Журналісти газети «РІА» шукають самі не знають чого

Нещодавно в одній газеті, корені якої тягнуться навіть не в сусідню, а у Вінницьку область (як ви уже здогадалися, йдеться про газету «РІА плюс») було надруковане таке собі нібито «журналістське розслідування» щодо інформації про реконструкцію перинатального центру в Тернополі, пише в редакцію 0352 пан Микола.

Зокрема, журналісти, не до кінця розібравшись в ситуації, а також нормах українського законодавства та своїх правах, роблять висновки, які шкодять іміджу нашої області. З їхнього боку – це зрозуміло, адже вінницькі «медіа-бізнесмени» корпорації «РІА» не зацікавленні в позитивних зрушеннях, які спостерігаються в інших областях.

Зокрема, журналістам варто знати, що процедура закупівлі в одного учасника є законною та такою, яка дозволяє скоротити час реалізації різних проектів. У випадку з перинатальним центром в Тернополі, це дозволило якомога швидше запустити процес фінансування з державного бюджету та приватних фондів. І лише невелика затримка з фінансуванням не дозволила здати об’єкт в грудні 2012 року, як це планувалося раніше. До речі, такі новітні пологові будинки одночасно реконструюються практично по всій Україні в рамках національного проекту «Нове життя – нова якість материнства і дитинства». Наприклад, в Криму перинатальним центр на 143 місця почали реконструйовувати в червні 2012 та завершили роботи під кінець минулого року. Вартість робіт становила 37 мільйонів гривень, що значно більше, ніж у Тернополі. Інший приклад – Суми, де вартість реконструкції становить понад 45 мільйонів гривень. Ще один приклад – Запоріжжя, де перинатальним центр на 124 місця повністю оновиться за 72 мільйони гривень і матиме 2 черги проведення робіт. Що ж стосується пологового в Тернополі, то мова іде про приблизно 14 мільйонів гривень, що освоєні у 2012 році. І лише завдяки професійності будівельників, за 2 місяці минулого року вдалося виконати так багато робіт, частина яких, між іншим, виконана авансом.

А от відшукати інформацію про Вінницький перинатальним центр на сайті згаданої Вінницької газети «РІА плюс» так і не вдалося. Чи не випадково це? Чи це черговий інформаційний експеримент над Тернопільською областю?

З іншого боку, в Україні діє Цивільний кодекс, який регулює договірні взаємовідносини суб’єктів господарювання. Це відповідь тим горе-юристам, які надавали консультації, опираючись лише на Закон «Про доступ до публічної інформації», забувши, мабуть, про наявність інших нормативних документів українського законодавства. А в кодексі, зокрема, передбачено, що в договорі можуть бути обумовлені ті норми, які влаштовують сторони і вони погодились з цим, скріпивши своїми підписами та печатками, тобто надавши легітимності своїм домовленостям. Відповідно, якщо договір містить пункт про нерозголошення інформації, то це повністю відповідає нормам українського законодавства. До речі, навіть юрист-початківець знає, що Кодекс в законодавчій ієрархії стоїть вище Закону і норми кодексу беруться до увага в першу чергу.

Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» передбачає наявність конфіденційної інформації, тобто такої, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. ІІ розпорядники можуть поширювати лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації. В даному випадку – у договорі між замовником та виконавцем робіт.

На завершення варто зауважити, що дуже часто журналісти не професійно ставляться до своїх обов’язків, шукають сенсацій, а коли не знаходять, то починають вигадувати їх. Саме тому в договорах на виконання тих чи інших робіт все частіше з’являтиметься пункт про нерозголошення інформації. І за це професійні журналісти повинні подякувати своїм колегам, які не лише не вміють дбати про імідж своєї області, але і не задумуються про свою професійну кар’єру.