Тернополяни в захваті від яскравого і насправді дикого карнавалу Маланок, де лилася кров (Фоторепортаж)

Тернополяни, які побували на карнавалі Маланок у Красноїльську, сьогодні активно діляться емоціями та фотографіями на своїх сторінках в Фейсбуці.

Маланкують в цьому буковинському селищі під самим кордоном з Румунією два дні: 13 та 14 січня. Та емоцій, енергії та завзяття учасникам дійства вистачає на повноцінні два дні.  

Головними дійовими героями карнавалу є «ведмеді», яких на ланцюгах селом водять «цигани» або «мисливці», викрикуючи кричалку про те, що вони впіймали ведмедя в лісі і тепер вигулюють його на повідку.

Усім, кому випало роль ведмедів, треба бути доволі дужим, адже весь день доводить носити на собі масивну конструкцію з соломи, вага якої може сягати 30 кг. Самотужки «ведмідь» у важких костюмах піднятися не може, його піднімають помічники. Вони ж поправляють йому взуття чи поять його по дорозі, адже руки в окремих конструкціях теж зайняті.  

Героїв карнавалу, яким дісталися звичайні комбінезони ведмедів, періодично валять на асфальт, все це супроводжує штурханина та агресивне ричання. Іноді герої по справжньому раняться, адже багато обладунків доволі гострі, і на руках в декого можна побачити потоки справжньої, а не намальованої крові.

А від удару об асфальт 25-кілограмовою булавою з арматурними виступами у всюдибіч починають розлітатися камінці. Тож в пік особливо буйних сцен спостерігачам краще стояти трішки подалі.

Поміж тими ходять кумедні герої в масках, які намагаються отримати кошти від туристів. Загалом же більшість героїв охоче фотографується на згадку з усіма бажаючими.

Удень ватаги ще заходять на подвір’я до жителів села і там влаштовують імпровізовані дійства, за що їх частують випивкою та закускою. Ввечері ж усі збираються на центральному майдані біля ялинки.

Загалом час на такій Маланці минає доволі швидко, дійство насправді яскраве та динамічне. І поволі стає шкода, що село Горошова на Тернопільщині, в якому ще донедавна такий карнавал проводили з не меншим розмахом, почало втрачати позиції.   

Фоторепортаж: Андрій Вацик