У Тернополі люди виступають проти самовільної реклами

Часом шедеври реклами можна побачити у найнесподіваніших місцях та з найрізноманітнішою формою подачі.

Не секрет, що багатьох із нас нервують кошлаті від шматків паперу стовпи, всуціль обклеєні оголошеннями вхідні двері під’їздів та заліплені різнобарвними клаптиками паркани. Важко зрозуміти, хто ж є контингентом читачів такої різношерстої самовільної реклами, проте не викликає сумнівів, що наше місто вона аж ніяк не прикрашає. Тернополяни негативно висловлюються з цього приводу:

- Ніколи не читаю такої реклами. Та то й не реклама взагалі, а варварство якесь. Я б на місці влади дзвонила по отих номерах, що люди пишуть в своїх оголошеннях, і накладала штрафи, – говорить пані Надія. Тернополянка пропонує також залучати народних самопіарщиків до виправних робіт на користь міста – зривати свої й чужі оголошення та приводити після них стовпи до ладу.

- Ну я читаю часом, коли маршрутку чекаю, – розповідає студент Андрій. – Там часом такі шедеври можна побачити. Найсмішніше на телефон знімаю, щоб показати друзям.

Міська влада номінально бореться із самовільною рекламою, наприклад, такий спосіб самопіару коштує власникові від 340 до 1360 гривень для громадян і від 850 до 1700 грн для підприємців.

Тернопільська влада ініціювала встановлення по місту спеціалізованих щитів для оголошень,  розміщення реклами на яких є платним. Вартість дозволу на розміщення варіюється залежно від формату оголошення, кількості примірників та часу, скільки воно займатиме місце на дошці. Натомість комунальники обіцяють оберігати проплачені оголошення від пошкодження і зривання. Соціальну рекламу (оголошення некомерційного  характеру на кшалт "пропала собака" тощо) комунальники розміщують безкоштовно.

Й хоча нашим містянам не до вподоби споглядати обшарпані клаптики, задруковані різноманітними шрифтами та списані нечитабельними почерками, проте, коли виникає потреба, зазвичай і самі не гребують таким нехитрим та дешевим способом. Б’ють усі рекорди популярності приуніверситетські території, де будь-яка вертикальна поверхня тим чи іншим чином пропонує квартири/кімнати/дачі/комори студентам, заочникам, ба навіть чорношкірим.

Начитатись наразі можна будь-чого та будь-де, й не усі «підприємливі» тернополяни використовують для цього окремі папірці. Дехто дописує маркером поверх уже готових афіш, комусь у пригоді стає навіть простий олівець.

Тент на зупинці навпроти Обрію + кулькова ручка = дешево і сердито, проте навряд чи ефективно, і вже точно аж ніяк не законно.