50 років віддав флоту: усе про капітана, під керівництвом якого ходять теплоходи по Тернопільському ставу

Нещодавно Україна відзначила День флоту. Тернопільщина, звичайно, має мінімальне відношення до цього свята, але завдяки Тарасу Григоровичу Парію нам теж є чим пишатися.

Його називають не інакше, як людина-капітан. 50 років він віддав цивільному флоту. Пан Тарас перевіз не одне покоління тернополян тернопільським ставом та не одну тонну вантажів по швидкоплинному Дністру. Незважаючи на поважний вік, Тарас Парій і далі працює, під його професійним керівництвом ходять по тернопільському ставу теплоходи «Герой Танцоров» та названий на його честь «Капітан Парій». Тарас Григорович розповів  «Номер один» про захоплення, відомі й невідомі сторінки свого життя.

«У 1947 році довелося відчути, що таке голод»

– Народився я на Збаражчині в селі Розношинці в 1936 році, - почав розповідь Тарас Парій. – Дитинство було пов'язане з війною. Добре пам'ятаю вересень 1939-го. У рідному селі горіла молотарка пана Малецького, біля якої було шість скирт соломи. Очевидно, він відчував, що наближаються радянські війська, тож так чи інакше у нього все заберуть, тому й не переймався пожежею. Можете собі уявити, яке то було велике полум'я. Мені тоді було 3 роки. На вулицю вибігло все село, люди налякалися, думали, що треба рятувати свої, накриті соломою будинки. На щастя, вітер дув у протилежний бік… Згодом у маєтку пана Малецького був організований дитячий садок, в який ходив і я. Що ж до самих німців, то я б не сказав, що вони жорстоко ставилися до моїх земляків-селян. Нам же, дітям, вони кидали цукерки, помаранчі та дуже сміялися, як ми за них билися. Тоді селянські діти зрідка бачили цукерки чи цитрусові, відповідно влаштовували за них бійки.

– А були випадки, коли доводилось голодувати?

– Зазвичай у ті роки постійно був чорний хліб, натомість на Пасху і Різдво мати пекла білий хліб, пампушки та перекладанці. Що таке справжній голод, довелося відчути в 1947 році. Був такий період, коли не було хліба, його заміняли картоплею та молоком. На щастя, наша сім'я постійно тримала корову, тому молокопродукти були завжди. А ще пригадую, як у тому році в наше село приїхали білоруси. У нас, на відміну від них, ще не було такого голоду. Вони ходили по полях та визбирували гнилу картоплю. Українці допомагали їм, чим могли, але тоді був складний час і кожен намагався сам рятуватися від голоду.

– Чим запам'яталися шкільні роки?

– У сільській школі більшість учителів були зі Східної України. Як мені розповідали батьки, була винищена сільська інтелігенція, відповідно освітяни були приїжджими. Полюбляв фізику, дружив з математикою, а от не любив тих предметів, де вчителі відверто брехали, наприклад, історії КПРС і т.п.

– А загалом як ставилися до комуністичної пропаганди?

– Вже зі шкільної лавки дітям намагалися прищеплювати комуністичну ідеологію.

Школярів приймали в піонери, потім – у комсомол. Я ж був противником цього. Пригадую, спершу класній керівничці сказав, що не буду писати заяви в піонери. Категорично відмовився це робити, коли мене викликав директор школи. Пригадую, він узяв мою руку, щоб я написав заяву, а я його вкусив. Через таке моє ставлення до піонерії не лише я мав великі проблеми у школі, а й батьки на роботі. Та все ж таки мене прийняли в піонери, хоча власноручно так і не написав заяви на вступ. Уже згодом усвідомив, що і директору були доведені певні плани, тому він саме так учинив по відношенні до мене. Щодо комсомолу, то тут ситуація була трішки інша. Тоді набирали молодих людей на цілину, і я теж дуже хотів туди потрапити. Легше було це зробити, коли ти був комсомольцем. Натомість у комуністичній партії ніколи не був, хоча керівництво судноплавства самовільно робило відповідні записи, як-от: «Комуніст Тарас Парій - ударник комуністичної праці по річфлоту тощо», адже за таких умов легше затверджувалися відповідні посади.

– Куди подалися після школи?

– У ті роки на землі треба було важко працювати і за свою роботу майже нічого не отримував. На початку 50-х років почав трудову діяльність у колгоспі. Тоді грошей не платили, а записували трудодні. Натомість вкінці року могли дати щось із сільськогосподарських культур. У той час набирали в школу фабрично-заводського навчання (ФЗН). Приїздили до нашого села так звані «покупці». Будучи молодим парубком, бажав кудись поїхати, побачити інші міста. Тому прийняв їх запрошення. Так у 1952 році я опинився в Дніпропетровську. Це був період, коли керував країною ще Й. Сталін, відповідно дисципліна у школі ФЗН була «залізна», немов в армії. Режим дня був наступним: о 6.00 год. – підйом, потім – зарядка, сніданок, на який ішли строєм. Далі зрідка відбувалися теоретичні заняття, зазвичай же одразу йшли на будову. Доводилось відбудовувати від воєнних лихоліть Дніпропетровськ.

– А далі була армія…

– Так. Призвали мене до Севастополя. Довелося нести службу на підводних човнах середнього класу (на електроакумуляторах човни могли ходити під водою до 8 діб). Уздовж і впоперек об’їздив Чорне море. Охороняли морські кордони СРСР. На підводному човні я був рульовим сигнальником. У мої обов’язки входило тримати заданий капітаном судна курс. Коли доводилося стріляти торпедами, то потрібно було втримати підводний човен на перископній глибині, щоб його не засікли радари опонентів.

– Чи були під час несення служби надзвичайні випадки?

– Через кожні 2-3 місяці підводний човен, на якому я служив, виходив на бойове чергування (заходив у відповідний квадрат, курсував у ньому, потім направлявся у нейтральні води). Одного разу наш командир хотів похизуватися. Радянський човен зайшов у територіальні води Туреччини, де стояв 6-й американський флот, щоб… зробити фотосесію. Його засікли, відповідно були запущені глибоководні бомби на знешкодження. Нас кілька разів серйозно потрусило, але, на щастя, човен швидко погрузився у морські глибини, залишив даний район, повернувшись у нейтральні води.

З 1968 року - незмінний капітан теплохода «Герой Танцоров»

– З тих під вода і мотори постійно супроводжували Вас по життю?

– Закінчив службу в званні старшини першої статі. З флоту військового пішов на флот цивільний. Закінчив Київське річкове училище і в 1963 році став працювати у Дністровському районному управлінні Головрічфлоту України. Працював як на пасажирських (теплоходах), так і на вантажних (буксирах) суднах. На буксирах возив зазвичай гравій. На сьогоднішній час Дністровські перевезення наказали довго жити, залишилися лише розвалені споруди.

Яким чином потрапили в Тернопіль?

– Так сталося, що мене перекинули з Дністра на Серет. З собою привіз два теплоходи. Починаючи з далекого 1968 року, я незмінний капітан відомого більшості тернополянам теплохода «Герой Танцоров».

– Чим приваблює Вас робота капітана теплохода?

– Я прив’язався до теплохода «Герой Танцоров», мені подобається робота двигуна, шум води. Водночас добре усвідомлюю, що відповідаю за життя і здоров’я пасажирів, тому як тільки почую, що щось не так, одразу шукаю причини неполадки.  За ці роки до гвинтика перебрав теплохід, знаю, немов лікар, усі його слабкі і сильні сторони. Більше того, разом з колегами підняв фактично з небуття і малий теплохід ПТ-50. Свого часу одна людина взяла його в оренду і довела, як кажуть у народі, «до ручки». Не було людей, які б за ним дивилися, отож днище поржавіло, та й сам він став непридатним для перевезення пасажирів, відповідно його списали…

– Малий теплохід отримав назву «Капітан Парій». Очевидно, не просто так?

– Завдяки небайдужим людям ПТ-50 вдалося реанімувати. Коли справа дійшла до назви, то всі, хто долучався до його відновлення, вирішили, що він має носити моє ім'я. Я був проти, адже вважав, що не дуже правильно називати теплохід ім'ям людини, яка ще жива. Разом з тим, відчуваю на собі велику відповідальність за долю цього теплохода, адже не хочеться, щоб вказували пальцем на капітана Тараса Парія, коли якась деталь у теплоході «Капітан Парій» вийде з ладу. Тому намагаюся за цим судном дивитися по-особливому.

– За час Вашої роботи у цивільному флоті були непередбачувані ситуації?

– На Дністрі було важче працювати, оскільки мала місце сильна течія. Якщо неправильно вибрав напрямок руху – судно одразу зносило. Одного разу переганяв буксир з Могилева-Подільського. Неправильно вибрав напрямок, і мене знесло на перекат. На щастя, незадовго прийшов інший буксир і мене відтягнули. У Тернополі ж за ці роки були різні ситуації. Найбільше дошкуляють штормові вітри. Навіть цьогоріч були випадки, що через шквальні вітри не вдавалося причалити біля Старого замку, тому довелося заходити на базу чалення. А були випадки, коли люди падали за борт і навіть топилися. Була схожа пригода цього року, на щастя, завершилася благополучно. Три молодики їхали на теплоході. Несподівано один з них в одязі вистрибнув за борт. Дивимось, він не може доплисти. Кинули круг, але й він не допомагає. Його знайомі скочили у воду і спільними зусиллями підняли на борт теплохода свого товариша.

БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

– Любов до води і техніки прищепили своєму внукові?

– У мене є дві доньки – Світлана і Ліля, а оскільки флот – це не жіноча справа, то намагався прищепити любов до пароплавства внукові Віталію. Він працював у мене матросом з 15 років. Згодом я йому сказав: якщо ти так цю справу любиш, іди навчатися в Академію водного транспорту, бери кермо в руки і продовжуй справу мого життя.

– Як ставиться до захоплення всього Вашого життя дружина?

– Дружина Марія інколи бідкається, адже, скажімо, я все літо на теплоході, відповідно  нікуди зі мною не може піти чи поїхати. Відпустку ж маю лише пізньою осінню або зимою, коли не дуже кудись поїдеш.

– Чи можна заробити великі гроші, працюючи капітаном теплохода?

– Ні, не заробиш. На теплоході заробиш хіба що цілий букет болячок – радикуліт, ревматизм.

– Скільки ще плануєте ходити на теплоході?

– Скільки дозволить здоров’я. Намагаюся все по максимуму підтягнути, щоб передати теплоходи своєму наступникові справними. Дуже кульгає наша база чалення. Робимо там косметичний ремонт, разом з тим хотілося б збудувати майстерню та приміщення для відпочинку обслуговуючого персоналу.

– Чи маєте хобі?

– Часу для полювання чи риболовлі не маю. Моє хобі – гра на музичних інструментах. Ще в ранньому дитинстві мріяв стати музикантом. Через наше село на Тернопіль проходив оркестр, складений з червоноармійців. І один із музикантів чомусь підбіг до мене і подарував балалайку, інший – гітару. Тоді навчився на них добре грати, але далі справа не пішла. Не ті були роки, щоб вчитися на музиканта. Натомість останніх три роки, коли випадає вільний час, вчуся грі на акордеоні. Зокрема, непогано виконую твір Михайла Огінського «Полонез». Граю, щоправда, для душі, інколи – для родини та друзів…

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Під час складних погодних умов поліцейські продовжують слідкувати за безпекою дорожнього руху та допомагають водіям у разі необхідності. Вчора вночі на дорогах Тернопільщини сталися дві ДТП. За попередніми даними, обійшлося без потерпілих. Перша автопригода трапилась на трасі М-12. Водій вантажівки не впорався з керуванням, з’їхав у кювет та перевернувся. На щастя, ніхто не постраждав. Того ж ранку відбулась й інша ДТП, у якій керманич вантажного автомобіл...
Суспільство
Історію, яка вразила до сліз, розповіла у соцмережі тернополянка Діана. Випадок стався 14 грудня на проспекті Бандери, коли бабуся переходила дорогу і потрапила у небезпечну ситуацію. Старенькій допоміг небайдужий водій. Пише 20 хвилин. "Вразило до сліз, - пише Dina Huch. - Хочу поділитися випадком, який вразив мене сьогодні. Близько сьомої години ранку, коли надворі було ще темно, я йшла на автобусну зупинку, що на проспекті Степана Бандери. Зі сторони зе...
Суспільство
Від слів до діла. Тернопіль дійсно переходить від старих маршруток до якісних великих автобусів. Як повідомили у міській раді, перша партія нових автобусів вже пройшла техогляд та інші необхідні процедури та готуються вирушити у Тернопіль. Пише Те.ньюс. Автобуси закуповуються в рамках програми реформи громадського транспорту Тернополя, яку ініціював міській голова Сергій Надал. За словами міського голови Тернополя, нові автобуси відповідають сучасним європ...
Екологія
В ході проведення заходів з охорони водних біоресурсів на підконтрольних рибогосподарських водних об’єктах Тернопільської області 13 грудня рибоохоронними патрульними було викрито три порушення. З них: два за ч. 4 ст. 85 КУпАП, пов’язані з використанням заборонених знарядь лову та одне – за ст. 88-1 КУпАП (незаконний збут риби). Так, під час перевірки ринків та торгових місць у м. Ланівці задокументовано незаконний продаж 20 кг коропа. Документи, що підтве...
Суспільство
У 16-ти амбулаторіях та лікарнях Тернополя провели експрес-тести на визначення рівня глюкози в крові. Акція «День діагностики діабету» тривала 4 години. За цей час зробили 996 тестів, з них підвищений рівень цукру в крові виявили у ста десяти осіб. Про це повідомила заступник директора Центру первинної медико-санітарної допомоги Тернополя Надія Боднар. Тернопіль – друге місто, де цьогоріч відбулась акція «День діагностики діабету». Вперше такий захід прове...
Суспільство
В нічному клубі "Дель каста" у місті Кременець травмувася житель Шумського району. Як повідомили у спільноті Типовий Кременець, хлопець отримав травми через падіння у приміщенні закладу.  Наразі шукають свідків та очевидців події. — Звертаємося до осіб, які перебували в нічному клубі "Дель каста" та просимо повідомити на нашу адресу будь-які відомості стосовно даної події, а саме, що їм відомо, в результаті чого відбулося падіння потерпілого, хто із інших...
Суспільство
З цією пропозицією до Кременецької міської ради звернувся Віктор Мацикур, начальник управління фізичної культури та спорту Тернопільської ОДА, про це він повідомив на своїй сторінці у фейсбуці. “Вклад Андрія Пушкаря в український спорт неможливо переоцінити. Дякую його колегам та друзям, які роблять все, щоби його ім’я залишилось в історії спорту та історії України.” – йдеться у пості.
Суспільство
Близько 100 порід котів представлено на міжнародній виставці «Мурколай», яку відкрили сьогодні в Українському Домі «Перемога» у Тернополі.  Організатор виставки громадська організація Тернопільське об`єднання любителів котів «Селіна». Зазначу, «Золота киця Тернопілля», яку оберуть завтра, представлятиме наш регіон на «Золотій киці України».
Суспільство
Всього у соборі брали участь 190 осіб. Найбільше делегатів було від УПЦ Київського патріархату: 42 архієреї, кожен з одним священиком і одним мирянином, тобто 126 осіб разом. Від Московського патріархату прийшло 30 осіб, а від Української автокефальної православної церкви - 36.  Нагадаємо, рішення про початок процедури надання Українській православній церкві Томосу (визнання її незалежною) у Вселенському патріархаті ухвалили ще на початку вересня. Вже 7 ве...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!