Бережанцю Олександру Коковіну лише 31 рік, однак він уже кілька разів побував за межею буття. Тому вміє цінувати кожну нинішню і наступну мить…
Лікарі не давали йому та родині надії на завтрашній день, але син Миколка, який народився 19 грудня і приніс собі ім'я від Святого, подарував ту надію…
Золота медаль, червоний диплом…
Коли я зустрілась у Бережанах з Олександром Коковіним, перше, що я подумала, що молодий чоловік отримав якусь травму, можливо, потрапив під колеса автомобіля. Але все виявилося набагато прозаїчніше...
Олександр народився у Росії, у Вологодській області, куди мама поїхала на заробітки. Згодом родина переїхала на Бережанщину, на батьківщину мами.
Закінчив Рекшинську школу із золотою медаллю, отримав два червоних дипломи – бакалавра та магістра - у Львівському національному університеті імені І. Франка. Вивчився на історика завдяки вчителю сільської школи Михайлу Степановичу Мицьку, що прищепив йому любов до минувшини, - пише газета Свобода.
Працював в університеті у Львові, згодом переїхав у Бережани, де замешкав разом з дружиною Оксаною і влаштувався на роботу у краєзнавчий музей старшим науковим співробітником. Сім'я винайняла помешкання на вулиці Львівській. Що, власне, Олександр не вважає випадковістю. Львів та Бережани – два міста, що дарують йому то падіння, то злети…
Хвороба через професію
Як розповів Олександр Коковін, історичні дослідження – то його життя. Він увесь свій і робочий, і вільний час віддавав професії. В архівах «підчепив» грибок. Правильного діагнозу не встановили, а імунітет впав до найнижчих показників.
Із вересня 2008 року тяжко захворів на менінгоенцефаліт (запалення кори головного мозку). У Тернополі напівпаралізованому молодому чоловікові надії не давали, допомогли друзі зі Львова. Олександр із глибокою вдячністю говорить про лікаря, кандидата медичних наук Ігоря Олексійовича Кіселика, що неодноразово повертав його до життя.
- Ця людина - послана мені Богом, - каже Олександр. Уболівав за мене, як за рідного. А ще я вдячний усім друзям, знайомим, що підтримували нашу родину у важкі дні і фінансово долучилися до мого повернення з того світу…
Так-так, з того світу. П’ять років тому, коли на одужання вже не було ніякої надії, 19 грудня, народився його синочок Микола. Олександр поїхав додому на хрестини і… помирати.
Мама, дружина, рідні, друзі, а особливо синочок поволі повертали його, напівпаралізованого, до життя. Звичайно ж не без тривалого перебування під крапельницями, не без дорогих препаратів. Які, на жаль, дали побічну дію…
Одна хвороба минулася – інша розпочалася
Олександр, звісно ж, залишив роботу. Він інвалід ІІ групи. Тепер йому треба замінити два кульшові суглоби на штучні. А це означає, як каже він, що за кожен треба викласти у Києві по 45 тисяч гривень.
Хвороби «вимили» з сім'ї усі гроші. Дружина працює молодшою медсестрою, розмір її заробітків, зрозуміло, мізерний. На його понад 800 гривень пенсії до Києва не доїдеш…
Оскільки Олександр – високоосвічена людина і з комп’ютером на «ти», почав шукати гроші через благодійні фонди. Листи написав у понад 60. Але почули його лише в… Тернопільському відділенні «Карітасу». Однак надані благодійниками кошти далекі від потрібної суми.
А з одного фонду навіть написали таке: «Вибачте, нічим допомогти не можемо. Держава нас поставила у такі умови, що благодійні фонди самі ледь виживають». Як мовиться, без коментарів…
Гурт «Сяйво» і кілька історичних книг-досліджень
Тепер Олександр знову звертатиметься до своїх земляків, бережанців, бо вже переконався - прості люди швидше дадуть гривню, ніж чиновники, високопосадовці, бізнесмени.
Олександр Коковін не опускає рук. Організував гурт «Сяйво», грає на клавішах, саксофоні, баяні, співає в одному з ресторанів.
Видав та готує до друку кілька історичних монографій. Книга «Товариство «Рідна школа» на Бережанщині (1903-1939)» у 2012 р. була представлена на обласну премію в галузі культури, пройшла перший тур голосування. До ювілею товариства ініціював на будинку, де містилася «Рідна школа», встановити цієї осені пам’ятну дошку, а ще провести наукову конференцію.
Також видав 5 збірок із серії книг «Слава героїв жива», які присвячені діяльності УПА на Бережанщині, зокрема Галині Дидик – уродженці Шибалина, зв’язковій Романа Шухевича. Готує до друку книги «Селянська бурса в Бережанах (1903-1914)», «Лев Джулинський: священик, громадський діяч, видавець». Варто зазначити, що Олександр Коковін сам здійснює верстку, дизайн та художнє оформлення своїх видань.
...Відтак, Олександр має надію, що добрі люди матеріально підтримають його у цій довгій боротьбі за здоров'я і за життя. Адже його кредо: «Радіти світу та поспішати жити і творити»…
Кошти можна перераховувати на рахунок.
Реквізити для поповнення карткового рахунку в гривнях:
Одержувач: Приватбанк
Найменування банку: Приватбанк
Номер рахунку: 29244825509100
МФО 305299
ОКПО 14360570
У призначенні платежу необхідно вказати: поповнення картрахунку 4405885812933403, Коковін Олександр Володимирович, 3019907056
Для готівки: Приватбанк, номер картки: 4405885812933403
