Тернополянин звернувся до суду, щоб мати змогу бачити свого сина

Півтора року Ігор Кравчук (ім’я та прізвище змінене – прим. ред.) не може побачитись із сином – побаченню перешкоджає дружина, стверджує чоловік. Причому, пара – нерозлучена, проживають та працюють у Польщі. Натомість син живе з бабусею у Тернополі.

Аби бачитись з дитиною, чоловік звернувся до Тернопільського суду. Справу розглядали майже рік, однак дружина на судові засідання не з’являлась. Вона, за словами пана Ігоря, всіляко затягувала процес. Пояснювала це зайнятістю через роботу за кордоном та вихованням сина. Коли ж суд прийняв заочне рішення, почала оскаржувала його, пише 20 хвилин.

- Справа у суді вже майже рік, - каже пан Ігор. – І боюсь, що її розгляд може і далі затягуватись. Адже це навіть ще не апеляція. Тому я прийшов, може, якщо люди побачать таку статтю у газеті, то їм буде соромно продовжувати це далі.

Свою не згоду з рішенням суду, за словами пана Ігоря, дружина пояснює тим, що всі звинувачення у перешкоджанні спілкуванні із сином – брехня. А чоловікова вимога бачитись із сином кожного місяця – просто спроба зняти із себе батьківські обов’язки.

- Я не подаю на розлучення, бо я хочу врятувати сім’ю заради сина, - додає пан Ігор. – А дружина не розлучається, бо їй поки що так вигідно. Спільну квартиру вона використовує як готель, де все включено – за все плачу я, починаючи комунальними послугами і закінчуючи купівлею продуктів. Живемо в різних кімнатах.

Проблеми у родині Ігоря та Олени склалась, на думку чоловіка, через втручання родичів у їхнє життя. Ті, каже, прагнули попросту використовувати їх. Одначе чоловік відмовлявся виконувати забаганки дружининої родини, а вона через це почала шукати у ньому ганджі.

Життя на дві країни

- Сварки почались після того, як дружина почала спілкуватись щодня по скайпу із родичами, - каже він. – Кожного дня була чимось незадоволена, влаштовувала скандали.

Не змінило ситуацію, каже чоловік, і народження сина. Коли сину було кілька місяців, дружина поїхала до матері у Тернопіль, забравши сина. Тож він приїжджав та відвідував тут дитину, допомагав грішми. Потім дружина з дитиною знову повернулись у Польщу. Загалом, у такому режимі – закордон і Тернопіль, родина прожила ще певний час. Адже обоє з подружжя – працюють в університеті. Та врешті дитина потрапила до нашого міста і оселилась тут, хоча у Польщі подружжя уже володіло власним помешканням з облаштованою дитячою кімнатою. А чоловіка, коли той приїжджав побачити сина, перестали впускати у квартиру.Так, останній раз він бачив сина у березні 2012.

- Мій син живе з матір’ю Олени, він не ходить у садок, не спілкується з дітьми, - додає він. – Я хвилююсь за нього.

Після чергової заборони увійти, він звернувся в опікунську раду. Ті спробували допомогти чоловікові, однак вплинути на дружину не змогли.

- Справа у суді – вже майже рік, дружина жодного разу не була на засіданні суду, і вона здається має всі можливості, аби затягувати справу, - додає він. - Олена стверджує, що не забороняє мені бачитись із сином. Хоча про це вона говорила навіть на засіданнях опікунської ради.

Втім, чи була заява жінки про свідках про те, що не дозволяла і не дозволить бачитись із сином, невідомо.

- Я такого не чув, - каже перший заступник голови опікунської ради Олег Марушій. – Засідань було сім, можливо, вона щось таке говорила, але мене не було.

«А тепер маємо таке…»

Натомість теща пана Ігоря переконує – донька не ігнорувала і не ігнорує судові засідання, а їй фізично важко потрапити на суд через роботу. Усі з звинувачення зятя – безпідставні, цими скаргами та зверненнями в різні інстанції, він вже усіх замучив. Та наполягає – вихованням сина займається не вона, а донька, яка доволі часто приїздить в Тернопіль. А онука не віддають у садочок, бо самі мають змогу за ним доглядати/

- Це така ситуація неприємна для нас, - каже пані Любомира (ім’я змінене на прохання жінки – прим. ред.). – Не думала, що на старості доведеться таке переживати. Все життя ми чесно працювали, нас поважали люди, сусіди. А тепер маємо таке…

Жінка підтвердила, що не хоче бачити чоловіка у стінах своє квартири. Однак, це не означає, що він не може бачити.

-Я - не забороняю бачитись із сином і не могла б цього робити, бо у мене нема ніяких прав, - додає вона. – Якщо Ігор хоче бачити сина, хай домовляється з Оленою, де могли б зустрітись. Це неправда, що донька не була на жодному із судових засідань.

Жінка каже, що донька і хотіла б взяти сина до Польщі, адже їздити постійно туди-сюди, важко. Однак потрібен дозвіл чоловіка на перетин кордону, якого той не дає. У той же час чоловік переконує, що до кінця 2012 року син мав всі необхідні документи до проживання закордоном і для перетину державного кордону України. Також мав нотаріально завірений дозвіл на постійне проживання сина закордоном. Продовжити його дружина не дала.

Коментар:

Василь КОГУТ (56 р.), юрист

Ситуація – нестандартна. І кожній стороні потрібно назбирувати докази, що усе саме так, як вона чи він говорить. Є прийняте рішення про побачення з дитиною, воно оскаржується. Оскільки прийнято було заочно, оскаржується у тому ж суді, що його приймав. Врешті можна оскаржувати і рішення про перегляд! Чоловікові треба дочекатись, допоки рішення про зустрічі із сином вступить в законну силу і далі з його сторони – вимагати виконання рішень. Якщо йому далі будуть чинити перешкоди, він має право ставити питання про місце проживання дитини з ним.

Коментар:

Наталія Гаєвська (38 р.), психолог

Ситуація складна, але, на жаль, типова, коли батьки не можуть розібратися у своїх стосунках, звинувачують одне одного, а страждає дитина. За таких обставин ніхто не рахується з почуттями та емоціями дитини, батьки настільки захопленні з'ясовуванням стосунків, що дитина з її реальними переживаннями та проблемами відходить на задній план, важливою є лише можливість маніпулювання сином, щоб щось комусь довести. Залишившись по суті без материнської і батьківської опіки – йдеться про емоційні зв'язки, хлопчик страждає від нестачі уваги як мами так і тата і ніяка бабуся того не замінить!

В даній ситуації хотілося б сказати батькам нарешті звернути увагу на дитину, на її реальні потреби і припинити маніпулювати нею у своїх конфліктах.