Незвична сім’я мешкає у Лановецькому районі. Наталя і Ярослав Загроцькі, окрім своєї рідної доньки, виховують ще 9 з дитячого будинку. У кожного з них страшне минуле. Декого з них подружжя буквально врятувало від смерті. Ярослав і Наталя вже давно звикли, що більшість знайомих їх не розуміє, і навіть органи опіки до останнього вмовляли відмовитися від задуманого. Однак вони люблять своїх дітей всупереч і кожного вважають своїм. Передає Т1 Новини.
Нехай сьогодні, у день сім'ї, цей сюжет буде для нас прикладом справжньої любові і родинної підтримки.
Віра – це наслідок невдалої спроби аборту. Її подружжя привезло аж зі Сум. Коли Наталя з Ярославом вперше побачили дівчинку, були шоковані. Дитина у свої 5 з половиною років не тримала голівки і важила лише 7 кілограмів.
"Батьки у неї дуже багаті, тато – відомий спортсмен, коли мама робила УЗД, то показала, що вона буде без ручок. Мама хотіла її вбити. Викидень не стався, вона її народила і підписала документи, що з нею можуть проводити експерименти", розповідає батько 10 дітей Ярослав Загроцький.
Нелегка доля у кожного з вихованців Загроцьких. У декого з дітей невиліковні діагнози. Через це більшість претендентів на опікунство їх сторонилося. Однак Загроцькі кожну дитину оточили величезною любов’ю. Мають навіть хлопчика, якого колись вкрали цигани.
Тим часом на руках у Наталі маленька Яна. Її Загроцькі усиновили останню. Про дівчинку дізналися із сайту про сиріт. Спочатку Наталя вагалася чи впорається, бо у Яни була паралізована частина тіла. А у той час мама ще виходжувала Віру.
"Я кожен раз дивлюся на її фото і розумію, що я не можу без неї. Кажу до чоловіка, давай, їдемо по неї", каже мама 10 дітей Наталія Загроцька.
Тим часом до Олі прийшла вчителька. Дівчинці 11 років. Однак дівчинку записали лише до першого класу. Коли подружжя її забрало до себе, дитина була майже присмерті. А зараз у неї зовсім інше життя.
Загроцькі зізнаються, що в них в сім’ї нема поділу дітей на рідних і прийомних. Вони навіть спеціально переїхали з Тернополя до Вишгородка, щоб дітям було комфортніше. У селі досі не знають, хто з їх дітей — біологічний, а хто — всиновлений.
"В нас кожен має свої обов’язки. Нема такого, що діти не знають кордонів. Вони вчаться любити один одного, допомагати", каже пані Наталя.
Сьогодні чимало українських сімей нарікають, що важко, недостатньо грошей та часу, чогось бракує. Сім'я Загроцьких не скаржаться, а лиш просять у Господа здоров'я, для себе і своїх десятьох діток.
