"Ловлять, але не вчать": військова пояснила дефіцит в ЗСУ попри жорстку мобілізацію

Військовослужбовиця ЗСУ Оксана Рубаняк, відома під позивним "Ксена", під час інтерв'ю для "Армія TV" поділилася своїм баченням поточної ситуації, вказавши на недоліки мобілізаційних заходів. На її думку, нинішні методи, що передбачають активні заходи для вилучення мобілізаційного резерву, є надмірно жорсткими та не завжди виправданими.

"Ксена" вказала на проблему того, що в суспільстві не проводиться достатньо інформаційної роботи, яка б роз'яснювала, які саме спеціальності та професії потрібні в ЗСУ.

У своєму зверненні вона наголосила, що армії потрібні не лише солдати, які готові вирушити на лінію фронту. Існує велика потреба в спеціалістах, здатних виконувати технічні та логістичні завдання, працювати з технікою, координувати адміністративну роботу. Їй часто бракує спеціалістів, які могли б забезпечити інформаційну та технічну підтримку, займаючись налаштуванням і обслуговуванням обладнання.

"Людям не пояснюють, які є спеціальності та професії в ЗСУ. Мені, наприклад, інколи не вистачає людей, які працюватимуть з технікою, ноутбуками. Це важливий фронт роботи, який теж потребує фахівців, і він не менш важливий, ніж безпосередньо бойові дії," — зазначає Рубаняк.

Щодо тих, хто не долучився до військових дій, "Ксена" проводить розмежування між тими, хто просто уникає мобілізації, і тими, хто активно підтримує армію та країну іншим чином. За її словами, є чимало людей, які, залишаючись на цивільних посадах, роблять значний внесок, забезпечуючи тил армії та допомагаючи фінансово чи волонтерською працею. Вона зазначає, що їхня роль часто не менш важлива, ніж присутність на фронті.Рубаняк висловила свою позицію, зазначивши, що служба — це не лише фронт, і військовий обов'язок можна реалізовувати багатьма способами. Вона також зауважила, що не всі військові на лінії фронту дотримуються високих стандартів, і є чимало цивільних, які зробили для країни не менше, ніж ті, хто знаходиться у лавах ЗСУ.

У такий спосіб вона наголосила на важливості різних форм участі у захисті країни та зробила акцент на недопрацюваннях у процесі мобілізації, який міг би бути більше орієнтованим на професійні якості та підготовку, а не лише на кількісний підхід.