Після шоу «Голос країни» гонорари тернополянина Тараса Мельника зросли втричі

Простий, веселий, товариський. Улюбленець дівчат, бразилійських футбольних фанатів, долі. На українській естраді він бачить себе невиправним ліриком та романтиком.

Проект «Голос країни» ще на кілька кроків наблизив Тараса Мельника до його мрії. Це була чудова і водночас сувора школа. Багато пережито, заспівано, сказано, ще більше залишилось поза кадром. Що приховали куліси популярного телешоу і як змінилося життя Тараса Мельника після участі в ньому, молодий співак поділився з «Номер один».

- Тарасе, до «Голосу країни» Ви не були прихильником талант-шоу…

- До «Голосу країни» я був скептично налаштований до таких проектів. Думав, усе відбувається нечесно, несправедливо, що всі куплені. На прохання моєї подруги Уляни Воробей, яка брала участь у попередньому сезоні шоу, заповнив анкету на участь. Спочатку не хотів цього робити, тому вона довго вмовляла. Думаю, та нехай! Не пройду, то не пройду, але принаймні спробую. Уже через тиждень-два до мене подзвонили з телеканалу і сказали: «Вітаємо, Ви проходите на наступний етап!». Тоді й усе закрутилося. Звичайно, я зрадів такій новині, але ж думаю, Україна велика і талановитих людей у ній багато. З кожним етапом шоу все більше переконувався, що тут все не так, як я уявляв: нічого не куплено, тут кожен робить свою роботу.

- Чому так безапеляційно обрали тренером Тіну Кароль?

- Коли дізнався, що вона в журі, одразу вирішив: хочу бути в її команді. Вона близька мені по духу, стилю музики, манері виконання, а з часом зрозумів, що вона ще й дуже сильна особистість та хороша людина. У неї є чого вчитися. Тіна – хороший друг. Наше спілкування продовжилось і після проекту.

- Вона суворий тренер?

- Працювати з Тіною дуже цікаво. Ми доповнювали один одного. Вона давала професійні поради, я розповідав свої ідеї. Потім шукали золоту середину. Це те, що стосується характеру пісні, а репертуар підбирали музичні редактори. Зі всіх пісень, які я співав на «Голосі країни», був упевнений лише в «Balada boa». Щодо інших, то буквально перед виходом на сцену, за кулісами, повторював текст. Це для мене абсолютно нові пісні, яких я раніше не співав. Коли переглядаю відео, розумію, що зробив для себе великий крок. Як би це дивно не звучало, але я не знав про існування пісні «Он был старше нее», хоча «Машина времени» - дуже популярна група.

- Який етап проекту був найскладнішим?

- Важко було на батлах та супербатлах. Це були моральні битви. Суть конкурсу не в тому, хто краще заспіває, а в тому, хто кого «накриє» своєю енергетикою, хто морально сильніший. Взагалі, всі конкурси проходили на емоціях. Я зрозумів, що коли ти хвилюєшся перед виходом на сцену, у тебе нічого не вийде: обов’язкового сфальшивиш, заспіваєш погано. На батлах головне - контролювати свої емоції та володіти собою.

- З ким із учасників склалися дружні стосунки?

- З усіма. Навіть зараз часто переписуємося в «Вконтакте», «Fasebook». З тими, хто залишився у Києві, зустрічаємось. Під час проекту здружився з Отто. Це дуже хороша людина. Коли вперше почув його спів, був вражений, не міг зрозуміти, що відбувається. Отто дуже добра та душевна людина. Йому цікава Україна, наша мова. Я поряд з ним намагався вчити грузинську, але поки не виходить – дуже важка мова. Всі учасники проекту тісно спілкувалися, дружили, та водночас розуміли, що кожен один одному конкурент.

- Чи був під час проекту час на відпочинок?

-  Участь у проекті тривала близько півроку. Найбільше вільного часу було між зйомками ефірів та прямими ефірами. Тоді можна було відпочити і морально, і фізично. Правда, нам дали тексти пісень, які потрібно було вивчити напам’ять. Хоча, можливо, це був найважчий період, тому що постійно перебуваєш в очікуванні, думаєш про проект, переживаєш.

- Хто з тренерів виправдав очікування, а хто, навпаки, розчарував?

- Усі тренери виявились такими, як я уявляв. Часто запитують про Святослава Вакарчука, адже він найбільше критикував мене з-поміж усіх суддів. Але ж на те він і суддя, щоб давати оцінку, висловлювати свою думку. За лаштунками ми добре з ним спілкувалися. Він завжди цікавився, як в мене справи. Не забувайте, що це шоу. Гострі моменти у ньому потрібні. Але вони не впливають на стосунки суддів та учасників. Хтось має бути поганим, хтось хорошим - інакше людям не буде цікаво.

- Найбільше критики прозвучало через те, що Ви не співали українською…

- І справді, з цього приводу було багато розмов… На жаль, я не міг вплинути на ситуацію. Як уже говорив, репертуар підбирали музичні редактори. Розумію, що я тернополянин і заспівати українською - це мій обов’язок, хоча ніколи не був націоналістом чи фанатиком. Люблю свою державу, мову, але дотримують думки, що музика не має кордонів. У майбутньому все одно співатиму українською, але не тому, що хтось цього хоче, а тому, що вона мені подобається.

- Яка музика Вам подобається?

- Люблю американську музику: Стіві Вандера, Майкла Джексона…

- В інтернеті можна побачити чимало коментарів до відео, статей. Одні хвалять, інші – ні. Як реагуєте на критику?

- Спокійно. Навіть цікаво дізнатися, що про тебе думають інші. Це спонукає до самовдосконалення. До того ж чорний піар ще ефективніший за білий.

- Чи траплялися на проекті екстремальні ситуації?

- Якось на репетиції виникли проблеми з голосом і лікарі-фоніатори, які працюють з голосовим апаратом, зробили мені заливку рідиною із вмістом адреналіну. Після цього голос пропав взагалі. Добре, що це трапилось на репетиції, а не під час концерту. Я дуже переживав, тому що не знав, чи це минеться до прямого ефіру, який мав бути уже наступного дня. Дякувати Богу, голос повернувся. Тепер буду знати, що краще не вдаватися до таких експериментів.

- Вас одразу назвали потенційним переможцем проекту. Це не розслабляло?

- Навпаки, я розумів, що на мене покладають надії, тому маю виправдати їх.

- Чого навчив «Голос країни»?

- Проект морально та психологічно загартував мене. Пройшовши всі етапи, розумію, що мені тепер нічого не страшно. Людина зі слабкими нервами не змогла б пройти цього. На проекті було багато хороших вокалістів, та дійти до фіналу змогли одиниці. Не кожен може витримати психологічний тиск, конкуренцію.

- Учасники робили ставки на кандидатуру переможця?

- Звичайно, причому на кожному етапі.

- Під час зйомок проекту у родині Тіни Кароль сталося горе – помер її чоловік. Як це вплинуло на роботу команди?

- Звичайно, це велике горе і їй було дуже важко. Та Тіна – дуже сильна особистість. Тішуся, що маю можливість черпати від неї цю енергію. Горе у сім’ї не зламало її, хоч в очах було видно сум і печаль. Ніхто з учасників команди Тіни не висловлював їй  співчуття, і за це вона була дуже вдячна нам.

- Співпраця з тренером після проекту продовжилась?

- Так. Навіть після проекту вона протягнула мені руку допомоги. Практика показує, що переможець не завжди стає успішною зіркою. Тому тут головне не перемога, а участь. Важливо проявити себе, показати талант, харизму, а потім втриматись у шоу-бізнесі. За місяць-другий люди забувають про тебе: будуть нові проекти, зірки. Залишатися популярним дуже важко, тому Тіна дає мені поради щодо вибору пісні, репертуару. Зараз у музичній сфері багато фарсу та брехні. Бувають ризикові контракти, а новачкам у цій сфері важко розпізнати усі ризики. Тіна не обіцяла стати моїм продюсером. Зараз їй самій важко, адже її чоловік також був її продюсером і вона цими справами ніколи не займалася.

- Чим зараз займаєтесь у Києві?

- Працюю в музичній сфері. Шукаю потрібних людей, думаю над репертуаром. Загалом тим, чим займався. Просто «Голос країни» дав мені більше віри в себе, тому став робити це ще наполегливіше.