• Головна
  • Навіть під час посту тернополяни рятуються від зла у… злі
21:00, 27 березня 2013 р.

Навіть під час посту тернополяни рятуються від зла у… злі

Християни переступили поріг Великого посту, який є особливим часом духовного очищення. Так, як природа нині прокидається зі сну, так і людська душа через покаяння і покуту пробуджується до нового життя.

Піст — це не лише утримання від певної їжі, а передусім заглиблення у внутрішній світ. Змінюються цінності, сьогодення дає нові виклики, з’являються нові спокуси... Тож над чим варто задуматися і працювати нинішньому християнину, аби досягти духовної рівноваги серед швидкоплинності часу, інформаційної «атаки» та непростих духовних кореляцій? З таким запитанням Нова Тернопільська газета звернулася до доктора догматичного богослов’я, пароха тернопільського храму Всіх святих українського народу отця Володимира Гринди. У бесіді ми закцентували увагу на так званих чеснотах українців, які тримають нашу духовність і які варто вдосконалювати, і на вадах сучасного суспільства, які втягують нас у гріх і з якими треба боротися.

Треба  вдосконалювати 

 Вміння бачити свій гріх

— Головний критерій посту — щоб людина переосмислила своє життя, побачила свій гріх, збудила щирий жаль, постановила поправитися, покаялася і спокутувала за вчинене. Це, власне, є п’ять умов доброї сповіді, — зазначає отець-доктор Володимир. — Кожна людина має біологічний, соціальний і духовний рівні. На біологічному рівні проявляються базові інстинкти — потреба у їжі, відпочинку, безпеці, соціальний рівень — це аналіз своєї поведінки, соціальні потреби, а духовний рівень — дотримання моральних принципів. Такими принципами для християн є десять заповідей Божих, які вказують, що можна, а що — ні, їх відчуваємо навіть підсвідомо. Перед Великим постом церква роздумує над притчею про блудного сина, який вибирає гріховне життя, доходить до певної межі і опиняється над прірвою. Переосмисливши свій занепад, кається, вирішує перемінитися, перепрошує батька і спокутує. Люди часто зводять своє існування до біологічного рівня, занедбуючи соціальний і духовний, а саме 40 днів посту є нагодою до вдосконалення. 

Духовність закладена у генах

— Незважаючи на різні вади суспільства, українці мають високу духовність і моральність, що, можна сказати, передається генетично. Ми більш духовна нація порівняно з європейськими країнами та Америкою. У нас нема таких жорстоких убивств, як на Заході, згадаймо хоча б, як нещодавно американський юнак розстріляв школярів. Такі речі у нас контролюються не лише органами правопорядку, а й суспільною думкою. Ми не такі розгнуздані, як Європа, яка через сексуальну революцію впала у прірву бездуховності і невідомо, чи зможе повернутися, бо Господь карає за гріх. 

Подружня жертовність

— В Україні споконвіків існує чудова родинна модель, побудована на рівності чоловіка і жінки із взаємною жертовністю і взаємо-допомогою, а також на повазі дітей до батьків. Саме тому у нас збереглося бажання мати сім’ю. Якщо ж глянути на Європу, то там через феміністичні тенденції розвалилося багато родин, бо жінці нав’язують думку, що вона не повинна терпіти чоловіка. Українські жінки не мають потреби боротися за права у сім’ї, бо вони і так фактично керують у своїх родинах, адже у нас матріархальний устрій. Але наші жінки розумні — вони багато чого вирішують і водночас поважають чоловіків. Натомість через моральне зіпсуття у Європі чоловіки почуваються пригніченими, більше того — не хочуть створювати сім’ю, бо, зіткнувшись з феміністичною зверхністю, починають цуратися сімейних обов’язків. У європейському світі втратилося поняття жінки як подруги, недаремно церква називає сімейні стосунки — подружжям, вказуючи, що у сім’ї не має бути зверхності чи зневаги, а лише дружба, рівні стосунки, закладені на любові.

Чужа проблема — не чужа

— Наш народ — щирий і відкритий до спілкування. Натомість у заможних країнах люди гостро відчувають самотність. Якщо у наших селах мало не всі родичі, то Європа втратила родинне коріння. Урбанізація стерла зв’язок поколінь. Знаємо, наприклад, якщо у США ти прийшов до рідних без попередження, тебе навіть не запросять до столу, а у нас — завжди раді гостям. Українці переживають одні за одних, завжди готові прийти на допомогу. На Заході, на жаль, це нівелювалося, а тому й втратилося родинне виховання. Ювенальна юстиція, яку нам нині просувають, дозволяє дитині поскаржитися на батьків до суду у будь-яких випадках. Для нас це шок! Невже діти — сумнозвісні Павлики Морозови, здатні видати батька? А в Європі це норма, діти «здають» батьків через дрібниці, які можна вирішити в сім’ї. А держава ще й може «захистити» цих дітей — віддати родині… нетрадиційної орієнтації. Чомусь замовчуються дані, що майже третина судових рішень у Європі позбавила батьків власної дитини, даної їм Богом.

Треба подолати

Загроза релігійного хаосу

— Занепад християнства в європейських країнах призвів до панування мусульманства. Але Європа побудована на християнських цінностях, тому інша мораль, у даному випадку — мусульманська, викликає конфлікт у середині соціуму, тому виникають різні соціальні групи, які Європа пережила після Другої світової війни, а саме неофашистські партії. Там, де мусульманство було споконвіків, там воно природне, а у нас — ні. Скажімо, мусульманин може мати кілька дружин, для християн це гріх. Католицька віра стає однією із безлічі релігій. Ми прямуємо до того, що християни перестануть розуміти, де правдива церква. Нав’язують думку, що є різні начебто правдиві дороги до Бога, католицька церква — лише одна із них, через це християни починають блукати, виникає релігійний хаос. У Європі нині безвір’я, нема покликань. Наймолодший священик в одній з іспанських єпархій має 54 роки, у духовній семінарії навчаються четверо студентів, у селах пустують храми, словом, духовний занепад.

Прогрес витісняє духовність

— Кажуть, що прогрес нині вперто витісняє духовність, а отже, й Бога, що розум переважає над духовністю. Справді, ми швидкими темпами рухаємося вперед у плані матеріального забезпечення, пристосували світ до себе, але це не означає, що змінилася базова природа людини. Мораль не змінюється. Якщо п’ять тисяч років тому людина розуміла, що погано, то й сучасники це визнають. 

Ми «підігнули» світ до своїх потреб і отримали більшу нагоду до гріховності. Божок прогресу пропонує пересуватися з небаченою швидкістю, задовольняє усі матеріальні потреби, не забороняє насолоджуватися життям, навіть начебто піднятися до могутності Бога. Нам пропонують «вигідну» релігію, сповідь підмінюють бесідою з психологом. Але у цій споживацькій гонці замовчується, що людина складається не лише з тіла, а й з душі, а отже, матеріальні блага — це лише один бік медалі. 

 Більший доступ до гріха

— Через телевізор, комп’ютер, пресу маємо більший доступ до гріха. Скажімо, посидівши день біля телеекрана, людина може вивчити з п’ять способів убивства, реклама з антинаркоманії навчить колотися, антиснідівська пропагує розпусту... У кожному фільмі мусить бути бодай п’ять хвилин розпусти, дошлюбні стосунки, гомосексуалісти, наркомани. Така модель подається молодому несформованому поколінню, як норма. Наше суспільство замість того, аби боротися з гріхом, пропагує його. А молоді люди, батьки яких часто за кордоном, неперебірливо, як губка, втягують все це. Якщо дитина чогось не знає з реального життя, то без проблем навчиться з віртуального. Але ми розуміємо, що цією пропагандою править великий капітал, якому байдуже до людських цінностей. 

— Парадокс нинішнього світу у тому, що люди рятуються від зла у… злі. Зіткнувшись із сатанинським світом, люди просять помочі у… ворожок, екстрасенсів. Звідки людина може знати чиюсь долю або де знаходиться зникла людина чи загублений перстень? Злі сили можуть підказати, але чим доведеться пожертвувати людині задля цих «знань»? Звісно, душевним спокоєм. А ще гірше, коли вдаються до пороб іншій людині. Але є одна річ: сатана ніколи не був сильніший від Бога, і якщо людина ходить до церкви і щиро молиться, то жодне ворожбитство не може їй нічого зробити. Людина сама вибирає: або Бог, або диявол. Звідти й наслідки: раз звернувшись до нечистого, людина дає йому право володіти нею. Люди часто виправдовуються, що їх змушує безвихідь, і не усвідомлюють, що іноді просто треба прийняти хрест, як Христос, і освятитися, а не продатися дияволу, адже він не в силі забрати вашого хреста, хіба що зробить його ще важчим.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...