На Тернопільщині існує звичай – він дивує і одночасно жахає

У Тернопільській області існує звичай – він дивує і одночасно жахає. На кладовищах поряд з могилами залишають надгробки для… живих. На них вже викарбувані імена та дата народження людини, яка залишила собі місце для поховання.

Як розповідає «Погляду» протодиякон Олег Гах, це питання дуже суперечливе.
«Якоїсь заборони з боку Церкви на це, я поки що знайти не можу, хоча припускаю, що традиція більше католицька, аніж православна, бо ми знаємо про існування сімейних склепів і гробівців на Заході.»

Також Олег Гах надав декілька тез по цій темі:
1. Церкві відомі святі, які ще за життя передбачали свою смерть і наперед наказували де і як їх поховати, що написати на могилі і т.д.
2. Бувають ситуації в житті коли людина наперед знає, що після її смерті нікому буде потурбуватись про її могилу (немає дітей, повиїжджали всі, тощо…)
3. Людина покликана прославляти Бога всім своїм єством, а значить і тілом теж, бо тіло за життя людини є храмом (домом) Духа Святого. Логічно, що не можна просто забути про тіло, як храм і носія Святого Духа, і необхідно віддати йому належну честь і повагу, яка і виражається у встановленні пам’ятника.
4. Пам’ять. Тому і пам’ятник. Якщо його не буде, з плином часу історія забуде про особистість. Важко оцінити вклад в археологію та історію з боку надгробних пам’ятників, він унікальний і насичений.
5. Не можна не сказати про гріх помпезності у встановлені пам’ятників, коли будують ледь не замки… це зайве і ніяк не допоможе душі померлого на Правді Божій – тільки молитва живого єдиний спосіб полегшити стан душі померлого».

Цю ж ситуацію коментує ворожбитка Єва: «Це є дуже погано, адже так людина програмує себе на смерть. Це пряма дорога туди. Адже тоді саме життя моделює ситуацію. Це може бути і хвороба, і нещасний випадок. Цього робити в ніякому разі не можна».