Тернопільська школярка пише унікальну та глибоко філософську поезію

Унікальну та глибоко філософську поезію пише Тамара Воробець. Прочитавши будь-який вірш, мало хто здогадається, скільки років поетесі. 

«Мені не можна говорити, а у гаю така краса, і розквітають дивні квіти і мов співають небеса. Нема грози, не буде грому, пшениця колосом зійде, і вийде в поле українка, і гарну пісню заведе. Серпанок сніп тугий зав’яже, стожари сонце розіллють, і руки мамині щасливо до серця доню пригорнуть»

Цей вірш вона написала у 4 роки. Тепер їй 10. І вона – четвертокласниця тернопільської школи №5. Її таланту не можна не подивуватися. І ще тому, що перший вірш, записаний, звичайно, мамою, народився в дівчинки … під час хвороби. У Тамари була ангіна, мама їй зробила інгаляцію, після якої бажано не говорити. Усі свої емоції Тамара згодом виклала у цьому першому своєму вірші.

«Я записувала її слова, а вона підбігала щоразу і доповнювала все новими і новими рядками, – розповідає мама Олена Воробець. – Так народився перший вірш».
Тамара не може писати з примусу. Знаючи її здібності, учителі із школи попросили її створити вірш до свята вишиванки. Тамара не змогла. Вірш народився лише тоді, коли вона побувала на святі і побачила усю красу та різномаїття української вишивки. «Не можу писати без емоцій», – зовсім по-дорослому каже десятирічне дитя.

Батьки Тамари освічені та начитані люди. До виховання доньок (а в Тамари є ще сестричка Оксанка) вони ставляться дуже відповідально. Тато, приміром, відповідає на складні дитячі питання.

«Доводиться працювати як батькові двох дівчат, відповідати на їхні складні питання. Часто постановка питання ставить у глухий кут і, відповідно, доводиться самому готуватися, показати приклад, бути на висоті, дати відповідь, яка би задовольнила їх допитливий розум».

Мама Олена – за фахом лікар, має музичну освіту. Каже, що Тамарі дуже щастило ще й з вихователями та учителями: «Вони побачили талант, душу дитини. Вони не обмежували її, давали можливість самовиразитися, проявити себе» .

До речі, один із творів у шкільній програмі на вільну тему про осінь Тамара написала у віршах. Просто так, за один урок. Та дівчинка мріє стати лікарем, як мама, і обов’язково не дати душі зачерствіти, продовжуючи писати.