"Ой біда, біда": гумореска Владзя про зникнення Фейсбука "запалила" мережу

"Ой, біда біда сталася!!! Шість годин всі люди в світі, разом зі мною, сходили з розуму, бо пропав Інстаграм і Фейсбук! Як зараз пам’ятаю той страшний день – беру я телефон – не обновляється! Боже, шо робити?! Мені ж треба «туда», і «там» на всьо подивитися, полайкати, потикати, прокоментувати, пофукати, послати, відписати, подякувати, заблокувати! Ну, думаю – спокійно, візьми себе в руки шмата! Може нема інтернету? Перезагрузив роутер, перезагрузив телефон, виключив і включив світло на щитовій, про всякий випадок! Не помогло! Глянув, що на рахунку 76 гривень, скоренько поповнив ше на 250, бо може замало їм там в тому Київстарі! Не помогло! Руки трясуться! Ходжу по хаті, паніка – не знаю що робити! Взламали сволочі! Прикидаю, чи часом нема в мене там чогось забороненого! Та нема, повитирав! Чи, може, якомусь хакеру щось написав не то? Вроді тільки банк послав! Думаю… Написав всім, кого знаю, що біда коло мене страшна! І почали мене всі «заспокоювати»… в світі сталося щось дуже страшне… обвалюється все! Біржі, банки! Згадую, що в мене на карточці 850 гривень 43 копійки! Бляяяя – пропали! Все обнуляється і ми вертаємося в кам’яний вік, де не буде нічого! Голо! Чую сповзаю по стіні на підлогу… І згадую слова з Біблії - Буття 1:2 – «А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею». Сиджу, молюся. Ну думаю - всьо! Почалося…а нє все закінчилося! А я ще такий молодий… тільки 44. Світ вже не буде таким, як був раніше. Просто буду в селі ходити з сокирою, пити з джерела, палити патиками, лапати рибу списом, полювати з луком, ходити в телячій шкірі, в туалет – в кущі з лопухом, за секс битися з вождьом, митися тільки літом, їздити на коні, доїти корову, спати в соломі, середній вік 30 років – то я вже получається дід… ото думаю чекає мене майбутнє. Оглядаюся і розумію, що все, що я придбав і все, що забезпечує мене комфортом стане непотрібна: телевізори, холодильники, машини, розумний пилосос, ноутбук, комп’ютер, духовки, кондиціонери, крісло з підігрівом – всьо до сраки. Страшно стало! Сиджу в кутку і плачу: не встану я більше вночі в туалет, і не ляжу біля своєї коханої, яку беру гарячою рукою і легенько пальцями її три години до ранку по екрані туда сюда, туда сюда…в мене очі червоні, вона замучилася, запхав ззаду штекер на повного і заряджаю… Не буде більше з самого ранку Інстаграма, де дивишся спочатку хто шо виставив з друзів – Коля шось розказує на камеру, а я думав він мудріший. Юля в купальнику виставила ногу вперед, але живіт можна би було і втягнути! Леська зробила сіськи, а я її ще без них пам’ятаю, коли вона могла бігати, а зараз би ними ніс розбила. Христина зробила попу за 2000 доларів… ну як зробила? – Запхала дві штуки баксів в сраку. Ігорко в сторісі рекламує суші, бо в сушібарі не продаються ніхера! Бо то не Йокогама, то мать його Тернопіль. Їв я ті суші – липкий риж і мацюпунічкий кусочок рибки. Якщо не мачати в ту чорну мацянку – то вдавишся. Вже не взнаю, шо можна вивчити англійську за 2 тижні за супер-пупер методикою, де треба послухати хвилину в день і говориш, як з Бангладешу. А нас в інституті якогось грома як баранів 5 років вчили.

Не буду знати більше новин з Твіттера, де читаєш, ше не поняв про шо, а вже дальше треба читати. Не буду більше знати в кого день народження, щоб поздоровити – того нє, бо дурак, того не знаю, в тої може чоловік прочитати. Нічого більше не буде. Сум буде в світі і пустота…

І, згадалося, як ми сумно колись жили без нічого. Дивилися на небо, ліс, гори. Де не фотографували – запам’ятовували, а потім розказували кожну деталь – бо була пам’ять не 256, а тисячі террабайт. Де не розводилися через фотографії, які забули стерти, а він в телефоні побачив, сука. Де гралися з дітьми а не з телефоном, а діти гралися з іншими дітьми, а не з планшетом. Де гладили корову по мокрому носі, а не ставили лайк стейку з телятини. Де висіли догори ногами на турніку, а не висіли на лінії. Де цілувалися в роздягалці з дівчатами, а не висилали губи в Вайбері. Де йшли на танці і танцювали, а не «смотрєлі відєо про діскоьєку до конца - жєсть»! Де Їхали на базар за взуттям, на папері міряли - бо 43-й є заменшений, а 42-й забільшений. - і то всьо треба міряти! А тепер прислали по інтернету! А помацати, понюхати, взути, пройтися!?

Ми 6 годин прожили як колись – без телефонів в руках. Ми прожили без аварій на дорогах. Бо я не люблю тих придурків, які в машині сидять в телефонах і можуть в’їхати в мене, коли я сиджу в телефоні. Ми просто жили між минулим і майбутнім, де час зупинився на шість годин…", – написав Владзьо.