Житель Тернопільщини, який пережив Дебальцеве і Золоте: найстрашніше – прощатися із загиблими друзями

Житель Тернопільщини, який пережив Дебальцеве і Золоте: найстрашніше – прощатися із загиблими друзями, Дмитро Бондаренко

Для не дуже великого села Шупарка, що на Борщівщині, відкриття спортивного клубу — справжня подія. Простора зала у жовто-синіх кольорах, «Слава Україні!» на стіні і в кутку зали — військова форма з багатьма нагородами…

Спортклуб «Фенікс» торік у серпні відкрив 25-річний уродженець села Ігор Задвірний, повернувшись із зони АТО, пише НОВА. Каже, назву клубу обрав не випадково — йому дуже подобається легенда про міфічного птаха фенікса, який щоразу відроджується із попелу. «Усі ми, «обпалені» війною, повернувшись, фактично, вчимося жити заново, — зазначає Ігор. — Відкриття спортклубу допомогло мені знайти себе у «цивільному» житті, а для нашої сільської молоді відкрило нові горизонти…»

На війні рятував… спорт

— Спортом я почав займатися ще з шести років, — розповідає «НОВІЙ…» Ігор Задвірний. — З шести років «зависав» на турніках, так до дев’ятого класу і прозаймався… Згодом, коли вступив до ліцею у Борщові (за спеціальністю маляр-плиточник-штукатур), почав займатися бойовим гопаком, а також вільною боротьбою. Після цього був Борщівський агротехнічний коледж (факультет будівництва та цивільна інженерія) і захоплення боксом та кікбоксингом. Закінчивши коледж, вирішив податися на військову службу за контрактом у Збройних силах України. Служив у Хмельницькому,  8-ий полк, сили спеціального призначення. Служити мені подобалося, як кожен, хто професійно займається спортом, я звиклий до дисципліни та сталого розпорядку дня. Все було добре і спокійно. Це був серпень 2013-го, до війни, яка все змінила, залишалося трохи більше, ніж пів року…

Звичайно, з початком бойових дій на Сході я зрозумів, що рано чи пізно потраплю туди. Чи було страшно? Радше, ніяк до кінця не міг повірити, що це все відбувається насправді… Спершу ми охороняли аеродром у Харкові, згодом усе ближче і ближче «присувалися» до зони АТО, аж поки не потрапили на передову. Рідним — мамі, татові, сестрі — відразу ж чесно сказав, де я. Вони, звісно, хвилювалися, але знаючи мій упертий характер — раз уже за щось взявся, то обов’язково доведу це до кінця, відмовляти мене навіть не пробували…

Проте намагався за будь-якої можливості зателефонувати додому і сказати, що зі мною все гаразд. Артемівськ, Дебальцеве, Краматорськ, Золоте, Болотяне — така моя воєнна географія. Працював у розвідці. Важко було і фізично, і морально. По пів року жити в бліндажах у лісах, щодня ризикувати життям, виходячи на напружені бойові завдання. Та найстрашніше — прощатися з друзями… Все можна подолати, пережити — і страх, і побутові незручності, і холод, і багато чого іншого, але найболючіше бачити, як гинуть твої побратими, ті, з ким ти стільки часу провів пліч-о-пліч. Але, разом з тим, війна дала мені справжніх, надійних друзів, змусила переосмислити багато життєвих цінностей… Таке побратимство одне із найсильніших, хлопці, з якими служив, мені нині і справді — мов брати, запрошують на хрестини, бо нещодавно відразу у двох друзів народилися дітки. А я не завжди маю змогу до них вибратися, бо в самого «під крилом»… аж 45 дітей! (Сміється, — авт.)  Це все мої підопічні зі спортклубу, я їх туди загітував і тепер за них відповідаю…

Універсальної поради, як психологічно вистояти на війні, немає. Когось підтримують дзвінки додому, іншим допомагають розмови з бойовими побратимами чи капеланом, а хтось у вільний час займається спортом. Мене у цей непростий час, зазначає Ігор, чи не найбільше рятував спорт. Під час одного із візитів до нас волонтери, почувши про моє захоплення спортом, привезли боксерські груші та рукавиці… У Старобільську на Луганщині, де ми певний час базувалися, в одному із закинутих дитячих таборів ми з побратимами облаштували собі «мініспортзал», де тренувалися, аби трохи розвіяти думки і «скинути» адреналін після того, як повернувся із завдання.

Ігор небагато розповідає про війну — але коли бачиш нагороди на його військовій формі, розумієш, скільки всього за його скромним «та що там розказувати…». Натомість аж сяє, коли розповідає про своє «дітище» — омріяний спортклуб у сільській глибинці.

На заняття до спортклубу возять навіть за 20 кілометрів

— Я демобілізувався 1 серпня 2018 року, а спортклуб у рідній Шупарці відкрив уже 20 серпня. Ще збираючись додому, вже знав, чим буду займатися, — каже Ігор Задвірний. — Це, мабуть, мене і врятувало від депресії після повернення із зони АТО. Адже після всього побаченого і пережитого дуже важко залишатись таким, як раніше.  Ніхто не повернувся з війни таким, як був. У багатьох не вистачає сил витримати ще одну війну — війну із бюрократичною машиною, людською байдужістю, нерозумінням оточуючих, більш ніж скромною допомогою держави…

Хтось замикається у собі і відгороджується від близьких, ще хтось заглядає у чарку, намагаючись таким чином втекти від реальності. Мені теж було дуже нелегко, але я жодного разу не «зірвався»… Я ж спортсмен,  не п’ю і не курю, і найбільшу розраду мені приносить улюблена справа. Я вдячний фахівцям Борщівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості, які мені надзвичайно допомогли, а також сільському голові Шупарки Марії Якимівській, що посприяла із виділенням приміщення. Ремонт робив сам разом із друзями, і дуже скоро нововідкритий спортклуб наповнився дитячим гамором. Нині під моєю орудою 45 дітей від 5 до 15 років. Причому це діти не лише з нашого села, а й із сусідніх — їх на заняття навіть за 20 кілометрів привозять! З дівчатками займаюся гімнастикою, аеробікою, кросфітом, для хлопців – вільна боротьба, кікбоксинг, тхеквондо.

Сам теж беру участь у змаганнях, а ще навчаюся в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка на факультеті фізичної культури. Нині я уже задумався над розширенням спортклубу, тож, можливо, візьму ще одного тренера з-поміж вихованців клубу, адже вони дуже швидко вчаться й прогресують. Більше того, ми з дітками уже і в змаганнях неодноразово участь брали — їздили до Хмельницького, Черкас та Кам’янця-Подільського і всі діти отримали нагороди та призові місця. Пишаюся ними, вони просто молодці! А коли торік у листопаді ми провели змагання у нашій рідній Шупарці, дитячому (та й моєму, чесно кажучи, також) щастю не було меж!

На прикладі одного села, однієї справи, одного спортклубу я б хотів показати, що надзвичайно важливо, коли держава не повертається  спиною до тих, хто повернувся з війни. Я мрію про те, що коли повернуться додому усі, хто нині захищає нашу Батьківщину, наше суспільство навчиться гідно зустрічати з війни не лише загиблих, а й живих героїв.

Ігор Задвірний АТО
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
В Іспанії поховають тернополянина Юрія Голод. Про смерть чоловіка у мережі Фейсбук повідомила Galyna Garnyk.   Жінка шукає рідних українця, адже, за її словами, єдина його сестра живе у Німеччині. “У Іспанії помер українець з Тернополя Голод Юра, 1967 року народження. З його розповідей, у нього є сестра в Німеччині і більше нікого. Хто знає її передайте, що іспанська держава поховає його тут. Телефон – 602300339″, – йдеться у повідомленні.
Суспільство
Коронавірус продовжує набирати оберти у світі, Європа заявляє про другу хвилю пандемії та фіксує найбільші показники, які перевищують весінні. Низка європейських країн через стрімке поширення COVID-19 повернулася до посилення карантину, деякі держави запровадили повні локдауни. ТСН.ua розбирається, які європейські країни вже оголосили локдан та які перспективи щодо закриття на повний карантин має Україна на фоні Європи за умови, що у нас щодня фіксується н...
Суспільство
У мережі бережанці розшукують шахрайку, яка збирає завдатки за виготовлення нагробних пам’ятників, а потім зникає. Про це люди повідомляють у спільноті «Підслухано в Бережанах». –  Кому що-небудь відомо про перебування жінки-шахрайки на ім’я Світлана? Дана особа їздить по селах, збирає завдатки за виготовлення нагробних пам’ятників, дурить обіцянками і в кінцевому –  зникає. У списку обшахрованих є люди літнього віку, котрі з останнього віддали кошти. Сама...
Пригоди
У Тернополі невідомий напав на 34-річного чоловіка. Він встромив йому ножа у живіт та втік з місця події. Інцидент трапився на вулиці Волинській в обласному центрі. Про це повідомляє генеральний директор Центру ЕМД Тернопільської області Михайло Джус. На місце події викликали «швидку». Медики надали першу допомогу потерпілому та госпіталізували його в лікарню швидкої допомоги. В пацієнта діагностували проникаюче ножове поранення черевної порожнини. Наразі...
Суспільство
31 жовтня – останній день акції "Намалюй метелика", яку в соцмережах організували до Міжнародного тижня обізнаності про бульозний епідермоліз. Про це повідомила тернополянка Олена Коваль. За її словами, це – генетичне захворювання шкіри. Акція полягає в тому, щоб виставити пост із зображенням метелика, тому що людей з цим захворюванням називають метеликами. "Я намалювала метелика, бо в мене така сама шкіра, як в нього. Така чутлива", – розповідає хвора на...
Суспільство
Повідомляємо,що у зв’язку із ремонтними роботами буде тимчасово припинено електропостачання в окремих житлових будинках Тернополя. А саме: 1 листопада з 09:00 до 13:00 год. за адресами: вул. Є. Коновальця, 2 та вул. Рєпіна, 14, 14а, 15, 16. У тернополян просять вибачення за тимчасові незручності.
Суспільство
У Тернопільській області за добу виявили 257 нових випадків захворювання на COVID-19. Такі дані наводить ДУ "Тернопільський ОЛЦ МОЗ України". Крім того, було зареєстровано 381 нових підозр на коронавірус. Всього з часу спостереження на Тернопіллі було виявлено 20 667 випадків коронавірусу. З тих пір 15682 хворих одужали, 257 людей померли. Станом на ранок 31 жовтня в Україні зафіксовано 8 752 нових випадки коронавірусної хвороби COVID-19 — це антирекорд кі...
Суспільство
Сьогодні на Тернопільщині розпочнеться 17-й Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Про це повідомив регіональний координатор фестивалю Володимир Ханас. За його словами, фестиваль розпочнеться показом стрічки "Медова земля". Режисер фільму – Любомир Стефанов із Північної Македонії. Ханас каже, на Тернопільщині фестиваль відбувається 12 років поспіль. Через пандемію COVID-19 значна частина фестивальних заходів відбудеться онл...
Суспільство
Мешканців Тернопільщини закликають з обережністю віднестися до покупки кунжуту, що був експортований з Індії. Його можна знайти на прилавках магазинів. Про це повідомляють в ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області. «Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області доводить до відома про отримання інформаційного повідомлення системи RASFF від 27 жовтня 2020 року № 2020.4430-fup 4 стосовно виявлення несанкціонованої речовини оксид ет...