Ми все зможемо разом: вистояти , перемогти і підняти синьо-жовтий

Який вже ранок починається з новин. І продовжується, і закінчується так само... Вони різні, десь трохи сумні, десь дуже навіть втішні. Всі ще тримаються, бо іншого виходу немає. Хтось допомогає, хтось тримає нейтралітет.

Ми вже потихеньку розуміємо, що єдина надія була і буде лише на нас самих. На кожного українця, який записався в тероборону, пригостив біженця чаєм, закупив омуніцію для армії, вбив російського окупанта, дістав з того світу пораненого. Ми самі найкраща опора. Не США, не Британія, не Франція, а ми, кожен. Нам не можна здаватись. Навіть на одну долю секунди.

Як би там не було, ми вже перемогли. Самі себе, бо згуртуватись, як ніколи раніше, Європу, бо показали, чого ми варті, ворога, бо розгромлювали рашистське військо і продовжуємо це робити. Нам страшно, навіть дуже. Але це нормально. Бо страх - рушійна сила, яка обов’язково зникає, коли починаєш щось робити.

Тож дуже хочеться попросити кожного українця, який знайшов притулок на заході України, який сидить в бомбосховищі на півночі, тримає зброю на сході чи виганяє окупантів голими рукам на півдні, не падати духом! Ми все зможемо разом: вистояти , перемогти і підняти синьо-жовтий! Вперед - до перемоги!