Тернополян переслідує підступне захворювання, що може завдати чималої шкоди організму

Лікар-хірург Тернопільської комунальної міської лікарні швидкої допомоги №1 Віталій Привроцький розповідає про підступне захворювання, що може завдати чималої шкоди організму – апендицит.

– Віталію Миколайовичу, які специфічні ознаки апендициту і як його визначити в домашніх умовах?

– Гострий апендицит – як хамелеон. Він може протікати по-різному, але, звичайно, має основні симптоми. В домашніх умовах це захворювання дуже часто люди сприймають як банальне харчове отруєння. Після вживання їжі з’являється дискомфорт у животі, біль, нудота, часом блювота. Ці симптоми часто пов’язують із вживанням певних продуктів, особливо, коли разом із сезоном змінюється харчовий раціон. Зокрема навесні, адже у продажу з’являються продукти, вирощені в теплицях. Відчуваючи дискомфорт, люди починають напружувати шлунок, робити клізми, приймати спазмолітичні і знеболюючі препарати. Але це не допомагає, і нерідко самопочуття погіршується.

Симптоми гострого апендициту, на перший погляд, дуже прості і часто можуть протікати зовсім нетипово. Як правило, основна ознака – біль по всій ділянці живота. Це так звана епігастральна фаза. Потім біль локалізується у правій здухвинній ділянці. Це може супроводжуватися зниженням апетиту, підвищенням температури, ознобом. Якщо людина помітила в себе аналогічну симптоматику, їй необхідно негайно звернутися до лікаря, який, при наявності ознак апендициту, направить її до хірурга.

– Чи можливо вилікувати апендицит за допомогою антибіотиків?

– Якщо хірург підтвердив діагноз апендициту, оперативного втручання не минути, тому що це – єдиний метод лікування даного захворювання, затверджений стандартами Міністерства охорони здоров’я не тільки в Україні, а й в усьому світі. Але коли запалений апендикс проходить фазу інфільтрації, тоді практикується так звана вичікувальна тактика, яка передбачає обов’язкове стаціонарне лікування, потужну антибіотикотерапію і 10 днів стаціонарного та приблизно місяць амбулаторного спостереження з боку хірурга. Однак все рівно через 2 місяці всім рекомендують зробити планову апендектомію (видалення патологічно зміненого паростка). Ця тактика насамперед пов’язана з тим, що навколо відростка спаюються всі тканини, кишки, очеревина, коли утворюється інфільтрат (відмежована запальна пухлина), і технічно в цей період дуже важко зробити операцію. Навіть якщо вичікувальна тактика не дає позитивного результату і захворювання переходить у стадію так званого апендикулярного абсцесу, все рівно треба робити термінове оперативне втручання. Отже, лишень антибіотиками апендицит вилікувати неможливо.

– А які основні причини запалення апендикса?

– Взагалі апендицит – це гостре запалення червоподібного відростка, яке спричинене бактерійною мікрофлорою. Як правило, це кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, ентерококи. Мікробна флора постійно є в кишківнику і сама по собі не викликає запалення. Є ряд чинників, що становлять причину виникнення гострого апендициту. Головним є порушення мікроциркуляції в судинах самого апендиксу, що призводить до дегенеративних змін його стінки, а це в свою чергу – до запалення і активізації мікрофлори. Однією з причин також може бути попадання калового каменя в ділянку апендикса, що створює некроз стінки.

– Чи змінився у Тернополі показник кількості проведених операцій на апендицит, порівняно з минулим роком?

– Точно сказати не можу, але кількість апендицитів з кожним роком зростає. В нашій клініці щороку ми проводимо більш як 300 апендектомій. Останнім часом із впровадженням нових технологій зросла кількість так званих лапароскопічних операцій. Як перевагу можу відмітити те, що це менш травматичний досвід. Наступного дня, як правило, пацієнти вже встають на ноги, у них відсутній больовий синдром, відповідно немає потреби у знеболюючій терапії.

– Люди яких вікових категорій найчастіше страждають на апендицит?

– Дітей до 18 років наша клініка не обслуговує. Але згідно із загальною статистикою, мало хворіють діти і люди похилого віку після 70. Найчастіше скаржаться люди від 20 до 60 років. У дітей низька захворюваність зумовлена особливістю анатомічної будови. Справа в тому, що в них апендикс має лійкоподібну форму й недорозвинутий лімфоїдний апарат. Через це запалення виникають рідко, але, якщо таки виникають, то протікають дуже бурхливо і швидко. А от люди похилого віку рідко скаржаться на апендицит тому, що в них знижений больовий поріг. Крім того, вони дуже активні, мають хороші резервні можливості. Люди, які доживають до такого віку, пережили війну, пройшли «природний відбір». Можливо, через це вони є досить енергійними після операцій і стараються встати на ноги самостійно, без сторонньої допомоги. Найстаріша моя пацієнтка мала 92 роки, а наймолодша – 4 з половиною.

– Розкажіть про дієту, якої варто дотримуватися у післяопераційний період.

– Протягом місяця після оперативного втручання ми рекомендуємо клієнтам дієту, яка зніме навантаження з шлунково-кишкового тракту, нормалізує пасаж у кишківнику. Бажано не вживати смажену, копчену, дуже солону їжу, а також продукти, що мають багато клітковини. Останні можуть викликати бродіння в кишківнику, здуття живота.

– Чого не можна робити при підозрі на апендицит?

– Категорично забороняється зволікати. Якщо наявна симптоматика, притаманна апендициту, необхідно негайно звернутися до лікаря. Не можна вживати в домашніх умовах будь-які сильні анальгізуючі препарати. Чому? А тому, що це «змазує» клінічну картину. Запальний процес може призвести до перфорації апендикса, гнійний вміст – поширитись по всій ділянці живота і спричинити перитоніт. А ця хвороба вже є небезпечною навіть для життя пацієнта. Можна лишень приймати спазмолітики, такі як но-шпа.

– Чи високий показник летальності при гострому апендициті?

– За останні 10 років, які я працюю в хірургії, випадків смерті від апендициту дуже мало. Здається, загальноукраїнський показник становить 0,02%.

– Які профілактичні рекомендації щодо запобігання апендициту ви можете дати тернополянам?

– Звичайно, це повноцінне раціональне харчування, активний спосіб життя. Взагалі, якихось спеціальних заходів, які б попередили виникнення апендициту, немає. Є люди , які живуть з апендиксом все життя, і в них не розвивається запалення, а є такі, яких потрібно оперувати.

Спілкувалися з лікарем журналісти Міста.