"Найгостинніші і найтолерантніші люди": жінка-переселенка зворушливо подякувала за прихисток на Тернопільщині (ФОТО)

Жінка із Київщини рятувалася від російських окупантів, вирушивши у західні області України. Любов Кустовська провела у нашій області місяць і вирішила теплими словами із вдячність розповісти про своє перебування на Тернопільщині.

Жінка написала про це на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

"Я повернулась!

Місяць провела в чудовому селі Шляхтинці на Тернопільщині. За цей час я дізналась,що найдоброзивчливіші, найгостинніші, найдобріші і найтолерантніші люди живуть саме в цій західній частині України.

Біженців поселили в місцевій школі. Зустріли, обігріли, нагодували, запропонували душ і прання речей. А ще гуманітарну допомогу, кому було потрібно. Більшість групи була з розбомблено Харкова. Були люди, які втратили домівку. І в порівнянні з ним, було не дуже зрозуміло, чому я опинилась серед цих людей, адже я могла лишатись дома, навіть з близькими артилерійськими вибухами і заревом за будинками неподалік, яке я бачила зі свого вікна.

Лише пізніше, після звільнення Київщини і побачених звірств нелюдів, я зрозуміла, чому раптом вирішила виїхати. Мабуть, моя інтуїція спрацювала, хоч я не чека такого ставлення до населення від окупантів. Це могло чекати і мене, аби не вчасно підірваний міст і стійкість наших захисників.

Повернусь до чудових людей тернополян. Я в захваті від всіх працівників школи з якими звела доля. Ніколи не зустрічала в одному місті стільки доброзичливих і щирих людей! І я прожила у них в нахлібниках не один день, а цілий місяць! Але бачила від директора школи, учителів, працівників кухні лише турботу і доброту.

Переселенці отримували триразове харчування. І це не була просто якась їжа. Для нас старалися! Годували різноманітно і смачно, навіть робили домашні пельмені,вареники,голубці ,налисники і пиріжки. А на десерт дуже смачне печиво,мед і домашнє варення!

А ще ,поряд зі школою є сільська амбулаторія, де мені зробили бустерну дозу пфайзера. А коли у мене загострились старі болі - дівчина з соцслужби купила мені в Тернополі ліки( бо я не знака куди їхати,на чому їхати,як повертатись?), медсестри робили уколи і майже щодня до мене заходили лікар або медсестра,щоб запитати про самопочуття.

І нарешті я уже могла їхати додому. Купила квиток на потяг. Час відправки- 23.58. Комендантська година-22. Як дістатись старій бабі (це я про себе-ну може не дуже старій, але підстаркуватій) з великою валізою, котом в переносі, рюкзачком і пакетиком?

Староста чотирьох сіл, пан Роман, не тільки відвіз на вокзал в Тернопіль,а ще й чекав зі мною дві години,щоб посадити на потяг. Прощались з тернополянами як рідні, обнімались і домовились зустрітись після Перемоги. І тепер я дома, кіт щасливий, орхідеї живі ! Для щастя не вистачає лише Перемоги!!!

Ой,ще не кінець розповіді. Ще ж треба дістатись з вокзалу до Вишгорода. І тут знову добра людина! Написала в вайбергрупі будинку чи не буде хтось недалеко,щоб довезти додому. Один молодий чоловік з сусіднього під'їзду відгукнувся і погодився спеціально заїхати за мною. Потяг запізнився на дві години, але Богдан (дай йому бог здоров'я і всього чого він бажає!) дочекався, доніс важезну валізу через всі переходи і сходи, і привіз нас з Барбарисиком додому.

І ще не кінець. Виїзджаючи, віддала всі свої продукти з холодильника,а їх було дуже багато. Повернулась до пустого холодильника. Знову спитала в групі чи працюють магазини і чи є продукти (коли виїзджала були проблеми).

Виявилось, що магазини працюють і продукти є, але дві молоді дівчини з мого будинку вирішили,що не варто мені бігти з гори в магазин,а потім на гору з продуктами і принесли мені подарунок: яйця,сир,мюслі і паштет! Українці, ви неймовірні! Ніхто і ніколи нас не переможе! Дякую Всім!!!

PS по дорозі до Тернополя дізналась,що моя дочка вийшла заміж. Її обранець мені дуже сподобався. Альона і Саша, бажаю вам щастя!!!",- ідеться у повідомленні.