Тернопільська святиня зцілила заробітчанку від тяжкoї хвopoби

Заробітчанство має свої вимоги і виклики, свої потреби і очікування, свій біль і свою paну.

Пані Марія розповідає про свій заробітчанський досвід, а також свідчить про чудо, яке сталося з нею під час десятиденної пішої прощі із Самбора у Зарваницю, пише "Голос".

«Я п’ять з половиною років була в Італії. Ми з чоловіком працювали на державних роботах, відкладених коштів не мали, бо не було з чого. Вирішили, що комусь треба подаватися на заробітки, бо діти вчилися, а старша дочка завершувала навчання у школі», – говорить жінка.

Церква в чужині

Церква для нас у чужині стала всім: і молитвою до Бога, і рідною мамою, і дорогою Україною. У церкву приходили і люди, далекі від віри, і нехрещені – вони чогось потребували, відчували поклик Святого Духа, котрий їх туди приводив. Окрім Літургії, ми дуже потребували спілкування зі священиками. Праця з нашими людьми – це завжди вихід на контакт. Це давало нам силу, і Бог дарував нам добрих священиків. Церква в чужині – як ковток повітря, де ти чуєш свою мову, свою пісню, де ти можеш щиро помолитися.

Будучи в чужині у нашій церкві, ми забуваємо, що на чужині. Відчуваєш, що ти вдома, в Україні. Священики відкриті, і я не зустрічалася з жодним, котрий би відмовив у проханнях. Часто священик доїжджав за 200-300 км і у нього ніколи не був вимкнутий телефон. Навіть якщо ти телефонував і він в даний час був на Літургії, то віддзвонював, коли бачив пропущений дзвінок.

Праця на чужині

Поїхала в Італію в 1999 році. Працювала у Перуджі у сім’ї двох стареньких людей. Старенький мав слабкий зір, а бабуся не ходила ногами. Я на той час ще слабо знала італійську мову. Жінка просила мене про різні послуги, я не завжди розуміла те, що вона говорить, і часто не зовсім правильно виконувала її прохання, однак за 2-3 місяці я вивчила італійську і зрозуміла, що ця родина абсолютно нічого не знає про Україну, навіть того, де вона географічно знаходиться. Вони асоціюють нас із африканцями.

Стали зрозумілими їхні дивні запитання: чи є у нас телевізор, чи вміємо користуватись телефоном тощо? Якось моїх господарів відвідав місцевий священик, запитав, звідкіль я. Коли почув, що з України, сонячно усміхнувся: – Я знав кардинала Любачівського! У тих словах було скільки поваги до нашої Церкви і народу. Ще більше здивувалася, коли цей духівник сповістив місцевих вірян-католиків про присутність українки у їхній місцевості. Нас пізнавали і шанували по наших духовних світочах.

Особисті переживання

Згодом, коли переїхала у Рим, почала ходити у церкву Василіян. Документів не було, мене залякували карабінерами. Я не могла говорити, сповідатися, молитись на Літургії, яку дуже люблю, – увесь час плакала.

Повернення в Україну

Коли повернулась додому в Україну – відчула неприйняття. Особливо спершу вражає те зовнішнє, яке ти за час перебування там уже встиг забути: розбиті дороги, ями, сpaшні будинки. Дyша болить: чому український народ такий працьовитий і живе у такій сірості?

Також моє повернення було дуже болючим для нашої сім’ї. Коли розповідала рідним про ті заробітки, про свою роботу, їх це дуже дратувало, більше, ніж мене. Одного разу мені дочка сказала: «Мамо, може, ми зробили щось не так, як треба, але ми вже не можемо чути того вашого «заробітчанства». Це і досі продовжується. Можливо, не в такій формі, але це є. Кажу їм, що ви мене не хочете вислухати і не хочете зрозуміти. Шукаю людей, яким би розповіла і вони мене зрозуміли б, чи вони мені розповіли б, і я їх зрозуміла.

Гуртування

Ще, будучи у Римі, разом з о. Василем Поточняком, ми організовували Свята матері, куди приїжджали люди з різних куточків Італії. У Болоньї була дуже сильно розвинена парaхія, мабуть, на всю Італію. Тоді ми вирішили гуртуватися за кордоном, щоб потім гуртувалися тут, в Україні. У Івано-Франківську було організовано спільноту колишніх заробітчан «Пієта». Відтак розпочалися наші прощі.

Проща Самбір-Зарваниця

Якось, вже будучи в Україні, повертаючись додому та ідучи дорогою, відчула, що мені раптово вiдняло ногу. Не знаючи причини – звернулась одразу до лікарів. Коли ішла перша проща, я лежала в лікарні, підтримувала телефонний зв’язок з прочанами, молилася сама і відчувала молитву паломників за мене, але було дуже тяжко. Мене виписали з лікарні з гiпoтeтичним діагнозом можливого тyбepкульозу кiсті. Я взяла ту виписку і покинула лікарню швидше визначеного терміну.

Повертаючись додому, пропустила свою зупинку і вийшла біля цілющого джерела. Занурилась по коліна у воду. Молилась. Так робила, певно, увесь травень в очікуванні наступної прощі. З наближенням серпня на цілий тиждень швидше, «вибившись із календаря», приїхала вранці у Самбір. Дивлюсь – нікого із друзів-заробітчан немає, а також священиків, котрі мають з нами йти. Зателефонувала до товаришки. А вона: «Марусю, що з тобою?»

Ця проща мені вилікувала ноги. Я йду дев’ять днів і не відчуваю жодного бoлю. Це чудо, яке вчинив для мене Бог. Лікарі не могли вилікувати моїх ніг, а я сьогодні направду бігаю. Дякую за те все Богові!

«В Італії навчилася того, чого не пізнала в Україні: по-іншому слухаю Службу Божу, по-іншому слухаю проповіді, ніж до того часу в Україні», – п. Надія, Італія.

Причини заробітчанства

11 років працюю за кордоном в Італії, 4 роки була в Неаполі. У 2004 році переїхала у Болонью. Поїхала з метою, щоб заробити гроші і віддати борги, бо була важка матеріальна ситуація. Додому їздила дуже рідко. Вперше повернулася через 1,5 року, коли мій син закінчував 10 клас. Треба було думати про подальше його навчання. Тоді поїхала вдруге і повернулася додому через три з половиною роки. Якби мої діти ішли без тата, я була б їх не впізнала, настільки вони змінилися.

Праця за кордоном

Працювати за кордоном не так просто, це дуже і дуже важка праця. Це добре побачити «образ», який приїжджає додому з грошима, але ніхто не розуміє, що твориться в середині в дyші цієї людини і перші запитання, коли тебе зустрічають на дорозі: «Коли ти знову їдеш? Скільки квартир купила? Скільки грошей заробила?». Ніхто не запитає, як твоє здоров’я, як ти себе почуваєш. Усі думають, що там дуже добре, але там несолодко.

Місце Церкви і священика

Велике значення для нас має Церква і парох, але парох-патріот, місіонер, який вчить і не відрікається від своєї національності, який любить людей і несе ту любов їм. Знаю багато священиків, котрі зі мною дуже ділились, але, на жаль, є і байдужість.

Ми хочемо катехизи, сповіді, науки, хочемо розуміти і знати, що таке Літургія. На жаль, наші люди часто цього не усвідомлюють. Велике значення має також патріотизм священика. Якщо він українець за духом і цього не соромиться, а одягає вишиванку і йде у ній через усе місто на зустріч – це для нас свідчення і велика підтримка.

Виїжджаючи за кордон, людина звертається до Церкви, бо у Церкві ти зустрінеш тих, з ким зможеш поговорити.

В Україні по-іншому: прийшла до Церкви – відтак побігла додому, бо є справи. А там більшу частину вихідних люди гуртуються навколо Церкви. В Італії я навчилася того, чого не пізнала в Україні: по-іншому слухаю Службу Божу, по-іншому слухаю проповіді, ніж до того часу в Україні.

Тернопільщина храм зцілення хвороба Зарваниця
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Рейтинг
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
У Тернополі та на Монастирищині останніми днями наполегливо намагаються підзаробити псевдоподатківці. Шахраї, прикриваючись липовим службовим становищем, виманюють гроші з підприємців. Як не потрапити у тенета аферистів – застерігають справжні податківці. Деталі у сюжеті Інтб
Суспільство
Відповідно до нового закону про середню освіту, який Верховна Рада ухвалила 15 січня, в класах молодшої школи може навчатися від 5 до 24 учнів. Відтак малокомплектні та переповнені класи далі будуть незаконними. Новий закон встановлює мінімальну та максимальну допустиму кількість учнів в класах. Втім, реалізація цієї норми поки залишається відкритою. Оскільки у великих містах школи і класи переповнені, натомість у селах – недобір учнів, пише ЗЗ. «Навіть пі...
Спорт
У змішаній естафеті на шостому етапі Кубка світу з біатлону сезону-2019/2020, що відбулася в словенській Поклюці 25 січня українка Олена Підгрушна провела дуже непоганий етап, піднявши команду з 12-го місця на десяту позицію. Але після фінішу збірну України було дискваліфіковано саме через порушення правил на етапі Олени. Сама спортсменка пояснила більш детально, що саме сталось в ситуації, яка призвела до дискваліфікації, повідомляє офіційний сайт Федерац...
Суспільство
Вологе прибирання, вітаміни та прогулянки на свіжому повітрі. Це прості правила, які можуть допомогти вберегти дитину від грипу та ГРВІ. Медики тернопільської міської дитячої комунальної лікарні нам розповідають, після закінчення зимових канікул кількість хворих на ці недуги в закладі значно збільшилася. Тому вкотре нагадують батькам правила профілактики, яких слід дотримуватися в зимовий період. Деталі у сюжеті т1
Суспільство
Єдиний госпітальний округ в перспективі діятиме на Тернопільщині, – повідомив начальник управління охорони здоров’я ОДА Володимир Богайчук. За його словами, це дозволить зберегти районні лікарні, які надаватимуть медичні послуги на місцях. На матеріальну базу госпітальних округів раніше обіцяли направити в область 250 мільйонів гривень. Проте цих коштів Тернопільщина так і не отримала. Відтак наразі виходом із ситуації бачать створення єдиного госпітальног...
Спорт
Збірну України дискваліфіковано на шостому етапу Кубка світу в Поклюці за порушення правил безпеки на вогневому рубежі і її результат у класичній змішаній естафеті буде анульовано. Причина такого рішення в тому, що під час останньої стрільби рефері помилково поставив Олену Підгрушну на хибну установку, після чого одразу виправився і попросив спортсменку перейти на сусідній килимок. Олена виконала настанову, але під час зміни позиції на стрільбищі забула за...
Пригоди
У Чернівцях нетверезий чоловік облив бензином та підпалив 16-річну доньку за те, що вона втрутилася в його суперечку з дружиною та заступилася за свою матір. Від смерті дівчину врятував старший брат, ідеться в сюжеті ТСН. Аня зараз у лікарні з глибокими опіками обличчя, шиї та лівої руки. Як їх отримала, дівчина воліє не згадувати: "Трошки неприємно". Все сталося 7 січня, мати прийшла з роботи надвечір, удома була Аня, брат та молодша сестра. Батько спав...
Пригоди
У суботу, 25 січня, у Тернополі “Савич-парку” відбувся масовий з’їзд з гірки на сноутюбах. Пише Галас. Учасники реєструвались та мали змогу кататись протягом години. Був навіть міський голова Сергій Надал. Рекорд установили: 67 людей спустилися одночасно. Дивіться фото та відео:
Культура
У Long List щорічної премії Aprize за найкращий музичний альбом року потрапили аж три тернопільські гурти. Зокрема, у півфіналі — «Tik Tu», «TVORCHI» і «Ті, що падають вгору». Пишуть Тернополяни. Загалом у списку є 60 українських релізів. Проголосувати за улюблений гурт та підтримати наших земляків можна ТУТ. Після цього 10 альбомів із найбільшою кількістю голосів потраплять у фінал (Short List). А от переможця серед десятка кращих визначатиме міжнародне ж...