, у нас найкращі в Україні технічні можливості для організації міжнародного фестивалю:маємо прекрасне приміщення, прекрасну сцену, сучасну комп’ютерну світлову і звукову апаратуру.