"Сумують саме за цим": пенсіонерам на Тернопільщині під час карантину хочеться зробити дещо "незвичне" (ФОТО)

Кременчани Ростислав та Ольга Кучеруки разом вже 59 років. Життя на карантині у пенсіонерів змінилося не надто. Все ті ж звичні справи, будинок, господарка. Кажуть, що важко адаптуватися, швидше морально через хвилювання за своє здоров’я. І хочеться зробити те, чого давно не робили, наприклад, пройтися по магазинах.

Як повідомляє "Кременець-сіті", пані Ольга працювала вчителькою біології, зараз же пенсіонерка жартома розповідає, що відносить себе з чоловіком до категорії пенсіонерів 80 плюс, яким справді не легко переживати цей карантин. Найвищою цінністю для себе вважає здоров'я.

"Зараз для нас важливо берегти здоров'я, адже ми в такому віці, що знаходимось в найбільшій зоні ризику", - каже Ольга.

Ростислав колишній військовий, а тому завжди цінує для себе можливість вільного пересування без будь-яких пересторог.

Життя на карантині у подружжя пенсіонерів не надто змінилося на "до" та "після". Вони мешкають у приватному будинку і не дуже гостро відчувають на собі карантинні обмеження. Більше хвилювань за життя і здоров'я та нестачу живого спілкування із близьким. Саме за цим вони часом сумують. Однак вважають себе законослухняними громадянами й встановлених правил умов карантину не порушують.

"Я тепер добре обдумую чи є потреба мені йти в поліклініку чи можна обмежитись тим, що є, бо всі ми знаємо яка ситуація зараз. Звісно, вдома один перед одним масок ми не одягаємо, але коли дуже потрібно десь піти, де є скупчення людей, то беремо і маску, і рукавички", - каже Ольга.

А вільний час на карантині у пенсіонерів на квітнику та в городі. Є невеличка земельна ділянка, де часто хазяйнують. А ще з'явилося нове карантинне хобі.

"Оскільки ми проживаємо у приватному будинку, то маємо тут в себе декілька курочок, а зараз то ще й маємо нове карантинне хобі, по черзі вигулюємо курчат", - кажуть пенсіонери.

Із продуктами та всім необхідним допомагає син.

"Ми телефонуємо синові і двічі на тиждень він привозить продукти харчування та ліки. Він дуже застерігає нас і забороняє ходити в магазин. Все що нам потрібно ми замовляємо і він нам привозить".

Єдине за чим пан Ростислав дуже сумує, це за походами у товариство "Просвіта". Каже, це буде першим, що він зробить опісля карантину, щоб побачити усіх своїх старих знайомих.

"Люблю спілкуватися з однодумцями та я дуже люблю брати в "Просвіті" нову літературу. Зараз такий період в мене, що друзів, як таких, вже дуже мало, а з тими, що залишилися, я б дуже хотів зустрітися".

Тому Ростислав вкотре, по другому колу перечитує власну бібліотеку, пресу.

"От саме зараз перечитую книгу про історичне минуле Кременця", - каже пенсіонер.

А от Ольга після завершення карантину піде до церкви, бо відчуває у цьому гостру потребу. А ще Ростислав обіцяє зводити її по міських магазинах. Як з'ясувалося, за такими банальними речами пенсіонер теж сумують.

Додав, що засумував вже навіть за звичайним походом до магазину і як тільки завершиться карантин: "я візьму свою дружину і ми просто пройдемося по магазинах".