"Право не померти": юристи розповіли, що чекає на Андрія Пекельного (ФОТО)

"Право не померти": юристи розповіли, що чекає на Андрія Пекельного (ФОТО)

24-річний ветеран АТО Андрій Пекельний на Великдень (2 травня) на Великдень наніс смертельне поранення одному із кількох нападників, які переслідували його, а згодом вдерлися до його домівки. Справа привернула до себе увагу всієї України, а подробиці випадку, зокрема і оприлюднене відео переслідування Андрія, викликали жваве обговорення у громадськості, правозахисників і юристів.

Як інформує "Радіосвобода", згідно з Кримінальним кодексом, захищаючись від нападу, не можна перевищувати межі необхідної оборони. Втім, у кожній справі вирок залежить від того, де саме такі межі побачить суддя.

У великодній вечір 2 травня двері будинку 24-річного мешканця села Глещава Андрія Пекельного почали ламати кілька молодих людей, із одним із яких він до того мав конфлікт у сільському клубі. В домі, окрім Андрія, була його мати.

Хлопець взяв ножа, вийшов до нападників і в бійці поранив одного з них. Компанія втекла, та згодом поранений помер від втрати крові. Поліцію Пекельний викликав сам. Йому повідомили про підозру в "умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони".

Кожен має право на самооборону та захист свого житла. Виступаємо за законність та чесне і справедливе розслідування справи Заява бойових побратимів

На підтримку Пекельного – ветерана бойових дій на Донбасі – виступили не тільки рядові коментатори в соцмережах і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков (попри відсутність повноважень в рамках цієї справи), а й 80-та окрема десантно-штурмова бригада Збройних сил, у якій він служив.

"Кожен має право на самооборону та захист свого житла. Виступаємо за законність та чесне і справедливе розслідування справи", – заявили в бригаді.

До захисту ветерана долучився адвокат Віталій Коломієць, який захищає активіста Сергія Стерненка у схожій справі. Об’єднання OK Legal, до якого він входить (7 травня воно заявило про вихід зі справи), повідомило, що спершу Пекельному повідомили про підозру за статтею про умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті.

Лише потім справу перекваліфікували у вбивство в ході перевищення меж необхідної оборони. Втім, захист хлопця наполягає, що йому взагалі не повинні були повідомляти про підозру, адже він захищався від групи нападників, які вломилися до його будинку.

Що таке необхідна оборона?

Згідно із Кримінальним кодексом, це – дії на захист власних прав та інтересів або прав та інтересів іншої людини, а також суспільства та держави шляхом заподіяння тому, хто посягає на ці інтереси, шкоди, достатньої для припинення його дій.

В публічному просторі про це поняття найчастіше згадують, коли йдеться про захист себе та інших людей від нападу. Так відбулося в справі голови Федерації з крав-мага України Антона Фарба – після бійки, в якій він захистився від трьох нападників, завдавши їм ударів ножем, його притягнули до відповідальності, але в 2017 році Житомирська місцева прокуратура закрила справу за підсумками досудового розслідування.

Перевищення меж необхідної оборони – це завдання нападнику шкоди, непропорційної його намірам. Кримінальна відповідальність передбачена, якщо таке перевищення призвело до смерті або тяжкого поранення зловмисника.

За вбивство при перевищенні меж оборони передбачено до двох років виправних робіт, до двох років ув’язнення або до трьох років умовного терміну.

Існує також поняття "уявної оборони" – якщо загрози насправді немає, але людина переконана, що вона є, в неї також є право на самозахист.

В яких випадках за самозахист не карають, навіть якщо він призводить до смерті?



Не тягнуть за собою кримінальну відповідальність дії для самозахисту, якщо:

нападників кілька напад пов’язаний із протиправним проникненням у житло чи інше приміщення нападник чи нападники озброєні.

"Якщо людина спить вночі, в неї відкривається вікно і залізає якась особа, то там не треба розбиратися, вона озброєна чи не озброєна, можна використовувати всі доступні засоби, як Джон Вік – від олівця до нарізної зброї", – наочно пояснює адвокат Роман Родін.

Але він же згодом підкреслює: самозахист вважається виправданим, якщо людина бачить загрозу для свого життя, а не майна:

"Захищати своє майно можна, але, якщо в рамках цього особа помре, навіть якщо не було наміру вбивати, буде відповідальність".

Юрист "Центру демократії та верховенства права" (CEDEM) Іван П’ятак пояснює: поліція має відкрити справу в будь-якому разі, але не мусить одразу повідомляти про підозру, як це сталося з Пекельним. Спершу вона має виявити обставини, які свідчили б про перевищення меж самозахисту. Але прокурори, які повідомляють про підозру чи погоджують її слідчому, можуть таким чином "убезпечуватися".

Поліція має відкрити справу в будь-якому разі, але не мусить одразу повідомляти про підозру, пояснює Іван П’ятак

"Вони (прокурори) вважають, що краще пред’явити підозру, щоб потім до них не застосовували жодних дисцпліарних стягнень, вони так само перебувають під тиском і неважливі обставини кримінального провадження, важливо себе убезпечити", – пояснює він.

Більше того – юристка CEDEM Марії Угринович в своєму аналізі від грудня 2020 року вказує на випадки, коли суди ігнорують навіть ті винятки з правил, які виключають кримінальну відповідальність, і все одно виносять обвинувальні вироки.

Де пролягають "межі необхідної оборони" і хто їх визначає?

Тут починаються складнощі. На основі реєстру судових рішень Угринович виснувала, що українські суди схильні ухвалювати різні рішення, розглядаючи схожі за обставинами справи про самозахист.

Якщо одну людину, яка, захищаючись від нападу, поранила або вбила когось, можуть виправдати, посилаючись на те, що вона діяла в межах необхідної оборони, то інший обвинувачений за таких же умов може отримати реальний або умовний термін.

"Такі розходження у судовій практиці не забезпечують конституційне право на життя та його захист від протиправних посягань. Крім того, ця діаметрально протилежна практика формує образ безпорадності жертви – навіть якщо потерпілий зуміє протидіяти злочину і захистити власне життя, з великою вірогідністю його може "покарати" правоохоронна система", – пише юристка.

Роман Родін звертає увагу, що від початку обвинувачуваний повинен доводити, що напад становив загрозу його життю.

"З нашим законодавством проблема саме в тому, що оце трактування необхідної оборони і перевищення – воно дуже суб’єктивне: коли зрозуміти, що саме твоєму життю загрожують?", – пояснює він.

При цьому саме законодавство Родін оцінює як якісно виписане, але чіткого визначення меж необхідної оборони в ньому немає. В разі, якщо нападник загинув, суд визначатиме, чи діяв обвинувачуваний адекватно загрозі. Адвокат пояснює на прикладі нападу групи осіб:

"Якщо людину просто "гопники" почали штовхати, а він взяв і одного з них пирнув ножем – скоріш за все, буде відповідальність, оскільки буде важко довести, що було саме намагання позбавити життя. Але, на мою думку, це не дуже правильно. Людина, яка захищається, в останню чергу буде думати "блін, а мене посадять чи ні?" – це неправильно. Тому що це також може мати летальні наслідки, оскільки людина, замість захищатися, буде думати, як не сісти у в’язницю, і її вб’ють. Від цього нікому краще не буде. Тому ця межа надзвичайно тонка", – міркує він.

Як можна виправити ситуацію?

На той момент адвокат Пекельного Віталій Коломієць, спілкуючись із Радіо Свобода, припустив, що справедливому розгляду справ про самозахист могли б сприяти зміни в Кримінальному процесуальному кодексу: "щоб слідчому враховувалося показником встановлення факту перебування особи в стані необхідної оборони із закриттям провадження в цій підставі".

Основну ж проблему він бачить не в законі, а в усталеній практиці.

"Якщо говорити в процентному співвідношенні, то все ж таки у 80% це зміна міліцейської, радянської традиції, коли в законі про міліцію було написано, що задачею міліції є забезпечення безпеки громадян, а вони самі не повинні цим займатися, і ця тяглість 30 років зберігається, і 20% цієї проблеми – це питання вдосконалення певного законодавства, більше процесуального", – вважає правник.

Іван П’ятак не бачить потреби змінювати законодавство, тому що проблема – у стані судової системи.

"Судді в нас, замість того, щоб перевіряти, наскільки обґрунтованою є підозра, перевіряти матеріали справи, дуже часто просто копіюють те, що прокурори написали. У цих випадках, коли ми аналізували дуже схожі обставини, на моє переконання, судді не виконували ті завдання з перевірки обставин кримінального провадження, які на них покладені, і це питання до кваліфікації і моральності і особистих якостей суддів. Якби судді були принциповими і ставали на позицію норм, які передбачені – верховенства права, того, що життя і здоров’я особи є найбільшою цінністю – я думаю, що в нас сформувалася б позитивна практика, і таких ситуацій було б по мінімуму", – впевнений він.

Його колега Угринович у своєму аналізі висловила думку, що Верховний Суд має закріпити єдину практику застосування норм про необхідну оборону та "довести власну позицію до місцевих судів для обов’язкового врахування при розгляді такого роду кримінальних проваджень".

Що робити в разі, якщо самозахист призвів до поранення чи смерті нападника?

П’ятак радить шукати адвоката, який зможе з самого початку збирати докази самозахисту та контролювати, щоб вони належно фіксувалися, "нічого додатково не підкидалося і не переміщувалося".

"Головне – не змінювати обставини, які відбулися, тобто, надивившись фільмів, вкладати в руку сокиру чи інший небезпечний предмет для тих, хто вас зараз побачить… Ховатися й тікати з місця події – це нічого не дасть, скоріш за все знайдуть і потім буде дуже важко доводити, що це була самооборона", – радить Родін.

Він додає: необхідно також одразу викликати поліцію, але без адвоката спілкуватися з нею не варто:

"Поліція буде ставити провокативні питання і, скоріш за все, це буде не на користь людини", – застерігає він.

Андрій Пекельний вбивство Великдень юристи право захист
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі