Тернополяни в печерах, не дочекавшись кінця світу, поснули

Подалі від кінця світу в печерах сховались два тернопільські Бориси: керівник туристичного клубу «Кристал» Борис Гора – у печері с. Млинки Борщівського району та краєзнавець Борис Явір – у рукотворній печері неподалік с. Залужжя Збаразького району.

«Я у 1985 році перебув землетрус у печері, – згадав Борис Гора. – У селі все побито, а в печері – жодного поштовху. Цього року теж вирішив сховатись у печері».

Та якщо про карстові печери у Млинках відомо у світі, то Борис Явір із друзями вирішили перечекати кінець світу у відомій у просторіччі печері Довбуша.

«Спочатку ми запалили багаття, але не тому, що замерзли, швидше, щоб психологічно заспокоїтись, адже у печері досить тепло, – розповів Борис Явір. – Вона рукотворна, колись тут видобували каміння, а потім, можливо, ховались опричники Довбуша. Звідси й така назва. Перед печерою є залишки валю і майданчик із каміння. Можливо, у давнину тут було язичницьке капище або святилище».

Печера досить велика, має декілька залів і цікава нерукотворними образами. Зокрема, на одній зі стін, якщо уважно придивитись, можна побачити голову коня, у гроті при вході розташована лежанка, а каміння при вході ніби хтось обрізав велетенською пилою.

Зрештою, зізнався Борис Явір, майже всю ніч вони розповідали різні історії, не дочекавшись кінця світу, поснули і спали міцно, як у дитинстві.