Тернопільський письменник пише романи з котом

Про коричневий колір, кота та дитинство розповідав тернопільський автор Олександр Вільчинський на літературній імпрезі «Дежа вю». Своїм шанувальникам письменник зізнався, коли вперше виникла ідея написати книжку.

Олександр Вільчинський, письменник: «Вперше, коли я дізнався, що книжки хтось пише і вони не ростуть на деревах, чи ще десь їх знаходять. Я чомусь уявляв, що колись можу написати книжку. Це було в років 4-5, коли дізнався, що книжки хтось пише. Я досі це добре пам’ятаю. Моя книжка, яку я імовірно колись напишу, уявлялася в такій коричневій обкладинці. І от знаєте як воно буває, всі книжки які вийшли до цього часу, а їх у мене вже десь 10, мають бодай якийсь елементи коричневого кольору».

У скарбниці творчих здобутків Олександра Вільчинського – чимало нагород. Він є лауреатом «Коронації слова–2002», володарем гран-прі та першої премії того ж конкурсу 2003-го. Через два роки письменник здобув стипендію «Gaude Polonia–2005». Автор зізнався, що своїми заслугами він частково декому завдячує.

Олександр Вільчинський, письменник: «В нас є друзі нашої сім’ї, які час від часу подорожують Європою, а їм нема з ким залишити свого кота і мого улюбленця Шона – шотландський клаповухий симпатяга. Я в них на Оболоні живу 2-3 тижні з котом взимку і 2-3 тижні влітку. Мені там чудово пишеться, і там багато речей я написав. Шон - він герой моїх колонок і герой розділу «На одинці з містером Шоном» і роману «Дерева на дахах»».

На зустрічі Олександр Вільчинський розповів про особливості не тільки письменницької, а й журналістської роботи, ділився також курйозами, які з ним траплялися.

Олександр Вільчинський, письменник: «Коли я поїхав на риболовлю в Івачів, мені в 5 год., коли мала бути колонка, телефонує кореспондентка Діана і каже: «Пане Олександре, колонка». Я згадую, що я не написав колонку, а вже 5 год. Правда, був там сусід-рибалка, і я його попросив подивитися за моїми спінінгами. Я кажу: велику рибу собі, а маленьку мені, для кота. І поїхав я машиною в редакцію – це на вул. Дубовецькій. З Івачева їхати 10-12 хв. Приїхав і написав колонку про те, як я забув написати колонку, і  вона вийшла».

Книги Олександра Вільчинського легко сприймаються. А ще він пише правду. Тим його творчість і приваблює, каже  літературний критик Тетяна Дігай.

- Він пише дуже реалістично, деталізовано, він пише правду. Він пише те, що сам відчуває, що сам знає. Він не ховається за пафосом, за риторикою, за квазі-патріотикою. Але те, що він пише, дає гарну основу бути хорошим письменником, - розповідає ІНТБ літературний критик Тетяна Дігай. 

Олександр Вільчинський зазначив, що зараз працює над створенням чергового роману. Про що йтиметься в майбутній книжці, як вона називатиметься та коли вийде, автор залишив у таємниці. Лише зізнався, перш ніж приступити до написання, довелося добряче «покопатися» в історії Льодовикового періоду.