На катастрофічній трасі Львів-Тернопіль аварії вдається уникнути дивом (фото, відео)

Їхати львівською трасою - небезпечно для життя.

Виїжджаєш з-за повороту, а зустрічною смугою на тебе мчить важка фура з причепом. Помітивши небезпеку, водій вантажівки викручує руль і різко повертає на свою смугу, вкриту глибокими ямами. Причіп дуже нахиляється. Видається, ось-ось впаде на бік. Аварії вдається уникнути дивом.

Власне, такі картини і ситуації – типові. Причому найближчим часом водіям кращі умори мандрівки на Львів і назад не світять.

Краще потягом добиратися

Водії визнають: траса на Львів - найгірша з тих, які проходять через Тернопіль. Тож наважуються їхати автомобілем до сусіднього обласного центру лише у разі крайньої необхідності.

- Я їжджу до Львова на навчання, - розповідає тернополянка Світлана Кузь. - І моя вам порада: аби добратися туди, користуйтеся залізницею. Хоча й там є проблема. Так, із 12.00 до першої ночі - “вікно”. Тоді, окрім електричок, на Львів йде лише один потяг. І квиток коштує від 90 гривень.

Тож якось дівчині до Львова все ж довелося їхати автобусом.

- Порахувала тоді всі свої хребці та ребра, - нарікає вона. - Не відчувала такого вже давно. Крім того, автобус їхав майже три години! На деяких ділянках траси водій рухався зі швидкістю черепахи, аби подолати поорані вибоїнами ділянки.

Аби переконатися, що дорога справді така, як це описують тернополяни, ми проїхалися трасою у напрямку Золочева. Цей райцентр - на півдорозі до Львова. Враження від поїздки - незабутні, пише RIA плюс. 

В’їжджаючи на трасу, відчуваєш себе, наче у прерії. Тільки замість вибілених сонцем кісток, обабіч траси валяються пошматовані вибоїнами автомобільні покришки. Деякі - просто тріснули в одному місці. Інші - розірвані по спіралі. Кожну з них залишив автомобіліст, який потрапив у халепу через глибокі вибоїни з гострими краями. Трапляються дорогою і покришки для легківок, і велетенські скати від вантажних фур.

До слова, одна покришка для вантажівки коштує близько 2-3 тис. грн.

ДАІвців ями не конфузять

Під’їжджаємо до Озерної. Ями перегороджують дорогу довгими широкими вервечками. Автомобіль не може їхати швидше 40 км/год. Якщо додаємо швидкості, починає неймовірно трясти. Машини, які їдуть назустріч, теж їдуть повільно. Жодного працівника дорожньої служби на трасі, яка просто волає про необхідність негайного ремонту, не помічаємо.

Через сотню метрів, помічаємо, що легківки починають мигати фарами. Справді, через хвилину попереду помічаємо пост ДАІ. Інспектори націлюють радар на автомобілі, які “повзуть” розбитою дорогою.

- От кумедні хлопці! Та хто тут більше 60-ти поїде? – сміючись, запитує водій, минаючи інспекторів. - Тут і під 60 по ямиськах їхати вже боляче.

Далі починається шматочок траси, де збереглося ще більш-менш нормальне покриття. Цей відтинок, як ми дізналися, капітально відремонтували кілька років тому. Однак там уже теж помітні невеликі вибоїни. Їхати цією відносно гладкою дорогою навіть приємно. Але саме тут, де ям майже немає, помічаю працівників дорожньої служби. Поруч – спеціальна техніка.

Проте під’їхавши ближче, розуміємо, що вони трасу не ремонтують - обрізають гілки дерев, які ростуть вздовж дороги.

Яма – більше 20 см

Уже під’їжджаючи до Золочева, помічаємо, що дорогу таки ремонтували. Втім, асфальт не стелили — лише засипали найглибші ями щебенем. За райцентром починається найгірше. Автомобіль іноді їде з такою швидкістю, що його обжене людина, яка біжить. мандрувати далі – небезпечно, тому повертаємо назад. Підходимо з лінійкою до однієї із найбільших ям. Глибина - 23 см. Краї - гострі.

- Не обминеш таку, роботи із заміни колеса – гарантовані, - зітхає наш водій.

Така ж ситуація на трасі була і в перші дні весни. Причому за останній тиждень, як кажуть очевидці, нічого суттєво не змінилося.

- Їхав сьогодні, як і кожного дня, тією трасою і жодного працівника дорожньої служби не побачив, - каже тернополянин пан Володимир. - Лише під Львовом, де ситуація - найгірша хтось нещодавно позасипав найглибші ями щебенем. Це ж така важлива дорога! Нею їдуть не лише українці, а й поляки, чехи, німці. А вона у такому стані...

До слова, 120 кілометрів між Тернополем і Львовом, як запевняли чиновники, розпочали ремонтувати 21 лютого. Найгіршу дорогу України взялися рятувати начебто на прохання депутатів обласних рад Тернополя та Львова. Ми вже писали про те, що вони підготували спільне звернення до керівництва країни. Втім, як бачимо, результати ремонту прості водії поки що геть не помітили.

Не ремонтують — лише латають

Є надія, що у найближчі роки ремонт Львівської траси таки розпочнуть. Адже проектно-кошторисна документація на ремонтні роботи вже готова.

Раніше планували там щороку ремонтувати по 10 кілометрів дорожнього покриття. Але намірів не реалізували. Поки що держава не дала на ремонт дороги міжнародного значення ані копійки.

- Розмови про ці роботи були ще до "Євро-2012", - кажезаступник начальника з ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг обласної служби автомобільних доріг Петро Вільчинський. - Але вийшло так: було "Євро" - не було грошей.

Тепер дорожники сподіваюся, що Кабмін виділить кошти на ремонт чотирьох ділянок траси. Адже раніше полагодили лише одну - дев’ятикілометрову. - Але там постелили лише один шар асфальту замість двох, - додає він.

Працівники дорожніх служб, як стверджує Петро Вільчинський, на трасі нині працюють. Однак ремонтом це назвати важко.

- Роботи, на які вистачає коштів, це - утриманням траси, а не її ремонт, - каже пан Вільчинський. - Ями заповнюють кам’яними матеріалами та асфальтують. Такий аварійний ремонт, як каже чоловік, можна виконувати за будь-якої погоди. Але звичайні люди не знають технології такого ремонту. Тож часто водії кидають незадоволені погляди у бік дорожників, які працюють у дощ. Через це майстри відкладають дані роботи. І, як тільки випадають погожі дні, трасу латають.