Через карантин, троє мешканців Тернопільщини не мали чим добратися до лікарні на гемодіаліз (ФОТО)

На початку карантину 38-річна Любов Якимчук із села Гриньки Лановецького району не мала чим добратися до Тернопільської університетської лікарні на життєво важливу процедуру. Тричі на тиждень вона змушена очищати кров за допомогою апарата «штучної нирки». Єдине спеціалізоване відділення гемодіалізу — в обласному центрі.

У Люби непроста життєва ситуація: десять років незряча, дванадцять — на діалізі, більше двадцяти — на інсуліні. Щоразу Люба долає маршрутками або попутнім транспортом близько 70 км зі свого рідного села до Тернополя. Супроводжує її до лікарні мати Галина Василівна. Пандемія коронавірусу і карантин стали для них черговим викликом. Без гемодіалізу люди з хронічною недугою нирок не проживуть і тижня. Про те, як вдалося вирішити проблему з добиранням, Люба розповіла «НОВІЙ…».

— Перестав їздити транспорт, ми не знали, що робити, адже власної автівки не маємо, наймати таксі — дуже дорого, тому я почала телефонувати всюди з проханням про допомогу, — розповіла Люба. — У Лановецькій РДА пропонували тисячу гривень на три місяці, але щоб я добиралася попутнім транспортом. Це було нереально, бо ніхто з водіїв на той час, та й нині, не хоче підбирати незнайомців, щоб не ризикувати заразитися. Кожен хвилюється за своє здоров’я. Зателефонувала я на урядову «гарячу лінію» до Києва.

Порадили звернутися в Управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА. Там повідомили, що в Лановецькому районі є дві автівки, які мали б перевозити людей з інвалідністю. Далі я звернулася до своєї сімейної лікарки, але вона не знала, як вирішити мою проблему. Врешті я набрала в приймальню до голови Лановецької міської ОТГ Романа Казновецького. Хоча наше село не належить до громади, та голова відгукнувся на моє звернення. Я розповіла йому про свою ситуацію. «Допоможіть, бо не виживу!» — просила. Роман Володимирович виділив автомобіль швидкої допомоги, який упродовж карантину доправляє мене і ще трьох людей з району, які потребують гемодіалізу. З Ланівців їздить також на процедуру незрячий хлопчик, його супроводжує мати.

Голова громади зателефонував до завідуючої відділенням гемодіалізу і попросив поставити нас всіх на одні й ті ж дні, бо раніше ми проходити процедуру в різні дні. В інших районах області вже давно налагодили транспортування осіб з нирковою недостатністю, у деяких районах виділяють кошти і люди самі наймають транспорт.

Гриньківська сільська рада виділяє мені 1500 гривень на місяць, щоб я мала на дорогу, але на таксі цих коштів не вистачить. Я перебуваю у групі ризику, тому дуже остерігаюся коронавірусу, намагаюся ні з ким не контактувати, одягаю до лікарні засоби захисту. Звісно, дуже хвилююся, але не їхати до лікарні не можу, бо від гемодіалізу залежить моє життя.

Раніше ми писали: Жителька Тернопільщини через хворобу втратила дитину та чоловіка і зараз потребує допомоги небайдужих

тернопіль. гемодіаліз
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі