• Головна
  • Тернополяни можуть перейти на імпортовану воду – Тернопільщина на межі кризи водозабезпечення
10:30, 5 лютого 2013 р.

Тернополяни можуть перейти на імпортовану воду – Тернопільщина на межі кризи водозабезпечення

Промисловість Тернопільщини уже відчула дефіцит води.  

Найгірші прогнози науковців починають збуватися. Якщо раніше теоретичні припущення вчених сприймалися лише як чергова байка про кінець світу, то тепер застереження щодо кліматичних змін на планеті торкнулися кожного жителя планети. Тернопільщина дуже чутлива до будь-яких змін у природі. Особливо це стосується її водних артерій. Ще донедавна область не належала до вододефіцитних регіонів, та останні тенденції змусили затягти паски промисловим підприємствам. Для звичайного споживача дефіцит води у природі поки що є не настільки відчутним, однак не виключено, що у найближчі роки українці можуть перейти на імпортовану воду.

Цукровари області через воду готові піти на злочин

Глобальне потепління несе за собою зміни практично в усіх сферах життєдіяльності людини. Та найбільше змін фахівці очікують у гідросфері. Україна є маловодним і навіть вододефіцитним регіоном світу. Особливо це відчуває південь та схід країни, де кількість опадів значно нижча, а аграрний сектор у значній мірі залежить від функціонування систем зрошення. Зі зміною клімату така тенденція буде проявлятися все чіткіше. Тоді її відчують ще й Центральна та Західна Україна, які до цього часу не належали до критичних регіонів. Протягом останніх трьох років у природоохоронні органи надходить інформація з населених пунктів області, особливо тих, які знаходяться на підвищеннях, щодо обміління джерел. Відбувається катастрофічне зниження рівня води у шахтних колодязях, відкритих водоймах, водосховищах. З карти зникають джерела, зменшується дебіт свердловин. Натомість деякі підприємливі українці навіть влаштували експорт води у країни Близького Сходу. Однак не виключено, що за кілька років наша держава також стане імпортером. І тут питання не тільки у дефіциті води, а в тому, як люди відносяться до питання водозбереження.

– Тернопільщина балансує на межі кризи у питаннях водозабезпечення. У 2012 році окремі підприємства цукрової галузі настільки відчули дефіцит води, що нам довелося втручатися задля уникнення самовільних спусків води з водойм, які за течією знаходяться вище від підприємств. На жаль, така тенденція буде продовжуватись і надалі. Маловодність відкритих водойм призведе до погіршення водозабезпечення промислових підприємств. Власне саме з відкритих джерел буруть найбільше води підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, – розповідає  "Номер один" начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Орест Сінгалевич.

Наразі у підприємницьких структурах немає розуміння даної проблеми. Впроваджувати технології, які б забезпечували мінімальне використання води, доводиться мало не з-під палки. Вкрай важка ситуація в області з очисткою зворотних вод. Сьогодні з 36 міст та селищ області більшість каналізовані. Та ефективно працюють лише шість загальноміських каналізаційних очисних споруд.

– Проблеми з очисткою зворотних вод виникають і в обласному центрі. Їх розв’язання потребує не тільки доброї волі керівників підприємств та коштів, а й сучасних технологій, розроблених із врахуванням змін параметрів скиду зворотних вод. Ці зміни пов’язані з використанням фосфатів та великої кількості миючих засобів, що дуже ускладнює очистку. Щоправда, ситуація не є безнадійною, адже в Україні уже успішно використовують нові технології. Це, як правило, експериментальні проекти. Важко людей, які все оцінюють крізь призму власних прибутків, переконати у необхідності змінити підхід до вирішення цього питання. Характерними забруднювачами вод Тернопільщини є органічні сполуки та миючі засоби. Після очистки ці води потрапляють у ріки та водойми. Ріка, як екологічна система, здатна самоочищуватися та саморегулюватися за рахунок мікро- та макроорганізмів, рослинності, яка знаходиться у воді. В залежності від повноводності ріки цей процес відбувається на відстані 30-50 км. Скажімо, якщо в одному місті скинуто стоки у воду, до іншого міста, яке знаходиться на цьому ж березі, але на нижчому  рівні, вода практично очищується. Це підтверджено даними екологічного моніторингу, – пояснює Орест Сінгалевич.

Інша проблема – відсутність кадрового потенціалу, який би зумів забезпечити належну експлуатацію водоочисного обладнання. Комунальні підприємства області перебувають у важкій фінансовій ситуації, а високопрофесійні кадри шукають високооплачувану роботу. Відтак на місцях залишаються працівники не надто високого рівня.

Шість міст області отримають нові «очисні»

У 2013 році бюджетним кодексом передбачено ліквідацію обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Чого варто очікувати від таких непопулярних кроків. По-перше, відбудеться перерозподіл екологічних податків, централізація на рівні державного фонду. У місцевих, селищних та сільських радах залишиться лише незначна частина коштів. Фактично кошти будуть розпорошені по декілька тисяч, і використати їх ефективно стане практично не можливо.

– Практика фонду охорони навколишнього природного середовища у складі обласного бюджету засвідчує високу ефективність використання коштів. Тернопільщина – одна з небагатьох областей України, яка забезпечила проектування реконструкції та будівництва очисних споруд у більшості міст та селищ області за рахунок коштів обласного фонду. На сьогодні в області практично немає проблеми з відсутністю проектно-кошторисної документації. Це дало змогу облдержадміністрації запропонувати для реалізації в 2014 році шість проектів по каналізаційних очисних спорудах через фонд регіонального розвитку. Наразі робота над проектуванням об’єктів наближається до завершення. Залишилось лише кілька об’єктів, які потребують виготовлення проектно-кошторисної документації, – в Бережанах, Заліщиках, Козовій та Бучачі. Всі проекти виготовлені із врахуванням застосування енергозберігаючих технологій та необхідності впровадження нових технологій, – зазначає Орест Сінгалевич.

Значним резервом для будівництва очисних споруд є кошти забудовників, вважають фахівці. Закон про регулювання містобудівної діяльності передбачає можливість залучення пайової участі для розвитку об’єктів інфраструктури.

Ще одне питання – дозвільна діяльність управління, яка є, так би мовити, палкою з двома кінцями. З однієї сторони, структура не може погодити експлуатацію об’єктів без очисних споруд, з іншої – не може залишити населений пункт без водопостачання.

– Поставити питання руба, мовляв, без очисних споруд не може бути виданий дозвіл на спеціальне водокористування, не можливо, адже Законом про питну воду гарантується забезпечення населення безперебійним водопостачанням належної якості. Відтак нам завжди доводиться балансувати між законом та вимогами Водного кодексу. В результаті в управлінні з’явилась практика затвердження графіків виконання водоохоронних заходів. Вони не носять лише формальний характер. Багато підприємств комунального господарства відчули, що таке невиконання графіків. У них виникають проблеми із продовженням дозволів, екологічна інспекція нараховує збитки за самовільне використання води. Окрім матеріальної відповідальності, керівники несуть і кримінальну, – каже Орест Сінгалевич.

За словами Ореста Васильовича, не можна відноситись до води лише з матеріалістичним та споживацьким інтересом. Навіть найновіші технології очистки не здатні повернути її первинні параметри: фізико-хімічні, бактеріальні показники. Тому питання збереження води стоїть перед кожним громадянином світу. Немає досконаліших процесів, ніж ті, що відбуваються у природі. Найбільш ефективними є технології, максимально наближені до природного процесу. На підприємствах використовують різні методи очистки: біологічні, хімічні, електрохімічні. У частині очистки каналізаційних стічних вод для населених пунктів найкраще проявляють себе технології, побудовані на аналогії з природними процесами. Їх застосування дає можливість зекономити на використанні електроенергії та зменшити забруднення атмосферного повітря парниковими газами...

ЦИФРА: 79,4 млн. м3 води забрано з природних джерел області у 2011 році.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...