Чи буде у Тернополі дефіцит і різке подорожчання ліків?

Запровадження європейських норм та контролю за якістю, ефективністю і безпечністю лікарських засобів на фармацевтичному ринку України – тема, що активно обговорюється останнім часом.

Із 1 березня має стартувати процедура видачі ліцензій на імпорт лікарських засобів резидентам-суб’єктам господарювання, зареєстрованим в Україні. Для імпортерів лікарських засобів це не є новиною, а от пересічних громадян така інформація непокоїть, бо ж незрозуміло, чи не здорожчають, а то й зовсім зникнуть з аптечних полиць рятівні пігулки імпортного виробництва. За роз’ясненням ми звернулися до начальника Державної служби з лікарських засобів у Тернопільській області Галини Криницької.

– Нічого надзвичайного в тому, що вимагає від імпортерів ліків Україна, нема. Це звична практика, із жорсткою регуляторною системою, яка вже стала нормою у країнах Євросоюзу, і аж ніяк не є новиною для іноземних виробників, – пояснила газеті Місто Галина Григорівна. – Мета ліцензування – забезпечення мешканців України якісними, ефективними та доступними за ціною лікарськими засобами за рахунок легалізації відповідальності виробника. Іноземний виробник повинен відшкодовувати можливі збитки при виявленні неякісних лікарських засобів і за свій рахунок вивозити й утилізувати неякісну продукцію. Отже, у постачальника буде зацікавленість у якості ввезеної продукції. Наразі ліки в Україну ввозяться не безпосередньо з країни-виробника, а через ланцюг посередників-дистрибюторів. Зрозуміло, що жоден посередник у такій ситуації не може гарантувати якість препарату. Дистрибютори несуть відповідальність тільки за їх зберігання та розподіл медпрепаратів. А от відповідальність за неякісні імпортні лікарські засоби, що виявляються в аптеках, несуть чомусь лише працівники аптек, а не виробники цих лікарських засобів.

Крім того, коли фірма-посередник ввозить до України свій продукт, невідомо, в якій країні і за якими цінами ці ”торговці” закуповують лікарські засоби, відтак препарат надходить до нас за завищеною у кілька разів ціною, порівняно з аналогічними препаратами у сусідніх країнах, де впроваджено процедуру ліцензування імпортних ліків. До прикладу, вартість лікарського засобу структум (таблетки виробництва Франції) в Україні – близько 500 грн, а в сусідній Польщі, де введено процедуру ліцензування, цей препарат коштує 150 грн. Отож прямі угоди з виробниками ліків знищать ланцюг офшорних посередників, що значно знизить ціну на імпортні медикаменти.

Особливо хочу наголосити, що ліцензування імпортних ліків буде відбуватися поступово і не спричинить негативних наслідків для пересічних громадян – дефіциту чи підвищення цін. П’ять провідних національних імпортерів ліків проінформували про наявність на складах необхідних запасів імпортних медикаментів для забезпечення стабільності на фармацевтичному ринку, недопущення виникнення обмежень доступності ліків та зменшення звичного асортименту в аптеках.