Щоб Бандера бачив, за що він боровся

Вчора на сайті 0352 був опублікований матеріал "Фотосесію з червоно-чорним прапором влаштував сьогодні собі голова тернопільської організації ВО «Свобода» Володимир Стаюра". Подаємо офіційну відповідь прес-служби Тернопільської обласної організації ВО «Свобода» на цей матеріал.

Річниця бою під Крутами спонукає нас замислитися над можливістю більш жорсткого, революційного опору. Добре, що, окрім зброї, сьогодні можна застосовувати інші методи впливу. Головне – не бути байдужим і не бризкати слиною на монітор, замість того, щоб вийти на вулицю і підтримати ту чи іншу акцію спротиву.

29 січня 2013 року тернопільська «Свобода» вивісила на будівлі обласної ради революційний прапор, як заклик до щоденної боротьби за права українців на своїй Богом даній землі. То був символічний жест, адже прапор – це сам по собі символ держави, народу, уособлення тієї чи іншої ідеї. Це можна позиціонувати як піар, показуху і ще багато епітетів підібрати. Кожен судить по собі – є таке правдиве українське прислів’я. Бо й справді, людина дивиться на навколишній світ суб’єктивно. Але з малих справ починаються великі, а з бажання щось зробити – дія. З цинізму ж не буде нічого, він розповзатиметься душами людей, приносячи зневіру та розчарування.

Чи є шанування українських національних героїв та революційного червоно-чорного прапора чимось ганебним, злочинним? В державі «президента» Януковича, очевидно, що так. Але не в тій Україні, якою живе кожен з нас, яку прагнемо зробити вільною від антинародної влади та впливу наших «добрих сусідів» з-під Кремля.

«Свобода» - політична сила, яка сьогодні активно протистоїть провладним партіям у парламенті, нехай і невеликою кількістю, але принциповою позицією змушує Колєсніченків-Табачників та їм подібних рахуватися з позицією українця у своїй власній державі.

Тож нехай рука не здригнеться вішати наші «бандерівські» прапори, встановлювати пам’ятники своїм героям і нагадувати народу, завдяки кому ми маємо хоча б відносну, але таки свободу. Свободу вибору – залишитись осторонь чи продовжити боротьбу.