• Головна
  • Тернополяни калічать своїх дітей
14:00, 9 грудня 2012 р.

Тернополяни калічать своїх дітей

Останнім часом все більше батьків виявляють бажання віддати свою дитину до школи у п'ятирічному віці.

Дорослі керуються різними мотивами: від впевненості, що дитина вже готова і все зможе, до банального бажання виграти більше вільного часу для себе. Однак у гонитві за раннім розвитком дітей страждають, як не прикро, самі малята.

Як розповіли в одній із загальноосвітніх шкіл, появу п'ятирічок тут пояснюють тим, що батьки прагнуть віддати дитину певному вчителю, якому вони довіряють. Також батьки, діти яких народилися у жовтні-грудні і яким тільки має виповнитися шість, переймаються, щоб у наступному році для їх дитини вже не було запізно. Психолог Олег Покальчук у свою чергу запевняє, що батьки завжди виходять з власної користі та користі дитини, як хотіли б вони, якби вони були на її місці.

"Це збільшення їх особистого часу, тобто чим раніше починається первинна соціалізація, тим менше часу дитина проводить вдома", - пояснює ТСН психолог.

Також віддавати дітей до школи у ранньому віці батьків спонукає бажання думати, що їхня дитина вундеркінд, майбутній геній, вважає інший експерт Вадим Васютинський. "Якщо дитина у чомусь робить певні успіхи, то батьки концентруються саме на цих успіхах, оцінюють дуже високо і, як правило переоцінюють, і не помічають інших речей", - наголосив психолог.

Співвласниця "Першої дитячої академії FasTracKids", психолог Романенко Марина, у свою чергу зазначила, що зараз престижно думати, що моя дитина зможе. Серед інших причин Романенко називає й велике розмаїття центрів, які навчають дітей читати і писати. "І багато батьків думають, що читати і писати - і є вже підготовка до школи", -  нарікає вона.

Аутсайдери та "хирляві очкарики" Вчителька, у класі якої декілька п'ятирічок, наголосила, що її підопічні у навчанні не відстають від своїх старших однокласників, але при цьому малята менш емоційно стійкі. Дитина у 5 років слабша, худіша, дрібніша, ніж її ровесники. Тоді ми формуємо такого розумного очкарика. Він буде розумненький, але хирлявий. Вадим Васютинський Тим часом психологи сходяться на думці, що йти до школи у 5 років – це все ж зарано.

"Але батьки через навіть не сліпу любов, а скоріше честолюбство, що ось це ж наша дитина, вона може, ламають її дитячу долю", - каже Васютинський. У якості сумного прикладу Марина Романенко навела історію знайомої жінки, яка віддала своїх дітей до школи у 5 років. Однак досвід виявився не з найприємніших, тому своїх онуків вона вже не стала так рано саджати за шкільні парти. Найважче всього дітям було у підлітковому віці.

"Якщо дитина здатна мислити, то що у 5 років, що у 6 років, це вже практично однаково. Мозок сформований, він працює. Але питання в тому, що коли їй 5 років, а всім у класі 7, то це не дуже помітно, а коли їй 13, а їм 15 - це дуже помітно, і це дуже некомфортно для людини знаходитися в таких умовах. Тобто, вона не потрапляє в своє коло, а якщо й потрапляє, то це рідкісний випадок", - зазначила психолог.

Можливо є такі щасливі приклади, припускає Васютинський, коли дитину віддали до школи у 5 років, і в неї ніби все було добре. Та чи справді все так вже й добре, запитує психолог.

"Бо насправді щастя людини визначається не якимись її об'єктивними показниками, а її самопочуттям. З тих кількох випадків, які я знаю, де саме так батьки прискорювали розвиток дитини, то вони насправді раніше закінчували школу, поступали в університети, більш менш успішно закінчували їх. Але потім чомусь вже особливих успіхів не досягали", - зазначив Васютинський.

Водночас прискорений розвиток дитини загрожує і психологічними проблемами. Дитина ризикує отримати комплекс неповноцінності, неврози, навіть стати аутсайдером у колі своїх однокласників. Якщо розумовий розвиток дитини можна якось спонукати, то фізичний розвиток прискорити набагато важче, впевнений Васютинський.

"Тут обманути природу набагато складніше. Дитина у 5 років слабша, худіша, дрібніша, ніж її ровесники і, наприклад, на уроках фізкультури це проявляється. Тоді ми формуємо такого розумного очкарика. Він буде розумненький, але хирлявий. Особливо це стосується хлопчиків", - каже психолог.

Іноді варто кинути книжки та прогуляти уроки Романенко у свою чергу звертає увагу на те, що у 5-річному віці у дитини ще не повністю сформований хребет, внутрішні органи.

"А його змусять дуже довго сидіти. І це точно негативно позначиться на фізичному стані", - зазначила вона, пригадавши статистику радянських часів, коли сколіози починалися у 4-му класі. Наразі через неправильну роботу з дітьми у багатьох центрах раннього розвитку, де їх саджають за парти у маленькому віці, діти приходять до школи вже зі сколіозами. "Я би дала дитині дорости", - підсумовує Романенко.

Також тут варто згадати проблему організації навчального процесу для маленьких школярів.  Оскільки п'ятирічна та семирічна дитина будуть відрізнятися зростом, то для п'ятирічок парти повинні бути ще менше. Готовність №1 Ранній розвиток дитини – це продукт спеціально створених умов. Але все одно батьки не можуть штучно розвивати дитину і тягнути її за собою. Через це у начитаних, ерудованих дітей, які добре мислять, психологи часто відчувають знеохочення до розумової діяльності.

"Дитина сама не визріла, її бажання не визріли. Їй хочеться послухати казочку, а їй замість казочки дають інтелектуальні вправи. Батьки цим домоглися, що дитина розумна, але їй це не цікаво. Тут крім здібностей потрібна ще й мотивація, бажання дитини до навчання", - говорить Васютинський.

Психологічна готовність до школи визначається трьома компонентами. Перший – це власне інтелектуальний, тобто достатній розвиток мислення, уявлень, тощо. Другий – це мотиваційний: бажання дитини не просто йти до школи, а міняти свій спосіб життя під шкільний. Третій компонент – це вольовий, що означає здатність дитини до саморегуляції, тобто коли дитина може сидіти всі уроки, робити не те, що їй хочеться зараз, а те що треба, і слухати вказівки вчителя. Школа є жорсткою структурою, зазначає Марина Романенко.

"Виходить, що дитина вперше, навіть якщо вона ходила у дитячий садок, потрапляє в систему, з якої виходу немає. І рано чи пізно вона втомлюється від цього режиму. Мені знайомі випадки, коли у дітей вже в перших числах вересня піднімалася температура. Начебто все в порядку, дитина не хвора, але так тіло показує, що навантажень багато", - розповідає психолог.

Примітно, що такі реакції не залежать навіть від віку дитини. Тут потрібно вчасно побачити цю грань втоми, наголошує Романенко. І втоми не від того, що дитина три дні поспіль о 12 годині ночі лягала, а тому що "накопичилося".

У такому випадку вона радить один день, або навіть кілька уроків прогуляти, провести з дитиною поза школою. З'їздити кудись, з'їсти морозиво і привести її на заняття у гарному настрої і з відчуттям певної свободи вибору. У школі у свою чергу зазначають, що дитині є від чого втомлюватися, адже шкільна програма є важкою для всіх першокласників, не зважаючи на їх вік.  Однак життя дітей полегшують тим, що не виставляють оцінок за роботу та не задають домашнього завдання. До того ж у класі зазвичай є комп'ютер, або телевізор і дітям час від часу транслюють мультфільми на кшталт "Смєшариків", що навчають дітей поведінки у різноманітних ситуаціях, розповіла вчителька групи продовженого дня. Також відволіктися від напружених занять дітлахам допомагає облаштована у школі ігрова кімната.

 Дітям у країнах Західної Європи та США, які йдуть у перший клас у віці 5-6 років, простіше адаптуватися до шкільного життя, аніж українським школярам, адже вони вливаються у так звану систему ще з дитячого садка. Як розповіла Марина Романенко, у західних дитячих садках програма для п'ятирічок істотно змінюється, порівняно з програмою для 4-річних дітей, і стає ближчою до шкільної. Це все ще садочок, але вимоги, тривалість занять і багато інших процесів будуть відповідати вимогам першого класу.

Тож діти, які потрапляють у свій час в цю систему освіти, вже більш менш готові, тому що вони зростають у цій системі, а їх мозок та тіло перебудовуються і пристосовуються. До того ж на Заході не можна не ходити до дитячого садка, навіть якщо ти син президента. Питання соціалізації стоїть дуже серйозно, а система освіти охоплює 75% трирічних та 99% чотирирічних дітей, зазначила експерт. Тож коли дитина занурюється, вона може нормально жити серед однокласників. Натомість в Україні ситуація майже не контролюється. Коли діти приходять до школи, виявляється, що половина вміє спілкуватися із вчителями та однолітками, а половина - тільки із дорослими.

Марина Романенко, яка має маленьку доньку Марійку, розповіла власну історію. Вона також замислювалась над тим, щоб віддати всесторонньо підготовлену дитину до школи у віці 5,8 роки. Однак жінка не приховує радощів з приводу того, що вирішила почекати із 1 вересням. "Як мама, яка могла віддати в 5,8, але віддала в 6,8, я рада. Цей рік був дуже потрібним", - розповіла Марина.

У міжнародній французькій школі у Пущі-Водиці, де зараз у другому класі навчається Марійка, процес навчання побудований на зразок європейських освітніх установ. Система тут істотно відрізняється від звичних нам шкіл, як за рівнем навантаження, так і за організацією процесу. Зокрема, школа вражає внутрішньою дисципліною.

 "Там набагато все більш дисципліновано, ніж у звичайній школі. Діти певного віку можуть грати тільки на певних майданчиках. Їм заборонено ходити туди, де розташовані непристосовані для них ігрові майданчики, які встановлені для більш дорослих дітей", - розповідає Романенко. Серед плюсів школи європейського зразка вона особливо відзначила повагу до особистості дитини та наявність двох перерв тривалістю в одну годину, коли діти можуть прогулятися, а їхній мозок і тіло – відпочити. Примітно, що Марина дала дочці можливість спробувати, чи сподобається їй система.

"У цій школі, як і у багатьох інших іноземних школах, літні канікули починаються в липні. До кінця червня ще йде навчання. Ми вирішили віддати (Марійку, - ред.) на цей останній місяць. Я була вражена результатами. Вже з другого дня вона летіла туди, їй подобалося, що відбувається. А через три тижні вона заспівала на спільному концерті, хоча до цього вона проігнорувала два великі свята в іншому навчальному закладі. Для моєї дитини це було показово, що вона заспівала разом з усіма", - поділилася Марина.

Романенко прогнозує, що Україна рано чи пізно запозичить образ західної системи освіти. Перші кроки у цьому напрямку вже були зроблені минулого року, коли Рада прийняла закон, що запроваджує обов'язкове дошкільне навчання 5-річок. Однак нововведення виявило чимало проблем, наголосила народний депутат Леся Оробець. Дошкільні установи фізично не можуть всіх прийняти, а в школах дітям, у свою чергу, не можуть забезпечити відповідних умов, зокрема, для сну вдень, адже немає ні ресурсів, ні технічних можливостей.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...