Горбик – ямка, стоп – калюжа! На дорогах Тернополя на пішоходів чекають вибоїни та ями

Далеко не всі тернополяни мають власні авто. Значно більше людей ходять пішки, «намотуючи» щодня по кілька кілометрів. Навіть у центральній частині Тернополя не всюди можна спокійно ходити, не дивлячись під ноги. На тротуарах – ті ж, що й на дорогах, вибоїни, ями, калюжі після дощу. А ще – цілі острови з розплавленої на сонці смоли, яка намертво прилипає до взуття.

Ще гірше – на периферійних вулицях, хоча інтенсивність руху на них така ж, як і в центрі на під’їзді до ринку. На Східному, Сонячному, Дружбі від тротуарної плитки залишилися тільки уламки. Щоб пройти по них без ризику спіткнутися, треба взагалі не піднімати голови. Особливо не позаздриш жінкам у модному взутті на каблуках. Та й стареньким з паличками у руках нелегко пересуватися містом: горбик – ямка, горбик – ямка, стоп – калюжа. Аби її обійти, потрібно вийти на проїжджу частину, а там чатує ще більша небезпека.

Звичайно, влада завжди повинна дбати про додаткові зручності  та комфорт для людей, мислити і діяти на перспективу, використовуючи при цьому і нові підходи, і нові технології. Проте, все це можна робити тільки тоді, коли у міській казні є достатньо грошей, коли дорогі новації не зупиняють інших робіт з благоустрою, пише Наш день. Чимало вулиць нашого міста, як на мене, потребують реконструкції та осучаснення саме через вузенькі тротуари, на яких не можна розминутися з зустрічним прохожим. Передусім це стосується вулиці Богдана Хмельницького, на якій безперервний потік транспорту в обидва боки та відсутність належних пішохідних доріжок реально загрожує життю і здоров’ю людей. Щоправда, віднедавна особливо у центральній частині міста, де на кожному кроці крамниці та офіси,  підприємці  чи то добровільно, а чи з примусу міської влади дбають про прилеглу територію. Тут пішоходи почуваються комфортно та впевнено. А як бути тим, хто живе у так званих спальних районах, які фактично вже давно перестали бути такими?