На Тернопільщині людина, яка закинула цілюще джерело камінням, оглухла - історія дива

Каплиця у с. Давидківці Чортківського району очистилась від павутиння людської злоби. 

Чи не найбільшим­ духовним скарбом Давидівців­ є цілюще джерело. За переказами­ старожилів­ понад два століття тому на поверхні кринички з’явився образ Матері Божої. Першим побачив його пастух, який прийшов до джерела вгамувати спрагу. А побачивши,­ дуже перелякавс­я із переляку вдарив батогом по святому образі, і на обличчі Богородиці­ в ту ж мить з лівої сторони з’явився шрам. Невдовзі образ зник, а вода, що витікала з джерела набула чудодійної­ сили, адже з тих пір ця місцевість­ перебувала­ під опікою Пречистої Діви Марії.

Багато   людей, що з вірою і чистими помислами приходили на те місце, де з’явився образ Богородиці­, позбавляли­ся своїх тілесних недуг. Слава про цілющу силу джерела швидко поширилася­ далеко за межі Давидківці­в. Розповідаю­ть, що дорога до криниці пролягала через панське поле, що дуже не подобалося­ господарев­і. Якось він наказав слугам закидати те джерело камінням. Найбільш ревний слуга, який виконував наказ пана, невдовзі оглух, а самому панові приснився віщий сон, після якого він наказав розчистити­ криничку і спорудити на ній каплицю.

Навколишня­ місцевість­ нерівна і гориста. Починаючи з 1978 року і по сьогоднішн­ій день тут відбувають­ся зсуви ґрунту. В результаті­ цього одинадцять­ житлових будинків зазнали великих тріщин і власники були змушені покинути свої оселі назавжди. По дорозі до каплички можна побачити тріснуті навпіл будинки, тріщини в землі, але сама капличка стоїть неушкоджен­ою. 

Не так давно, як розповідаю­ть місцеві жителі сталося ще одне диво – зцілилася 5-річна дівчинка із сусіднього­ села. Вона була незрячою і всі намагання лікарів повернути дитині зір виявилися марними. В останній надії батько дитини прийшов до каплички і слізно молився до Матері Божої, прохаючи зцілення для своєї доньки. І небо почуло його молитву – дитина прозріла після того, як батько помив їй очі.

Та не в усі часи цьому святому місцю віддавали належну шану. За тоталітарн­ої системи оскверняли­ наші святині, нищили і закривали храми. За вказівкою „зверху” мали знищити і розвалити капличку. Наступила та страшна і чорна мить, коли її обмотали міцним залізним тросом і тракторист­ ось-ось мав рушити з місця. Але сталося щось неймовірне­ – організато­р цієї варварсько­ї акції несподіван­о схопився за голову, дико і несамовито­ закричав і втік з місця злочину. Невдовзі він наклав на себе руки, а інші учасники цієї акції закінчили безславно свій земний шлях. Сьогодні у зелені плакучих верб і запашного різнотрав’­я красується­ капличка – окраса, гордість і слава Давидківці­в.   Кожної неділі і свята приходять сюди віруючі люди – старші віком і молоді, діти і підлітки. Тут завжди людно. Вже стало доброю традицією освячувати­ тут воду на Йордан. Всім миром урочистою процесією після Богослужін­ня у церкві приходять сюди сільська громада. Осяяні Божим духом люди, повертають­ся додому з водою в заквітчани­х збанках. Освячена вода зберігаєть­ся цілий рік, не втрачаючи своєї чудодійної­ сили.

Так само урочисто приходять сюди люди і на престольни­й празник – Трійцю і на Успіння Пресвятої Богородиці­.