Тернополяни можуть в одному місці побачити понад 30 Ленінів

Допоки на Тернопільщині чиновники тільки з року в рік проголошують пафосні промови про туристичні пріоритети нашого краю, в Одеській області продемонстрували, як можна з нуля створити туристичний комплекс та привабити до нього туристів.

Причому сьогодні у селище Фрумушика Нова, якому виповнилося лише 7 років, їдуть відпочити люди не лише з України, а навіть з-за кордону. Тернополянам, які оксамитовий сезон проводитимуть на Одещині, радимо обов’язково побувати в цьому селі і побачити все на власні очі.

Насамперед – оглянути раритети, які на Західній України не так вже просто знайти  – пам’ятники та погруддя Леніну, Сталіну, Карлу Марку та іншим «ідеологам» комунізму. Зібрані вони тут під відкритим небом у Музеї пам’ятників СРСР, загалом колекція налічує понад 50 скульптур.

«Ми їх шукали по колгоспах та підприємствах, які вже перестали функціонувати, деякі везли з інших областей. Вони занепадали, окремі пам’ятники лежали з відбитими головами, без рук. Це все б з часом пропало. Ми ж їх реставруємо і виставляємо в експозиції.  Бачимо, що людям це цікаво», – каже ініціатор створення музею, колишній воєнний, а нині фермер Олександр Паларієв, стараннями якого серед чистого поля і постала Фрумушика Нова.

До речі, туристи з Німеччини, які тут бувають нерідко, адже село розташоване на землях колишньої німецької колонії, теж з цікавістю розглядають радянські пам’ятники. Ілліча вони на свій манер називають «фюрер-Ленін».

На алеях музею ще можна побачити пам’ятники піонерам-героям, першому космонавту Юрію Гагаріну, дружині Леніна Надії Крупській.

Доповнюють колекцію літаки радянської доби. Пригадується, подібні свого часу  стояли в Тернополі в гідропарку.

Аби ще краще відтворити дух радянської доби в музеї також встановлять апарат  газованої води, які колись стояли на вулицях міст, телефонні будки, а також радянські автомобілі.

А ще якихось сім років тому на цих землях не було жодного музею, жодного села. Натомість свої останні роки доживав воєнний полігон, створений ще у 1946 році. Тоді для його облаштування з бессарабського поселення Фрумушика за одну ніч виселили всіх жителів, їхні будинки, як і цвинтар та церкву, зрівняли з землею і зробили стрільбище для артилеристів.

У 2006 році землі взяв в обробіток Олександр Паларієв. Він почав розводити каракульових овець і зараз ця овеча ферма – одна з найбільших у Європі.

Під час родинного спілкування його батько нерідко з ностальгією згадував, якою красивою була Фрумушика і як добре тут жилося до виселення. Тоді Олександр Паларієв прийняв рішення відродити село.

Для початку збудували хатини, які були притаманні кожній з національностей, що колись проживали у цьому бессарабському селі: українців, росіян, болгар, молдаван, німців, євреїв. Відтворюють атмосферу того часу автентичні килими, меблі, посуд, старі фото, різноманітні тогочасні побутові речі.

Біля будинків – знаряддя праці, якими колись обробляли землю. Зберігся навіть прес для виготовлення черепиці. Про особливості хатнього життя різних національностей  чимало цікавого можна дізнатися з розповіді екскурсовода.

Ще одне місце, яке привертає увагу туристів, – зоокуток. Окрім звичних для українців коней, кабанів, кролів тут можна побачити чимало екзотичних птахів та тварин.

Поруч – «бджолиний санаторій» – невисокі компактні дерев’яні будиночки, в яких людина лягає на сітчастий настил. Під ним – бджоли. Своїм дзижчанням вони заспокоюють нерви і покращують ауру. Правда, щоб відчути ефект треба пробути в цьому обмеженому просторі з бджолами не менше 45 хв.

Принагідно у Фрумушиці-Новій можна скуштувати мед із пасіки, вино та ракію, які тут роблять із свого винограду, бринзу з овечого молока чи навіть свіжозапечену дичину або рибу. Причому рибу можна спіймати самому на зарибнених ставках. А для мисливців у поле випускають фазанів. Впольовану здобич бажаючі готують самотужки, для цього в будинку мисливців створені всі умови.

Екстрималів по полях тут свого часу катали на бронетранспортері. Однак зараз він – на ремонті.

Цього року біля котеджів, в яких ночують туристи, ще зробили басейн.

Біля нього – фігури овечок, які стали одним із символів Фрумушики-Нової. Розмальовували їх художники з різних куточків України.

Загалом різні мистецькі пленери тут – не рідкість. Після них залишаються картини чи скульптури, останні стали основою Музею історії бессарабської землі.

До речі, Фрумушика з молдавської означає «красуня», тому на одному з пленерів скульптори втілювали у камені своє бачення красивої дівчини, яка б стала символом Фрумушики-Нової. Найкращу з них помістили всередині клумби неподалік місцевої корчми.  

Одним словом, подивитися тут є багато на що.

Приклад Фрумушики-Нової доводить, що зелений туризм може бути цікавим для туристів, особливо якщо мати ідеї, чим людей зацікавити і як забезпечити їхнє дозвілля та відпочинок. На жаль, на Тернопільщині, де є такі принади як Дністровський каньйон, як печери, ставки подібним комплексом наразі жоден з районів похвалитися не може…