Неподалік Тернополя художниця творить мистецькі дива в інвалідному візку (фото)

«Кожній людині буває сумно… Якось і мені здалося, що у житті немає нічого світлого. І хтось ніби промовив стиха: «Світло вже живе у твоєму імені – Світлана…»

Розповідаючи цю історію, Світлана Драган усміхається – і від її усмішки стає тепло на душі й затишно. Вона малює, але студії у неї нема. Світлана живе у геріатричному пансіонаті у селі Петрикові неподалік Тернополя.

Доля дала їй світлу голову, море таланту і… хворобу. Світлана змалку прикута до інвалідного візка і більшість часу проводить у стінах своєї кімнати, яка вікнами виходить у невеликий сад. Незважаючи на це, її картини наповнені життям, і дивлячись на них, відчуваєш силу, якою з нами ділиться ця маленька жінка. Сюжети творів різноманітні: пейзажі, портрети, полотна на релігійну тему. Є у неї й улюблена серія графічних малюнків-асоціацій до висловів Святого Письма.

Життя Світлани Драган поєднує багато різних історій. В одній із них написано, що народилася із вадою у Тернополі. Прожила тут дуже мало, тому майже не пам’ятає, яким тоді було місто. Виховувала дівчинку бабуся Настя, яка мешкала у селі Синява Збаразького району. Світлана із вдячністю згадує її лагідну вдачу та мудрість. Вона була для неї не лише чуйною помічницею і порадницею, а й подругою.

Доки дівчинка була маленькою, бабця носила її на руках до школи. Під час концертів Світлана сиділа на сцені у кріслі й читала вірші, які з нею вивчала. Старенька дуже любила Шевченка, і вони разом часто гортали його «Кобзар». Коли ж учениця підросла, педагоги відвідували її вдома. На запитання, чи важко їй було, відповідає по-філософськи: «Усе залежить від того, чи любиш пізнавати нове. Я любила».

Як і кожна дитина, Світлана малювала. Першими її малюнками були квіти, сонце, метелики та казкові принцеси. Непомітно для неї самої це захоплення перейшло у доросле життя. Нерозлучними друзями дівчини стали книги, а її мрії оживали на папері, пише газета Свобода.

Завдяки любові до малювання вона дізналася, що у Москві є університет мистецтв, де заочно можна вивчитися на художника так званим кореспондентським методом. Написала туди листа, хоч мало вірила, що в далекій столиці відгукнуться. Її прийняли - і потягнулися довгою вервечкою листи між Синявою і Москвою.

– Якщо є бажання, Бог дає можливості, – каже Світлана. –  Щомісяця я отримувала книги та консультації від педагога, який опікувався мною. Виконані завдання надсилала в університет, складала таким чином і своєрідні іспити. Навчання тривало шість років. Диплом художника я теж отримала поштою.

Коли бабуся померла, Світлана залишилася сам на сам зі світом. Про минуле жінка говорить неохоче. Вірить, що над усіма є Бог, який провадить кожного у житті, і саме завдяки йому вона потрапила у Петриків, де живе уже п’ятий рік. Дім художниці – це її окрема кімната з невеликим холодильником, комп’ютером і картинами на стінах. Тут багато вазонів, за якими вона вправно доглядає, і по-особливому затишна аура. Не віриться, що за дверима – довгий коридор із такими ж кімнатами, у кожній з яких причаїлися людські долі…

– Мені пощастило, бо людям подобається те, що я роблю, – зауважує Світлана. – Працівники пансіонату допомагають мені матеріалами для малювання і теплим чуйним ставленням. І кімната, де я живу, світла та сонячна. Мені провели інтернет, завдяки якому теж отримую нову інформацію. Іноді спілкуюся у соціальних мережах, та більше люблю розмову віч-на-віч.

У читальному залі пансіонату є постійна виставка картин художниці. Чимало виставок було і в районі, області, у Києві. А в 2007 році її роботи побували в Польщі у місті Ключе. Картин Світлана не продає, каже, не займається цим професійно – малює для душі, інколи – дарує друзям. Зауважує, що їй щастить на добрих людей, які роблять життя кольоровим, приносять у нього тепло та світло.

Пересувається жінка на електричному інвалідному візку, який називає скутером. Його подарували художниці поляки, і відтоді її світ вийшов за межі чотирьох стін. Вона самостійно виїжджає у двір, щоб помилуватися природою, влаштовує мандрівки до Тернополя.

–  У душі я пілігрим, – усміхається жінка. – Дуже люблю дорогу, для мене вона як молитва. Хоч переважно я закрита в чотирьох стінах, любов до подорожей живе у мені постійно. Як тільки настають теплі дні, сідаю на візок і мандрую до парку, церкви – потребую побути наодинці з Богом. Мене часто питають, чи не боюся їхати по дорозі. А пересуватися я змушена проїжджою частиною, бо тротуари у нас не пристосовані для інвалідного візка. Звичайно, боюся, але у мене простий вибір – сидіти в кімнаті або їхати.

За тиждень збудеться мрія художниці – жінка вирушає у невеличке селище в Боснії та Герцеговині, що носить назву Меджугор’є. Це місце об’явлення Діви Марії. Щороку туди здійснюють паломництво сотні тисяч християн із усього світу.

–  Під час підготовки до подорожі знайшовся благодійник, який побажав залишитися невідомим, і оплатив мою поїздку, – розповідає Світлана. – Хочу подякувати цій людині, я буду за неї молитися. Чудеса трапляються. Диво вже те, що ми живемо. Моїм девізом є відомий вислів «Соntra spem spero» – «Без надії сподіваюсь». Кожна людина – особлива. Ніколи не потрібно втрачати надії.

Ще одна заповітна мрія Світлани – побачити море. У Криму є санаторій для людей на візках, і жінка вірить, що обов’язково побуває там і привезе з собою в Тернопіль клаптик яскравого південного неба на полотні.

Загалом Світлана – велика розумниця. І справа не лише в тому, що жінка талановито малює. Ні, вона приваблює іншим – любов’ю до життя, умінням перемагати у найскладніших ситуаціях і сприймати світ сонячно. Вона навчилася цінувати кожну хвилину, з вдячністю приймаючи те, що дає їй доля. І це найдивовижніший талант, який не кожен у собі вміє віднайти…

З історії про Світлану Драган починаємо низку статей про сильних духом людей. У рубриці «Надія є!» ми розповідатимемо про наших земляків, які живуть і перемагають, незважаючи на невтішні діагнози лікарів і негаразди долі. Проект започаткували разом із обласним відділенням Фонду інвалідів в області та тернопільським телеканалом «ТТБ».

–  Хочеться, аби такі люди стали прикладом для інших, які не можуть знайти себе у цьому світі, – зауважує директор відділення Ірина Базилевська. – Від Світлани Драган я вийшла зі світлом і добром, які вона випромінює. А ще покликання кожного з нас – допомагати тим, хто цього потребує. Думаю, разом нам вдасться втілити бажання Світлани і невдовзі милуватимемося морем на її картинах…

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Трагедія сталася 19 січня у селі Раславка, що у Кременецькому районі. Дитина задихнулася чадним газом. "Загинула малолітня дитина внаслідок отруєння продуктами згоряння. Рятівниками ДПРП-23 м. Почаїв було вчасно ліквідовано та не допущено розповсюдження вогню на суміжні приміщення. Будьте обережні при експлуатації пічного опалення!" – повідомляє прес-служба Кременецького РВ ДСНС. Також нагадуємо, що на Тернопільщині в шлюзовій камері дамби виявили труп жін...
Суспільство
20 січня відзначають свято Івана Хрестителя, того, хто здійснив таїнство Хрещення  Ісуса Христа. У цей день раніше проводилися обряди сватання, а також влаштовувалися весілля. Зі свята Водохреща можна було не обмежувати себе в їжі. У народі кажуть: "Іван Предтеча бере свята на плечі", оскільки завершується цикл Різдвяних свят. За народним календарем дата отримала назву Іван Бражник, зимовий м'ясоїд або ледачий день. Що сьогодні можна сміливо робити, то це...
Суспільство
Пікети, бойкоти, судові процеси - єдину школу Почаєва на Тернопільщині лихоманить уже рік. Затяжна війна батьків з директоркою закінчилася її звільненням. Жінка вважає, що її позбавили посади безпідставно, і у суді вимагає поновлення на роботі і півмільйонної компенсації. Батьки тепер їздять пікетувати райсуд, мов на роботу. "До дітей казала: ви дурні діти дурних батьків".- Розповідає одна із матерів Іванна Петрук. -"До батьків казала: ви тут ніхто". Сім...
Суспільство
Сьогодні православні християни святкують Водохреще. У цей день священики освячують Йорданську воду, занурюючи у неї церковні атрибути - ікони чи хрести. У Гаях Гречинських о. Василь Мокрицький спочатку виконав традиційний церковний обряд, а потім вирішив відійти від "стандартів" освячення води. Цим він здивував усіх присутніх парафіян та здійняв фурор в інтернеті. Його вчинок підтримали як десятки користувачів соцмережі, так й присутні віряни.  Священнослу...
Суспільство
З 15 січня АТ "Укрзалізниця" ввела нові єдині ціни на деякі послуги, що представляються пасажирам у поїздах, серед яких користування комплектом постільної білизни, оплата за чай, каву і питну воду. Про це в залізничній компанії поінформували у відповідь на інформаційний запит ЦТС. Зазначається, що комплект постільної білизни у вагонах СВ та в міжнародних поїздах тепер коштує 60 грн (з ПДВ), в купейних і плацкартних вагонах - 50 грн (з ПДВ). Повідомляється,...
Суспільство
В обласному управлінні лісового та мисливського господарства, під керівництвом першого заступника начальника управління Івана Приймачука та головного мисливствознавця області, головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів Миколи Слюсаревського відбулася семінар-нарада для інженерів-мисливствознавців з питань обліку мисливських тварин. Про це повідомляє прес-служба Тернопільського ОУЛМГ. На території мисливськи...
Суспільство
Після ранкових богослужінь у Тернополі — черги біля храмів. Поблизу Архикатедрального собору в центрі міста набирають воду сотні людей на свято Водохреща. Тернополяни стоять у черзі, яка простяглась вулицею Сагайдачного на десятки метрів, пише Доба
Суспільство
У Тернополі з самого ранку військовослужбовці разом з сотнями цивільних людей, зібралися біля водоймищ, щоб взяти участь у Водохрещі. На березі розгорнутий намет, в якому облаштували пункт підігріву, військовий оркестр грав різдвяні композиції, щоб підбадьорити охочих, усі в очікуванні дійства. Священнослужителі освятили воду, прочитали молитву, привітали віруючих з Хрещенням Господнім. З давна прийнято вважати, що саме в цей день вода має цілющі властиво...
Пригоди
19 січня у Тернополі на вулиці Будного сталася ДТП за участі двох автомобілів. Як повідомили очевидці 0352.ua, один із автомобілів розбитий вщент. Крім цього, один із учасників аварії на «євробляхах». Інформації про долю водіїв та чи є інщі постраждалі наразі немає. Деталі згодом.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!