«Срібне» джерело з легендарного лісу на Тернопільщині зцілює від усіх недуг

Біля села Куропатники, що на Бережанщині, посеред лісу б’є незвичайне джерело – вода з нього містить срібло, тому є дуже цілющою. Куропатницьке джерело ― гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, яка з 1994-го року належить до природно-заповідного фонду України. 

Літня мешканка села Галина Маланчук охоче розповіла мені легенду про це джерело. Начебто у давнину на місці, де зараз воно б’є, діяв римо-католицький монастир святого Антонія. Одного року на Великдень селяни йшли туди освячувати паски. Була серед них і одна вагітна жінка. Важко було їй нести великодній кошик до монастиря, що стояв на горі. Погано їй стало, от і мовила спересердя, знесилившись: «Бодай би та церква запалася, чим би я мала сюди іти!». І видно в таку погану хвилину сказала, бо одразу і монастир, і прилегла до нього церква разом із людьми провалилася крізь землю….

Старожили села розповідають, що якщо на Великдень приставити вухо до землі на тому місці, то чути, як дзвонять дзвони. І що якби археологи провели там розкопки, то знайшли б той храм і все, що в землю запалося. А ще там почали в трьох місцях бити джерела, і згодом у воді одного об’явилася ікона Божої Матері. Село на той час було зовсім маленьким, іншої церкви, окрім тієї, що завалилася, не було. Тому селяни вирішили перевезти ікону до сусіднього села. Везли її на возі, волами, і коли доїхали до підніжжя гори, ті воли зупинилися, як вкопані. І скільки не били їх батогами, а з місця так і не рушили. Тоді дали їм волю, щоб ішли, куди хочуть, і піднялися вони на гору. На тому місці селяни побудували дерев’яну церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці, де і знайшла своє місце витягнута з води ікона. Але через деякий час церква дощенту згоріла, і зараз на цьому місці стоїть великий хрест.

Поряд, вже наприкінці 30-х років минулого століття, збудували нову православну церкву, яка діє до сьогодні. А вже в часи української незалежності греко-католицька громада збудувала ще один храм. Стоїть він біля того самого джерела і люди називають його «монастирок».

До джерела ж люди продовжували ходити весь час, адже вода в ньому вважається святою і є дуже цілющою. Тернопільські підприємці хотіли було налагодити там виробництво мінералки, однак виявилося, що та вода газуванню не піддається. А під час проведення відповідних аналізів у її складі виявили срібло. Щоб вмитися та напитися «срібної» води, до джерела з’їжджаються люди мало не зі всієї України. Пані Галина каже, що зцілює вона від абсолютно усіх можливих недуг. Головне – істинна та щира віра.

На пам’яті жінки було дуже багато випадків зцілення, навела вона і особистий приклад. ― Якось у мене на щоці з”явилася дивна пляма, схожа на бородавку, яка невпинно росла, – розповіла вона. – Всі знайомі і родичі вмовляли звернутися до лікаря, щоб видалити чи припекти. Я боялася і не знала, як правильно вчинити, проте з надією на Божу ласку почала вмиватися водою з нашого джерела. На сьогодні навіть знаку від того утворення не залишилося! А вода та в хаті в мене є завжди. Вмиваюся нею рано та ввечері і мию руки після роботи, і, дякувати Богу, почуваюся добре, хоч мені вже за сімдесят…