Стрімке падіння народжуваності в Україні: чому вчені не чекають на "бебі-бум" після війни

За прогнозом експертки, кожна війна породжує "демографічну хвилю", і ми її ніяк не оминемо.

В Україні все більше говорять про катастрофічне зниження народжуваності, яке не тішило й до початку війни, а в умовах постійної загрози ракетних обстрілів та економічних негараздів, рівень народжуваності постійно зменшується. Є загроза, що в Україні після закінчення війни буде ситуація, яку ми вже пережили у кінці 90-х – порожні дитячі садочки і школи.

Якою є ситуація з народжуваністю в Україні і як вона може змінитися після війни, сайту ТСН.ua розповіла Світлана Аксьонова, кандидатка економічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ.

Якою ситуація з народжуваністю була в Україні до початку війни, чи були загрози для її зменшення?

У 1990-роках в Україні було суттєве падіння народжуваності. Найнижчі показники були зафіксовані у 2000 та 2001 роках. Після цього, починаючи від 2002 року, ситуація змінилася і народжуваність підвищувалася. Це тривало до 2012 року, а від 2013 року відновилося зниження кількості народжених дітей.

Серед причин зменшення народжуваності в Україні насамперед необхідно вказати економічні негаразди та політичну напруженість у суспільстві. Економічна криза розгорнулась у нас дещо пізніше ніж у розвинених країнах. Все це позначилося на народжуваності. А 2014 року фактично розпочалася війна, політична напруженість посилилася. За таких обставин молоді сім’ї схильні відкладати народження дітей до кращих часів.

Як змінилася ситуація після повномасштабного вторгнення?

До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну тенденція зниження народжуваності у нас чітко проявлялася. Але якщо порівнювати з 2001 роком, то сумарний показник народжуваності в Україні 2021 року все ж таки був трохи вищий. 2001 року цей показник був близький до 108 народжених дітей у розрахунку на 100 жінок (так простіше сприймати показник), а 2021 року – на рівні 116. Тобто ми наблизилися до рівня народжуваності 2001 року, але не перетнули його.

Підкреслю, що це було до початку повномасштабної війни. Якими зараз будуть ці показники – важко сказати. Ми не знаємо точну кількість новонароджених, лише можемо оперувати тими даними, які подекуди публікуються. І найголовніше, ми не знаємо точної сукупності жінок, щоб розрахувати показники, якими зазвичай оперують демографи. Те, що рівень народжуваності в Україні впав – це однозначно, але наскільки саме, наразі неможливо точно сказати.

Потрібно пам’ятати, що народжуваність належить до інерційних процесів. Прийняте рішення народити дитину потребує, як відомо, дев’яти місяців. Тому 2022 рік, за всіх його жахливих обставин, не міг бути показовим. У цьому році реалізовувалися усі народження, які були заплановані раніше, до початку повномасштабної війни. А от 2023 року ми очікуємо, що буде значно суттєвіше зниження народжуваності. Повторюся, з об’єктивних причин, повноцінно оцінити його ми не можемо. Втім, періодично з’являються дані Мін'юсту щодо кількості новонароджених. Порівняння цих даних за 5 місяців 2023 року з даними за аналогічний період 2022 року вказує, що падіння буде суттєвим.

Чому варто остерігатись "демографічної хвилі"

Що тоді нас чекає у майбутньому? Порожні дитсадки та школи?

У 1990-х роках зниження народжуваності спричинило так звану "демографічну хвилю". З року в рік зменшувалася кількість дошкільнят. До того ж, через економічні труднощі багато сімей не віддавали дитину до дитячого садка, а виховували вдома, залучаючи бабусь і дідусів аби заощадити. Це призвело до закриття значної частини дитячих садків, багато з них були перепрофільовані чи їх приміщення навіть продавали.

Все це було. Ніхто наперед не думав, що народжуваність у країні може зростати. Тож, коли життя почало поступово налагоджуватися на початку 2000-х років, дітородна активність почала зростати, виявилося, що соціальна сфера зовсім не готова до цього. Саме у цьому небезпека "демографічної хвилі" – спочатку значне зниження кількості дітей створило ілюзію недоцільності утримування певної частини дитячих садків, шкіл, закладів професійної освіти, і їх почали закривати, а потім підвищення народжуваності спричинило надмірне навантаження на ті заклади, що залишилися. Варто також зазначити, що "демографічні хвилі" можуть викликати напруженість у суспільстві.

До чого тоді суспільству готуватися після закінчення війни?

Кожна війна породжує "демографічну хвилю" і ми її ніяк не оминемо. Це потрібно просто враховувати. Посилення відповідального ставлення до батьківства та материнства підштовхує людей до моделі відкладати народження дитини до кращих часів, принаймні – мирного періоду.

Виходячи з аналізу та проведених опитувань, нашу молодь можна розділити на дві групи:

Перша – ті, хто вважають, що під час війни безвідповідально народжувати дітей. На їхню думку, це небезпечно і складно фінансово, аби створити всі належні умови для догляду і виховання дитини. Друга – ті, хто вважають, що відповідальність полягає саме у народженні дитини у такий складний період. Цю тезу часто висловлюють дружини військових. Їх чоловіки можуть загинути на фронті, тож вони хочуть народити попри усі труднощі воєнного часу. Дитина для них стане продовженням роду, нащадком, сенсом життя.

Тож, коли настане перемога і мир, всі відкладені народження обов’язково будуть реалізовуватися. І це буде складовою компенсаційного ефекту, який зазвичай спостерігається після будь-якого соціального потрясіння. Як показує досвід 1990-х років, покращення рівня життя зумовлює реалізацію відкладених народжень і зростання народжуваності в цілому.

Чи слід чекати на "бебі-бум" після закінчення війни?

Коли закінчиться війна, ми очікуємо, що в Україні відбудеться лише компенсаційний ефект. Цікаво, що після Другої світової війни компенсаційний ефект у деяких країнах був настільки потужним, що тоді народилося ціле покоління, яке назвали "бебі-бумом".

Чи буде він у нас після війни? Я гадаю, що така ймовірність дуже мізерна і на це не варто очікувати. Якщо дослідити історію, то в Україні після закінчення Другої світової війни було зафіксовано значне підвищення народжуваності, але у класичному розумінні "бебі-буму" не було, оскільки рівень народжуваності після війни не перевищив довоєнний рівень. Але повоєнне покоління було багаточисельним, що в цілому позитивно позначилося на подальшій демографічній історії.

Якою є українська сім’я

Якою має бути українська сім’я, точніше скільки дітей має бути у родині?

Переважна більшість соціологічних досліджень показала, що у сприйнятті наших громадян ідеальною є сім’я, де виховується дві дитини. Як правило, 50-60% респондентів заявляли про свій намір народити дві дитини. Незначною була частина тих, хто хотів би народити трьох дітей – щонайбільше 15% респондентів; не більше 2% було тих, хто хотів би народити чотирьох або більше дітей. А 20-25% опитаних українців хотіли б, попри всі умови, народити та виховувати лише 1 дитину. Тобто у нас є потенціал для зростання народжуваності, але він невеликий. Зараз в Україні переважають сім’ї з однією дитиною. Народження другої чи наступної дитини відкладається через війну, Але чи реалізують сім’ї свої плани – невідомо. Це залежить від багатьох факторів, насамперед від того, коли закінчиться війна і на яких умовах буде мир, наскільки безпечним буде життя, якою буде політична ситуація у країні. Кожного дня країна зазнає нових руйнувань від ворога – це теж впливає на реалізацію планів із народження дітей.

Як саме можна стимулювати українців до народження дітей? Можливо, варто збільшити виплати за новонародженого малюка? До речі, чи вплинули на народжуваність такі виплати від держави у мирний час?

Коли ми говоримо про фінансову допомогу від держави, ми маємо пам’ятати, що вона не повинна сприйматися як стимулювання народжуваності, а має бути підтримкою для сімей. Роль грошової допомоги від держави дуже важлива. Саме фінансова підтримка сім’ї у цей важкий час. Жінка, після народження дитини, як правило, не може займатися професійною діяльністю, вона повністю зосереджена на догляді за немовлям. Тобто сім’я фактично тримається лише на одному годувальнику, а потреби у сім’ї значно зростають. Якраз фінансова допомога від держави відіграє дуже важливу роль у мирний час.

Я її не розглядаю як стимуляційну. Але від неї був ефект, хоч і нетривалий. Він проявився у тому, що ті сім’ї, які хотіли мати ще одну дитину, але через економічні труднощі не могли цього собі дозволити, завдяки цій допомозі реалізували своє бажання – народили другу або третю дитину. У 2008–2010 роках ми проводили соціально-демографічні обстеження і запитували у респондентів про це. Так от, серед тих опитаних, хто народив дитину вже після введення допомоги при народженні дитини, третина повідомила, що на їхнє рішення вплинуло надання допомоги, а дві третини опитаних зазначили, що народили б дитину у будь-якому разі. Поглиблений аналіз показав, що народження другої чи третьої дитини відбувся через великий інтервал – 10-12 років після народження першої дитини, а бажана кількість дітей у цих респондентів була 2–3 дитини.

Тому, на моє переконання, після перемоги безперечно підтримка сімей фінансово від держави обов’язково має бути. У першу чергу для того, щоб сім’я могла реалізувати свій потенціал і народити ту кількість дітей, яку хоче мати. Але фінансова допомога не має бути стимулом для народження дітей аби отримати кошти.

Що на нас чекає після закінчення війни

Як розповідали нам ваші колеги, за прогнозами, після війни чоловіків в Україні буде більше ніж жінок. Представниці слабкої статі можуть не повернутися додому з інших країн, куди виїхали, рятуючись від війни. Цей фактор теж може суттєво вплинути на народжуваність?

Звичайно. Усі наслідки війни впливатимуть на народжуваність в Україні. Особливо, міграція. Ситуація з народжуваністю значною мірою залежатиме від того, як швидко жінки повернуться до України. Незважаючи на увесь мій оптимізм, це може стати серйозною проблемою. Адже опитування показують, що чим довше триває війна, тим менший відсоток людей повідомляє про свої наміри повернутися в Україну. Вони не кажуть, що стовідсотково залишаться у країні, куди вимушено виїхали, втікаючи від війни, але вже не повністю впевнені, що хочуть повернутися. Чим довше триває війна, тим сильніше проявляється ця тенденція. Люди поступово адаптуються до життя у нових для себе умовах за кордоном, вчать мову, знаходять роботу. Тобто з ними відбувається наступне – їм було дуже важко все покинути в Україні і виїхати до іншої країни, а тепер так само буде важко повертатися додому. Ризик є, адже виїхали саме молоді жінки. Це тягне за собою безліч проблем після війни у налагодженні стосунків, возз’єднанні родин, а також у народженні дітей. Зараз все це дуже важко оцінити.

Кажуть, що перед війною більше народжується хлопчиків. Чи можете ви підтвердити цю інформацію?

Кількість народжених хлопчиків та дівчаток має стале співвідношення. Зазвичай народжується близько 52% хлопчиків і 48% дівчаток. Це співвідношення зумовлене тим, що у дівчаток життєздатність вища, ніж у хлопців. На жаль, ймовірність померти у ранньому віці у хлопчиків перевищує ту, що у дівчаток. Тому природа так і заклала, що хлопчиків народжується більше. До репродуктивного віку, коли утворюються сім’ї, це співвідношення дещо вирівнюється, щоб для кожного знайшлася пара. Це співвідношення доволі стале і його можна побачити лише на великих сукупностях, на маленьких, ви його не простежите. Мене колись запитували ваші колеги: у нашому будинку народжуються самі дівчатка, як же вони будуть жити без хлопців? На що я відповідала: не хвилюйтеся – у іншому будинку мабуть народжуються самі хлопчики. З часом вони зустрінуться і все буде добре. Що ж до тверджень, що перед війною народжується більше хлопчиків, то можу вас запевнити, що це непідтверджений факт. Несуттєві коливання у пропорціях можуть відбуватися у будь-які часи. Тому твердження, що хлопчиків народжується більше перед якимись глобальними потрясіннями – здебільшого є бажанням згущувати фарби. Науково це не підтверджено.