Тернопільський аеропорт отримав останній шанс: або літаємо – або пролітаємо

Нещодавно наше багатостраждальне тернопільське летовище отримало сертифікат відповідності аеродрому строком на 3 роки.

Нинішній директор підприємства Олег Стефанський визнає: «Було важко». Проте тепер аеропорт отримав шанс, можливо, останній. Питання стає руба: або літаємо – або пролітаємо.

Смуга – прекрасна, інфраструктура – в порядку!?

– Тернопільщина була потужною авіаційною областю. За радянських часів у нашому аеропорту працювало майже 500 чоловік. У Чортові розташовувалось два авіаполки, в яких служили 2 тисячі людей. І, чесно кажучи, зараз болить душа і серце, коли бачу наш аеропорт, – зізнався директор обласного комунального підприємства «Фірма Тернопільавіаавтотранс» Олег Стефанський. – Та все одно, як фінансист, я бачу перспективи і впевнений: аеропорт «Тернопіль» не збиткове, а прибуткове підприємство. Інфраструктура збудована за радянських часів і не потребує великих капіталовкладень. Злітно-посадкова смуга у доброму стані.

– У місті подейкують, ніби злітна смуга стала коротшою, бо на ній виріс дім…

– Ні, це неправда. Злітно-посадкова смуга у дуже хорошому стані, про це свідчать відгуки пілотів, які виконують чартерні рейси. У нас можуть сідати навіть важкі літаки Боїнги В-737, аеробуси А320. Завдяки допомозі Тернопільської обласної ради та держадміністрації у січні нам вдалося підготувати аеродром до інспектування Державною авіаційною службою України. І от 11 лютого ми отримали на 3 роки «Сертифікат аеродрому».

На сьогоднішній день аеропорт спроможний працювати з пропускною спроможністю 50-60 чоловік за годину через малий термінал, обладнаний всіма засобами авіаційної безпеки. Тобто є рентгеноскопічний апарат для огляду багажу пасажирів, який нам безкоштовно передав Харківський аеропорт за сприяння голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна. Напередодні Євро-2012 вони отримали нове обладнання, а це, оскільки воно у робочому стані, передали нам. До речі, первинна вартість обладнання – мільйон гривень. Ми отримали два апарати і тепер можемо обладнати два пункти пропуску.

А поки летовище періодично приймає чартерні рейси…

– Так, але за рахунок чартерів аеропорт ніколи не виживе. Це одноразові заробітки, вони не покращать економічного стану. Тому зараз я веду перемовини з рядом українських компаній. Нас цікавлять літаки місткістю до 50 пасажирів і вартістю квитка не дорожче 400 грн. Крім Києва, ведемо переговори про відкриття авіарейсів на Бориспіль (Київ), Донецьк, Харків. В Україні вже також створені хаби – великі аеропорти, через які роблять трансконтинентальні перевезення, скажімо, через Донецьк, Харків, Львів у Сполучені Штати. Зараз тернополяни повинні добиратись потягом чи на авто до Борисполя (Київ) або до Львова, і вже звідти летіти до кінця свого маршруту. Але ж нині наші великі аеропорти-хаби, побудовані напередодні Євро-2012, не завантажені. Прийде час, і вони почнуть боротися за пасажира, почнуть доставляти, скажімо, на Бориспіль, Донецьк, а вже звідти – в Америку. І квиток будуть продавати, скажімо, «Тернопіль-Нью-Йорк» – з невеликого аеропорту пасажирів доставлятимуть до великого, щоб зрушити пасажиропотік. Так працює увесь світ. До речі, у Румунії такий термінал створений у Тімішоарі: сюди з Чернівців привозять пасажирів, а звідси вони летять далі. Тому необхідно відкривати регулярні рейси, в першу чергу, до столиці, вважає співрозмовник. Це вплине на інвестиційну привабливість області, тому що сьогодні без аеропорту залучити інвестиції проблематично. Будь-який інвестор одразу питає, чи працює аеропорт. Бізнесу потрібен комфорт і швидкість. Запрацює летовище – одразу з’явиться інвестор, – розповідає “Номер один” Олег Петрович.

Тим часом ведуться переговори щодо відкриття п’яти рейсів на Київ у робочі дні.

– Робити, як у 2010-му, два рейси – по понеділках і п’ятницях, не доцільно. Пасажир повинен звикнути і бути впевненим, що рейс відбудеться. Авіакомпанія має нести відповідальність за здійснення рейсу, – наголошує співрозмовник. – Щодо технічних умов, необхідно мати два літаки – основний і запасний, і тоді у разі чого авіакомпанія завжди зможе забезпечити перевезення пасажирів.

Одночасно ведуться переговори про міжнародні перевезення, бо саме вони дають основний дохід підприємству.

– За статистикою, 170 тисяч жителів Тернопільської області перебувають на заробітках за кордоном, і вони періодично вертаються на Батьківщину. Разом з тим, щоденно на нашому залізничному вокзалі в середньому не вистачає 120 квитків на Київ та 50 – на Москву, бо в потягах немає місць. У період відпусток тернополяни не проти полетіти на відпочинок у Болгарію, Туреччину, і ми зараз думаємо, чи не відкрити влітку рейс на Болгарію? – ділиться планами директор авіапідприємства. – Але тут все впирається у туристичний бізнес, точніше – його відсутність: у нас немає  потужних туристичних фірм, а лише туроператори. Відтак ринок туристичних перевезень формують туристичні фірми, які здебільшого знаходяться у Києві, частково – у Львові, їм простіше відправляти групу від себе, а не через інші аеропорти.

Лідери по боргах

Ще таке, у липні 2011 року через борги по зарплаті зареєстровано колективний трудовий спір. За сприяння відділення Національної служби посередництва і примирення в Тернопільській області проведено всі примирні процедури із залученням представників органів влади. Незважаючи на вжиті заходи, борги по зарплаті так і не погашені. Тим не менше, завдяки роботі відділення Національної служби посередництва і примирення вдалося уникнути акцій соціального протесту колективу, зазначає Олег Петрович.

Зараз в аеропорту працює 35 працівників, для порівняння: летовище в Івано-Франківську обслуговує 190 чоловік, у Чернівцях – 140, у Рівному, де стан речей ще гірший, – 120 осіб.

Через заборгованість по зарплаті (понад 1 млн. 800 тис. грн., загальні борги сягають  майже 4 мільйони) на підприємство не йде працювати молодь. Зараз на фірмі працюють пенсіонери або люди передпенсійного віку. І це не дивно, адже робітники 26(!) місяців не отримують зарплати, і якщо старші люди ще готові працювати на ентузіазмі та невеликі виплати, молодь просто не виживе за ці копійки. Крім того, через невиплату заробітної плати людям не зараховується робочий стаж. Тим не менше, на летовищі вся охорона завдяки Тернопільській обласній державній адміністрації пройшла спеціальне навчання і має відповідні сертифікати.

Також велику допомогу надає Асоціація «Аеропорти України» цивільної авіації, зокрема, щодо забезпечення сучасного обладнання з авіаційної безпеки. Але без відновлення регулярних рейсів колектив підприємства не виживе.

Обіцяти – не літати

– Минулого року депутати обласної ради прийняли програму на 2012-2013 рр. щодо виведення підприємства з кризового стану. На неї передбачено виділення 8 млн. 500 тис. грн. для погашення боргів, у тому числі по зарплаті, відновлення аеровокзального комплексу…

– Так, і будівництво пункту пропуску через державний кордон пропускною спроможністю 180 пасажирів на годину. Це потрібно зробити заради залучення дешевих європейських авіакомпаній – лоукостів (Low Cost) (так називають бюджетні авіакомпанії, які пропонують пасажирам квитки за цінами, нижчими, ніж у класичних авіакомпаніях, що стає можливим завдяки особливій бізнес-моделі лоукост авіакомпаній – авт). Однак сьогодні ані копійки не надійшло – просто в області немає коштів. Області важко утримувати таке підприємство, необхідні державні дотації на підтримку аеродромів. Хоча є повна підтримка і розуміння зі сторони голови Тернопільської обласної державної адміністрації Валентина Хоптяна та його першого заступника Миколи Головача, в.о. голови Тернопільської облради Сергія Тарашевського.

Шляхи відновлення роботи аеропорту шукає нещодавно створене при Міністерстві інфраструктури управління авіації.

Зараз найбільші капіталовкладення – встановити сучасне світлосигнальне обладнання злітно-посадкової смуги вартістю 25 млн. грн. та систему візуального заходу на посадку типу РАРІ. Це дозволить аеропорту працювати цілодобово.

Є дозвіл від обласної ради взяти банківський кредит, але через борги перед Пенсійним фондом, податковою виконавча служба заблокувала рахунки підприємства, арештувала майно. Зачароване коло.

Тим часом, переконаний керівник, якщо до кінця квітня- середини травня, коли починається авіасезон, не відкриються регулярні рейси, говорити про подальшу діяльність аеропорту безпідставно.

– У мене вже немає сил боротися з повітряними млинами, – розводить руками співрозмовник. – Тут повинні бути зацікавлені всі, адже на Тернопільщині є потужний бізнес, є Герої України. Авіапідприємство могло би взяти у борг 4 млн. грн. поворотної фінансової допомоги, скажімо, на рік, щоб розблокувати рахунки і почати працювати. Але для цього потрібно бути патріотом.

Гроші – під крилом літака

Патріотизм на рахунок не покладеш, та визнати: борги у летовища виникли  не вчора, а щонайменше років десять. Ніби саме через борги восени 2006-го австрійський бізнесмен Крістіан Чернер відмовився купувати аеропорт. Зрештою, про це неофіційно говорили у бізнес-колах обласного центру: мовляв, коли підприємець взнав справжню суму боргів, бажання літати у нього миттєво зникло. Довший час регіональне відділення Фонду держмайна (як захисник інтересів обласної ради) судилось, аж поки Верховний Суд не поставив остаточну крапку: підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (співвласником якого і є пан Чернер) повинно заплатити 6 млн. 400 тис. грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору купівлі-продажу. На сьогодні борг складає 4 млн. 641 тис. 448 грн. 72 коп.

Тобто загалом фірма зі Стрию перерахувала в обласний бюджет Тернопільщини понад 1 млн. 758 тис. грн. Якщо це були «летовищні» кошти, чому вони пролетіли повз кишеню аеропорт? І де осіли?

На завершення теми варто нагадати, що у лютому минулого року «Сервіс-Центр» запропонував регіональному відділенню укласти мирову угоду, пообіцявши до кінця 2012-го сплатити решту суми.

– Але щоб підписати мирову угоду, потрібно знати платоспроможність ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий». Бо якщо ми укладаємо мирову угоду, припиняється виконавче провадження по справі, автоматично знімається арешт з майна та банківських рахунків, – пояснив начальник РВ ФДМ у Тернопільській області Михайло Шкільняк. – Тобто те, що ми дійшли до Верховного Суду та добились на всіх щаблях судової влади визнання боргу, на цьому буде поставлено крапку, нам доведеться все починати з початку і ще не відомо, чи ми вдруге виграємо суди.

Аби зменшити ризики, регіональне відділення Фонду держмайна тричі протягом 2012 року зверталось до фірми надати документи, що підтверджують платоспроможність підприємства. Відповіді ми так і не отримали. Паралельно зробили запити у Пенсійний фонд, соціальні органи, податкову службу. З’ясувалось, що на сьогодні підприємство має понад 2 млн. грн. боргів, у том числі 600 тисяч – по зарплаті. Тож про яку мирову угоду може йти мова? – обурюється керівник.

Не зважаючи на одіозність губернаторських колегій (вони більше нагадують привселюдну порку унтерпришибеївської вдови, а не серйозний розбір польотів обласної господарки), проте на одній з останніх голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян запропонував: «Якщо ми не використаємо, що сьогодні на Хмельниччині викупили санаторій «Товтри» у Сатанові, де буде розширення і будівництво нових санаторіїв. Якщо ми через Гримайлів-Скалат на Сатанів не зробимо нормальну дорогу, своїми бездумними діями можемо втратити аеропорт. Бо вони (власники санаторія –авт.) готові до співпраці, а це дозволить відкрити рейси на Москву і взагалі на Росію. Крім того, потрібно думати, як побудувати митний склад аеропорту, щоб приймати вантажоперевезення з Китаю, Туреччини. Це відродження підприємства».

Зрештою, якщо летовище приймає чартерні рейси з тієї ж Туреччини, то чому не обладнати логістичний центр? Нагадаю слова директора Тернопільського аеропорту: якщо до кінця квітня – середини травня авіапідприємство не запрацює… Час пішов.