«Розвиваючі центри - це добре, але таке задоволення недешеве, » - кажуть тернопільські батьки

Малювання, співи, ігри, фільми, англійська мова – усьому цьому ваше чадо навчать у розвиваючому дитячому центрі. Двері таких закладів відкриті для малюків, починаючи з шестимісячного віку. Проте батьки скаржаться, що таке задоволення коштує недешево.

Робити з дитину вундеркінда, починаючи з моменту народження, нині дуже модно. Щороку все більше батьків віддають своїх чад у дитячі розвиваючі центри, де малюки отримують певні знання ще до дитячого садочку.

Психологи розділилися на два табори стосовно навчання малюків у розвиваючих центрах. Одні виступають «за» всебічний розвиток особистості, підготовки дитини до буденного життя. Інші переконані, що раннє нав’язування інтелектуальних розваг негативно впливає не тільки на психіку малюків, але й на їх фізичний стан . Так чи інакше, але відвідування розвиваючого центру інколи асоціюється в батьків з відвідуванням дитячого садочка.

-  Буває, що мені терміново потрібно у справах, а сина Артема ні з ким залишити, - зізнається мама Мар’яна. – Садочок закрили на ремонт. Тому розвиваючий центр – єдина надія. Я спокійно можу залишити сина на годину-дві, а то й більше. Головне – він буде під наглядом вчителів.

Для активних мам це дуже зручно. У такому випадку розвиваючий центр більш схожий на літній табір, де діти більше граються, спілкуються, аніж вчаться.

- Наше завдання – «розвантажити» батьків, - розповідає власниця одного з розвиваючих дитячих центрів Ірина Тарашевська. – Бувають ситуації, коли дитину просто немає з ким залишити. У нас працюють досвідчені педагоги, котрі без проблем знайдуть спільну мову з малечею.  Улітку в нас працює дитячий табір, у якому малюка можна залишити й на цілий день. Окрім навчально-ігрової програми, ми забезпечуємо дворазове харчування дітей. Тому батьки не будуть хвилюватися за те, що їхнє чадо залишиться голодним.

Щоправда дітям, які йдуть до такого закладу, мусить виповнитися три роки, зауважує пані Ірина. Інколи йдуть батьками назустріч, доглядаючи менших діток, однак не більше, ніж пару годин. Ще одним напрямком роботи такого закладу є організація днів народження. Дитяче свято тут вмить перетворюється на справжню казку.

Для дітей, які залишаються на період літніх канікул у місті, у дитячих центрах влаштовують справжні інтелектуальні розваги.

-  Ми пропонуємо цікаві та веселі творчі заняття, - розповідає адміністратор технічного клубу Тетяна Чміль. – У залежності від віку ми розділяємо дітей на групи. На найменших винахідників, від трьох до шести років, чекають особливі творчі заняття (в ігровій формі вчаться будувати прості механізми). Для старших діток – шести-восьми років – ми організовуємо тематичне конструювання. Вони будують літаки, кораблі, автомобілі, влаштовують шалені перегони. Скільки радості в дитячих очах, коли вони своїми руками конструюють транспортний засіб! Відвідувачі восьми-десяти років отримують завдання вищого рівня: побудувати найшвидшу модель, яка гарантовано переможе в перегонах. Для цього вони використовують механічні конструкції та електронні системи керування. Ну а на тих, хто старше одинадцяти років, чекає сюрприз: вони мають змогу побудувати робота та запрограмувати його. Робот-скорпіон, робот-автомобіль, робот-годинник, робот-гуманоїд – далеко не весь перелік робіт.

Щоб зробити заняття не тільки цікавими, але й пізнавальними, організатори клубу ділять дітей на невеликі групи – не більше шести дітей. Якщо мама боїться залишити дитину одну, то може брати участь у занятті. Хоча, за словами пані Тетяни, малюки швидше адаптуються, коли залишаються самі.

-  Тоді вони не кажуть: «Мамо, склади», а роблять самотужки, - каже вона. – Вони стають самостійними, вчаться спілкуватися з ровесниками. У наш час діти часто вештаються вулицями в пошуках пригод, не знаючи, чим зайнятися. А тут є чудова можливість гарно провести час та навчитися чомусь новому, розвивати свої вміння. Щоб малеча не перевтомлювалася, тривалість заняття становить від сорока п’яти хвилин до двох годин.

Якими б перспективними не були заняття в розвиваючих центрах , вони не безкоштовні, акцентує мама Вікторія Зайцева. Година перебування тут коштує щонайменше 20 грн, а то й 50-60.

-  Ми хочемо, аби наші діти розвивалися, але не всі мають змогу відвідувати такі заклади, - каже жінка. – З нашими зарплатами економиш на всьому! Я також водила свою трирічну Настю в розвиваючий центр. Заплатила тридцять гривень за годину. А донечка там практично й не гралася, вередувала та хотіла піти. Більше ми туди й не ходили. Як на мене, працівники таких закладів повинні давати час на адаптацію дитини, а не брати гроші за кожну відпрацьовану хвилину.